Постанова 4851 № 641/5013/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 р. Справа № 641/5013/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.09.2020 (суддя Курганникова О.А., м. Харків) по справі № 641/5013/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області капрал поліції Гаращенка Антона Руслановича про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Полтавській області, капрала поліції Гаращенка Антона Руслановича, в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ №2715872. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. У доводах апеляційної скарги позивач зазначає про порушення судом першої інстанції процесуальних норм КАС України, що має своїм наслідком скасування рішення суду першої інстанції. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч.1 статті 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення позивача про дату та час розгляду справи. Окрім того, розгляд справи, в порушення вимог 268 КАС України, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.3 ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення п.3 ч.3 статті 317 КАС України. Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення серія ЕАМ №2715872 від 21.06.2020 застосовано адміністративне стягнення до ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. у зв`язку з тим, що він, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 23 (двадцять три) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Позивач не погодився із такою постановою відповідача та оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію, отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. З оскаржуваної постанови вбачається, що порушення, зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam LT1 20/20, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-MI/1-2903-2012. Відповідно, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, та пройшов повірку. Відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16647, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 30.09.2019 р. та чинного до 30.09.2020 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000800 є придатним до застосування. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 р. № 193 (далі - Порядок № 193). Відповідно до п. п. 1, 2 розд. ІІ Порядку № 193, повірка ЗВТ (засобу вимірювальної техніки) проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, державними підприємствами, які належать до сфери управління Мінекономрозвитку та провадять метрологічну діяльність, та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки ЗВТ (далі - виконавці). Повірку ЗВТ проводить персонал виконавців, який відповідає вимогам, установленим у Критеріях, яким повинні відповідати наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та провадять метрологічну діяльність, та повірочні лабораторії, які уповноважуються або уповноважені на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затверджених наказом Мінекономрозвитку від 23.09.2015 р. № 1192, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.2015 р. за № 1213/27658. Окрім того, колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Відповідно до ст. 268 КУпаП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Положеннями ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 9 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази є належними та допустимими в розумінні приписів КАС України та підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 2 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також відповідно до ч. 2 cт. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках, відповідно до ч. 4 cт. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Щодо посилань позивача на той факт, що відповідач не розглянув його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю залучення до її розгляду захисника, колегія суддів зазначає, що вказані обставини спростовуються оглянутим відеозаписом правопорушення, наданим відповідачем до суду апеляційної інстанції. З вказаного відеозапису вбачається, що жодних клопотань з цього приводу позивач не заявляв. Також судовим розглядом встановлено, що відповідач ознайомив позивача із фотофіксацією скоєного ним правопорушення. З оглянутого відеозапису вбачається, що відповідач зазначив, що ознайомив позивача із фіксацією правопорушення під час зупинки транспортного засобу, з метою обґрунтування підстави зупинки. Довод позивача про те, що на відеозаписі відсутній саме цей момент ознайомлення з матеріалами фотофіксації колегією суддів відхиляється, оскільки вказаний довод не зазначався позивачем ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.09.2020 по справі № 641/5013/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий