Постанова 4851 № 520/7132/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р.Справа № 520/7132/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 520/7132/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд : - визнати дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, якими 19.06.2019 року, проти волі позивача - ОСОБА_1 , безпідставно зобов`язали її пройти медичний огляд на предмет алкогольного сп`яніння, протиправними; - скасувати наказ № 1036 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.06.2019 року про призначення та проведення службового розслідування відносно старшого слідчого в ОВС ОМВ СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 ; - скасувати наказ № 894 від 05.09.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СУ ГУНП України в Харківській області " (щодо звільнення зі служби в поліції старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 ). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 05.09.2019 року № 894 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СУ ГУНП України в Харківській області ОСОБА_1 ". В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 768 грн. 40 коп. Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову , подало апеляційну скаргу , вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалене внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує , що у витребуванні доказів з КЗОЗ ХОБСМЕ судом відмовлено, але мотивів відмови у задоволенні такого клопотання текст рішення не має як то передбачено п. 2 та п.3 ч. 3 ст. 246 КАС України встановлено, що в описовій частині рішення зазначаються заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). Проте з тексту рішення взагалі не вбачається будь яких посилань на ту обставину, що відповідачем подавалося клопотання про витребування доказів. Суд першої інстанції прийняв до уваги та надав оцінку поясненням, що були отримані у ході службового розслідування, від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказували, що під час спільного обіду з ОСОБА_1 у службовому кабінеті алкогольних напоїв не вживали, а також пояснення ОСОБА_4 , яка зазначила, що запаху алкоголю від позивачки не відчула, але при цьому близько не підходила. Натомість, навіть за наявності відеозапису з портативного реєстратора, з якого вбачається, що позивачка безальтернативно відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з зазначенням факту відмови позивачки від огляду, суд першої інстанції критично поставився до пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказавши, що належним та беззаперечним доказом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння 19.06.2019р. мав бути саме відповідний висновок за результатами медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому б було встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2019 року перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння під час несення служби. Також , вказує , що в судовому рішенні не зазначено мотивів відхилення доводів відповідача стосовно розбіжностей у поясненнях позивача, фахівця КЗОЗ ХОБСМЕ та ОСОБА_8 , наданих під час службового розслідування. Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак, суд першої інстанції не застосував висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 640/17224/15-ц, згідно з яким з підстав перебування у стані алкогольного п`яніння можуть бути звільнені з роботи кранівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким су д мас дати відповідну оцінку. З наведених роз`яснень слідує, що факт появи на роботі в нетверезому стані чи стані наркотичного сп`яніння може бути підтверджений, як медичним висновком, так і іншими доказами, передбаченими статтями 73, 75, 76 КАС України, яким суд повинен надати належну оцінку. Поява на роботі працівника в нетверезому стані дає право власникові або уповноваженому ним органу на звільнення такого працівника, якщо цей стан підтверджено певними допустимими доказами: актом, складеним представниками власника і громадських організацій, показаннями свідків. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Вважає , що суд першої інстанції не врахував позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішення від 12 січня 2012 року у справі Торовенки та Бугара проти України" (Заяви N N 36146/05 та 42418/05) п. 38, де зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям. Суд фактично погодився з висновком дисциплінарної комісії, щодо вчинення дисциплінарного проступку позивачем, проте не застосував висновки Верховного Суду викладені у п. 52 постанови справі № 815/2907/18, (Провадження № К/9901/26210/19), де вказано, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. З вищевикладеного вбачається, що вибір міри застосування дисциплінарного стягнення є по суті способом реалізації уповноваженою особи своїх дискреційних повноважень. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7132/19 від 04.12.2019 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області відмовити у повному обсязі. ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 залишити без змін. Від ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про проведення розгляду справи без її участі та без участі її представника ОСОБА_9 . Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює в органах внутрішніх справ з 15.11.1991 року, в органах поліції з 07.11.2015 року, з 30.12.2016 займає посаду старшого слідчого в ОВС ОМВ СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.06.2019 №1036 призначено службове розслідування відносно старшого слідчого ОВС ОМВ СУ ГНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 . Підставою для винесення вищезазначеного наказу стало доповідна записка т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_10 вих. № 4006/119-12-03-2019 від 20.06.2019 про те, що 19.06.2019 року поліцейськими ВПС УКЗ ГУНП в Харківській області спільно із заступником начальника СУ ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 у приміщенні слідчого управління ГУНП в Харківській області виявлено старшого слідчого в ОВС ОМВ СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей, розширені зіниці очей. У зв`язку з цим, підполковнику ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора "ALCOTEST 6820" або в медичному закладі охорони здоров`я, але позивач відмовилась від проходження такого огляду, про що складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння працівниками ВПС УПЗ ГУНП в Харківській області від 19.06.2019 року. За результатами службового розслідуванням, проведеного на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 25.06.2019 року № 1036, затверджений висновок від 04.09.19р., яким встановлено порушення службової дисципліни з боку старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , яке виразилось в перебуванні останньої на службі у стані алкогольного сп`яніння та прийнято рішення, що за порушення службової дисципліни ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області від 05.09.2019р. № 894 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Юридичною підставою для прийняття спірного рішення про дисциплінарне покарання відповідачем обрано вимоги п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" у частині невиконання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та сумлінного виконання своїх службових обов`язків, Присяги працівника поліції, передбаченої ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 6 п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту в частині заборони поліцейському перебувати у стані алкогольного сп`яніння під час несення служби, а фактичною підставою послугували судження відповідача про вчинення працівником поліції порушення службової дисципліни, що виразилось у перебуванні останньої 19.06.2019р. на службі у стані алкогольного сп`яніння. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді у вигляді звільнення зі служби в поліції , ґрунтується на припущеннях, не містить достатніх та належних доказів на підтвердження того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, тому наказ відповідача № 894 від 05.09.2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СУ ГУНП України в Харківській області - старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції» є протиправними та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову , виходячи з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1. ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України " від 15.03.2018 р. №2337-VIIІ. Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За змістом п. 2, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення зі служби. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Як визначено ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків призначається службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807. Пунктом 1, 2 розділу 2 вказаного Порядку передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку № 893 від 07.11.2018, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Положеннями абзацу 6 п. 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.19 Дисциплінарного статуту, де, крім іншого, указано, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. (ч.3 ст.19). Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що поліцейськими ВПС УКЗ ГУНП в Харківській області спільно із заступником начальника СУ ГУНП в Харківській області підполковником поліції Максимовичем О.О. у приміщенні слідчого управління ГУНП в Харківській області виявлено старшого слідчого в ОВС ОМВ СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора "ALCOTEST 6820" або в медичному закладі охорони здоров`я, проте позивач відмовилась, про вказане складений акт, що і стало причиною проведення службового розслідування та притягнення позивача до відповідальності. В основу висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, покладено твердження комісії щодо перебування ОСОБА_1 на службі у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, як у висновку службового розслідування, так і у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі доказами такої обставини на яку посилається Головне управління Національної поліції у Харківській області, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, є відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора "ALCOTEST 6820" на місці (акт огляду на стан алкогольного сп`яніння від 19.08.19р., а.с.176) та пояснення співробітників відповідача, які підтвердили факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, а саме: ОСОБА_5 - заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області, який, як встановлено судом під час розгляду справи, першим виявив факт, на його думку, перебування позивачки в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці, а також поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - інспекторів ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області які здійснювали виїзд до СУ ГУНП в Харківській області 19.06.19р. з метою перевірки дотримання поліцейськими ГУНП в Харківській області службової дисципліни та безпосередньо складали акт огляду на стан алкогольного сп`яніння № 3915/119/12-2019, в якому вказано, що ОСОБА_1 перебувала на службі з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей, розширені зіниці ока. У вказаному акті також зазначено, що від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у приміщенні СУ ГУНТ та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовилась. Відповідно до пункту 1.7 діючого до цього часу наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 «Про заходи з подальшого вдосконалення медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння» та пункту 2 Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, затвердженої Міністерством охорони здоров`я СРСР від 01 вересня 1988 року № 06-14/33-14, медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння робиться в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або в лікувально-профілактичних установах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, що пройшли підготовку. Тобто, суд першої інстанції правомірно критично поставився до вказаних доказів, оскільки належним та беззаперечним доказом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння 19.06.2019р., мав бути саме відповідний висновок за результатами медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому б було встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2019 року перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння під час несення служби. Колегія суддів звертає увагу на те , що позивачем як під час службового розслідування так і до матеріалів справи при її розгляді надано висновок фахівця з питань судово-медичної токсикології від 19.06.2019 року № 19/19 Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово- медичної експертизи відповідно до якого при судово - токсілогічному дослідженні сечі гр-ки ОСОБА_1 , 1967 р.н. метиловий, етиловий, ізопропіловий, н - пропілів, ізобутіловий, н-бутіловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Матеріали для дослідження отримані 19.06.19р. о 16-05. Вказаний висновок не взятий до уваги відповідачем при проведенні службового розслідування, як доказ того, що позивачка не була у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у відповідача виявились сумніви відносно його достовірності. Відповідач зазначив, що він виготовлений на бланку старого зразку, його номер не відповідає номеру вказаному в відповіді експертної установи, встановлено розбіжності в проведенні оплати за проведення судово-токсилогічного дослідження, прийнято до уваги час роботи вказаної експертної установи з 09.00 до 16.00, з огляду на що відповідач зробив висновки, що відсутні підстави для прийняття такого висновку як доказу на підтвердження відсутності алкогольного сп`яніння позивача. При цьому , під час розгляду справи відповідачем не надано доказів визнання у встановлено законом порядку вказаного висновок фахівця з питань судово-медичної токсикології підробленим, фальшивим, як не надано доказів на спростування фактів які в ньому викладені. Крім того, суд зауважує, що згідно висновку та матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування були опитані працівники СУ ГУНП в Харківській області з приводу з`ясування факту перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. Так, старший слідчий ОМВ СУ ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_11 , яка 19.06.2019 року перебувала з ОСОБА_1 в кабінеті № 504 СУ ГУНП в Харківській області, заперечувала факт вживання позивачем алкогольних напоїв на робочому місці. Опитані старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_2 та слідчий СУ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 пояснили, що 19.06.2019 року разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 обідали в службовому кабінеті №

202. Під час обіду спиртні напої не вживали, ОСОБА_1 перебувала в адекватному стані. Опитана слідчий ОМВ СУ ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 у письмових поясненнях зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року бачила ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , близько 15.20 в службовому кабінеті № 504, вони були в нормальному адекватному стані, запаху алкоголю від них не відчула, близько до них не підходила, в очі не дивилася. Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем як при проведенні службового розслідування так і при розгляді справи в суді не доведено належними та допустимими доказами факт перебування ОСОБА_1 19.06.19р. під час несення служби в стані алкогольного сп`яніння . Відсутність належних та допустимих доказів перебування позивачки 19.06.19р. під час несення служби в стані алкогольного сп`яніння, а також доказів урахування відповідачем у спірних правовідносинах обов`язкових критеріїв за ст.19 Дисциплінарного статуту (тяжкість проступку, обставини скоєння проступку, спричинена проступком шкода, попередня поведінка особи, ставлення особи до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації) на думку суду є ознакою необґрунтованості прийнятого рішення. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 640/17224/15-ц є необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку. Так, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 640/17224/15-ц також зроблено висновок, що факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджений не лише медичним висновком, а й іншими доказами. При цьому , обставини, встановлені у цій справі не є тотожними з обставинами у справі № 640/17224/15-ц де позивач від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за направленням відповідача до обласного наркологічного диспансеру відмовився та самостійно відповідний медичний огляд не пройшов. В даному випадку при розгляді даної справи та при проведені службового розслідування позивачка надала висновок фахівця з питань судово-медичної токсикології від 19.06.2019 року № 19/19 Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово- медичної експертизи відповідно до якого при судово - токсілогічному дослідженні сечі гр-ки ОСОБА_1 , 1967 р.н. метиловий, етиловий, ізопропіловий, н - пропілів, ізобутіловий, н-бутіловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Саме наведений висновок фахівця з питань судово-медичної токсикології від 19.06.2019 року № 19/19 Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово- медичної експертизи і є належним доказом при розгляді даної справи . Посилання апелянта на наявність інших доказів , які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 19.06.19р. під час несення служби в стані алкогольного сп`яніння (пояснення свідків , відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на робочому місці тощо) до уваги судом не приймаються , оскільки не спростовують висновок фахівця з питань судово-медичної токсикології від 19.06.2019 року № 19/19 Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово- медичної експертизи про відсутність у г-ки ОСОБА_1 метилового, етилового, ізопропілового, н - пропілів, ізобутілового, н-бутілового, ізоамілового спиртів . Тобто , суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу № 894 від 05.09.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СУ ГУНП України в Харківській області - старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції". Відповідно до вимог статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Згідно вимог статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Статтею 24 Дисциплінарного статуту встановлено , що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. У разі поновлення порушених прав поліцейського у судовому порядку вищий керівник зобов`язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень. Колегія суддів зазначає , що наказ по особовому складу про звільнення позивача із служби в поліції відповідач не приймав, а отже, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідач не реалізував. З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування наказу № 894 від 05.09.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СУ ГУНП України в Харківській області - старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції" та наявність підстав для їх задоволення. В свою чергу, наведені апелянтом доводи не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог. Доводи апелянта щодо не зазначення судом в тексті рішення будь-яких посилань на ту обставину, що відповідачем подавалося клопотання про витребування доказів не приймаються колегією суддів до уваги , оскільки це не призвело до невірного вирішення справи по суті. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містять виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом , також не обґрунтовано в чому саме полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 520/7132/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 18.05.2020 року