Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 643/6923/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 р.Справа № 643/6923/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 04.05.2026, (головуючий суддя І інстанції: Семенова Я.Ю.) по справі № 643/6923/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6921012 від 28.03.2026, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1 700,00 грн; - провадження у справі закрити. В обґрунтування позову зазначив, що керував транспортним засобом в межах встановленого ПДР України швидкісного режиму. Натомість, поліцейським не доведено вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а також , що в зоні фіксації були розміщені дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту», 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР». Крім того, просив врахувати, що прилад TruCam, на який здійснювалась фіксація швидкості руху знаходився в руках поліцейського, тоді як належним способом його використання є закріплення стаціонарно вмонтованим способом. З урахуванням наведеного, вважав, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вказує, що суд першої інстанції не врахував неможливість позивача побачити дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» (в разі його наявності) під час руху в напрямку населеного пункту «Пирогівка», не взяв до уваги пояснення, що в цей час ним здійснювався обгін фури, що також вплинуло на можливість побачити відповідний дорожній знак. Зауважує, що працівники поліції, які перебували безпосередньо в населеному пункті «Пирогівка» також підтвердили неможливість зафіксувати на відеозаписі рух його автомобіля та наявність дорожнього знаку «Початок населеного пункту». Таким чином, відповідачем не надано належних доказів наявності в зоні фіксації швидкості руху дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту». Також, зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів наявності на спірній ділянці дороги попереджувального знаку 5.76 «Автоматична фіксація порушень ПДР». Вважає, що лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області №853 від 13.08.2025, врахований судом першої інстанції в якості доказу наявності вищевказаного дорожнього знаку не є таким, що підтверджує встановлення такого знаку станом на момент складання спірної постанови 28.03.2026. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, безпідставну відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судового засідання з викликом сторін, чим позбавлено позивача права бути присутнім у судовому засіданні та особисто надати свої пояснення по суті справі. Департамент патрульної поліції (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2026 інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Підручним А.В. прийнято постанову серії ЕНА №6921012, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн. Згідно постанови, 28.03.2026 о 08:59 у с. Пирогівка, дорога а/д М-30 Стрий-Ізварине 288 км, водій, керував транспортним засобом Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 110 км/год у населеному пункті с. Пирогівці, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 60 км/год, порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam TC 000682. Відеофіксація велась на технічний пристрій 476272. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій щодо винесення оскаржуваної постанови. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. На підтвердження вчинення позивачем перевищення швидкісного руху відповідачем надано матеріали фото та відеофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 номер TC 000682. Так, на відеозаписі зафіксовано рух 28.03.2026 о 09:02:07 транспортного засобу Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 110 км/год. В свою чергу, на фотознімках, зроблених з цього приладу визначено місце фіксації швидкості руху, а саме: М-30, 288 км, ліміт швидкості 50 км/год, дату і час фіксації 28.03.2026 о 09:02:07. Згідно координат, які автоматично визначає прилад TruCаm, за допомогою влаштованого GPS навігатора, при здійсненні заміру швидкості автомобіля позивача він знаходився в координатах, які відповідають межам населеного пункту Пирогівка. Відстань від приладу до автомобіля зафіксовано 256 м, а отже і сам автомобіль знаходився в межах населеного пункту. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером TC 000682, використаний відповідачем, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. З урахуванням наведеного, дані відео та фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam є належними та допустимими доказами вчинення правопорушення . Отже, наведені вище докази в сукупності підтверджують перевищення водієм транспортного засобу Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 встановленої ПДР швидкості руху для населених пунктів у с. Пирогівка а/д М-30 Стрий-Ізварине 288 км. Доводи апелянта щодо не надання відповідачем доказів наявності дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту», неможливості водія побачити вказаний дорожній знак під час руху в напрямку населеного пункту Пирогівка, зокрема через обгін фури колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно географічних даних зроблених на приладі TruCam вбачається, що автомобіль позивача зафіксовано саме в населеному пункті. Крім того, у відповідь на запит апеляційного суду Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області повідомлено про наявність дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту» (с. Пирогівка) на ділянці автомобільної дороги М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине км 288 на км 288+810 (геолокація: 49.39006326652456, 27.27355852613066). В свою чергу, згідно геолокації, зробленої на приладі TruCam, перевищення швидкості руху ТЗ позивача зафіксовано працівниками поліції в межах населеного пункту с. Пирогівка за дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту». Натомість, обставини, наведені апелянтом щодо маневрів на дорозі під час керування ТЗ, посилання на те, що він не бачив дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» не звільняють його від обов`язку дотримуватись швидкісного режиму в межах населеного пункту, встановлених Правилами дорожнього руху. При цьому, колегія суддів враховує, що позивач як в суді першої, так і в апеляційній скарзі визнає, що рухався в напрямку населеного пункту Пирогівка та працівники поліції також здійснювали фіксацію швидкості руху, перебуваючи у вказаному населеному пункті. Доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи належних доказів наявності на спірній ділянці дороги дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація» колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому, колегія суддів зауважує, що жодними нормами КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», у тому числі, частиною першою статі 40 цього ж Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. У той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- та/або відеофіксації порушень Правил дорожнього руху. Таким чином, обставини наявності чи відсутності дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого Правилами дорожнього руху швидкісного режиму. Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення, надано можливість водію надати пояснення. Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 28.03.2026 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Так, відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадян Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною 4 статті 12 КАС України установлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Отож, справи про притягнення до адміністративної відповідальності не належать до переліку справ, розгляд яких здійснюється у порядку загального позовного провадження. Як наслідок суд першої інстанції правомірно, ураховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, відніс дану справу з приводу оскарження рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до справ незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Разом з тим, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються судом з урахуванням особливостей, передбачених для окремих категорій термінових адміністративних справ. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності повинна розглядатись з повідомленням учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за його участі. Однак, суд першої інстанції ухвалив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, чим допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 268, 286 КАС України, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Пунктом 3 ч. 3 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи викладене, оцінюючи наведені скаржником доводи, колегія суддів дійшла висновку, що такі є суттєвими та підтверджують порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 04.05.2026 по справі № 643/6923/26 скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц