Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2658/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2658/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Домусчі С.Д., - Кравця О.О., за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Саратської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, прийняте у складі суду судді Танцюри К.О. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до Саратської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Саратської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просила суд про визнання протиправним та скасування розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області №7-к від 27.02.2020р. "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення ОСОБА_1 на посаді адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області, стягнення з Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку на час вимушеного прогулу в розмірі за період з 28.02.2020р. по день проголошення рішення у справі, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області №7-к від 27.02.2020 р. "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посад адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області з 28.02.2020 р. Стягнуто з Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2020р. по 08.09.2020р. у розмірі 55340,95 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 8026,55 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Саратська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог рішення прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у вказаній частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підставою для видання розпорядження від 27.02.2020 р. №7-к «Про звільнення ОСОБА_1 » було розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019, відповідно до якого була скорочена одна посада адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації. Вказане розпорядження, на думку апелянта, було прийняте на підставі вимог ст.5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст.13 Закону України «Про адміністративні послуги». Апелянт зауважує, що вказане розпорядження не було предметом розгляду спору, судом воно не визнано протиправним та не скасовано, тому це розпорядження є законним та обґрунтованим і повинно бути врахованим судом при розгляді справи. Апелянт зазначає, що висновки суду про будь-яке порушення порядку звільнення позивача або аргументу про незаконність саме розпорядження від 27.02.2020 р. №7-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відсутні, при цьому судом надана розпорядженню, вимоги щодо визнання протиправним якого не заявлялися. Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.2009 р. призначена на посаду спеціаліста ІІ категорії сектору з усиновлення, опіки, піклування та сімейних форм виховання служби у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області; з 29.12.2015 р. переведена на посаду адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської райдержадміністрації; з 01.05.2019 р. їй присвоєно 8 ранг державного службовця категорії "В", що підтверджується записами № 1, 7, 9 трудової книжки від 01.09.2009р. (а.с.15-16 т.1). Розпорядженням Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.02.2020р. №7-к, відповідно до розпоряджень голови Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019 «Про упорядкування структури Саратської районної державної адміністрації Одеської області» від 23.12.2019р. №355/А-2019 «Про введення в дію штатного розпису апарату та структурних підрозділів Саратської районної державної адміністрації Одеської області без статусу юридичної особи публічного права», керуючись п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87, ч.4 ст.87, ст.89 Закону України «Про державну службу», ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області 28 лютого 2020 року, у зв`язку з скороченням посади (а.с.22 т.1). Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаного розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.02.2020р. №7-к, звернулась до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено з посади у порядку п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (скорочення посади), яку заборонено скорочувати постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р. №91, а отже розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області №7-к від 27.02.2020р. "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП). Згідно вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII)№ 889-VIII, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено цим законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 КЗпП України, цим Кодексом регулюються трудові відносини всіх працівників, а ст. 4 Кодексу передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Частина 3 статті 5 Закону № 889-VIII визначає, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Таким чином, до правовідносин, що виникли у цій справі, крім Закону № 889-VIII, підлягають застосуванню положення КЗпП України, що узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17. Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 87 Закону № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI (далі - Закон № 5203-VI), центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг. Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону № 5203-VI, суб`єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг. Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг. Кількість адміністраторів визначається органом, який прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг. Так, як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади стало розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019 «Про упорядкування структури Саратської районної державної адміністрації Одеської області», яке прийнято, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р. №91, та яким вирішено затвердити структуру Саратської районної державної адміністрації Одеської області з граничною чисельністю працівників у кількості 67 осіб та скоротити штатні посади в структурних підрозділах без статусу юридичної особи публічного права Саратської районної державної адміністрації Одеської області, зокрема одного адміністратора та двох державних реєстраторів відділу надання адміністративних послуг (п.7,11)(а.с.25-29 т.1) Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91», яка набрала чинності 26 грудня 2019 року, доповнено примітки до нього пунктом 3 такого змісту: «

3. Під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій не скорочується чисельність адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, утворених зазначеними держадміністраціями, до набрання чинності змін до Закону України "Про адміністративні послуги" щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів.» Умовою для проведення скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, є утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів при райдержадміністраціях. Однак, колегія суддів зауважує, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було враховано вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, яка на час звільнення була чинною. Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивача звільнено з посади у порядку п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (скорочення посади), яку заборонено скорочувати постановою Кабінету Міністрів України, що свідчить про протиправність звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області. За таких обставин, підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області, оскільки дана вимога є похідною від заявленої позивачем позовної вимоги про скасування розпорядження про її звільнення. Крім того, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не було надано жодних доказів утворення на час звільнення позивача на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким передані функції і завдання ліквідованих центрів при райдержадміністраціях. Щодо посилань апелянта на вимоги ст.5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст.13 Закону № 5203-VI, колегія суддів зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 жодним чином не суперечать вимогам ст.5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст.13 Закону № 5203-VI, а отже є обов`язковими до виконання. Щодо доводів апелянта із посиланнями на розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно вимог ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що правомірність розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019 предметом спору не виступала, позивачем зазначене розпорядження не оскаржувалось. Суд першої інстанції правової оцінки вказаному розпорядженню в оскаржуваному рішенні не надавав, оскільки судом фактично було зазначено про невідповідність розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області №7-к від 27.02.2020р. "Про звільнення ОСОБА_1 " вимогам законодавства, чинного на момент її звільнення. Водночас, колегія суддів зазначає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, проте у межах спірних правовідносин відсутні підстави для скасування розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019, оскільки обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав фактично забезпечує їх ефективне поновлення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розпорядженням Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019р. №307/А-2019, було скорочено цілий перелік структурних підрозділів та посад, а не тільки посаду адміністратора відділу надання адміністративних послуг Саратської районної державної адміністрації Одеської області, що виходить за межі предмету даної справи. Відповідно до вимог частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 ( далі - Порядок №100). Відповідно до пункту 5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100). Відповідно до абзацу третього пункту 8 цього Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Як вбачається із довідки Саратської районної державної адміністрації Одеської області №02-32/1083 від 06.07.2020р., середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 422,45 грн. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 28.02.2020р. по 08.09.2020р. складає 55340,95 грн. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Саратської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Саратської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О. О. Кравець