Постанова 4870 № 909/615/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2020 р. Справа №909/615/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого - судді О.В. Зварич суддів О.П. Дубник Г.Г. Якімець, секретар судового засідання М.С. Кіра, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Персей Агро" (надалі ФГ "Персей Агро") за №05/10/20-1 від 05.10.2020 року (вх. № 01-05/2806/20 від 09.10.2020 року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року (суддя Т.В. Максимів; повний текст рішення складено 17.09.2020 року) у справі № 909/615/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (надалі ТзОВ "Компанія ЛАН") до відповідача: ФГ "Персей Агро" про стягнення заборгованості в сумі 212060,38 грн., за участю: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції 14.07.2020 року ТзОВ "Компанія ЛАН" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФГ "Персей Агро" про стягнення 212060,38 грн., з яких: 175627,08 грн. - заборгованість за поставлений товар, 32221,73 грн. - пеня, 4211,57 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 175627,08 грн. На підставі ст.ст. 625, 611 ЦК України та п. 7.2 договору поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 року позивач нарахував відповідачу 3% річних та пеню. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20 (суддя Т.В. Максимів) частково задоволено позов ТзОВ "Компанія ЛАН". Стягнуто з ФГ "Персей Агро" на користь ТзОВ "Компанія ЛАН" 175627,08 грн. основного боргу, 23897,95 грн. пені та 4211,57 грн. 3% річних, а також 3056,05 грн. судового збору. Відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 8323,78 грн. пені. Судовий збір в сумі 124,86 грн. покладено на позивача. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на підставі договору поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 року позивач поставив відповідачу товар на суму 206311,49 грн. Відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 30684,41 грн. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 175627,08 грн. основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню. Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 4211,57 грн. та задоволив цю вимогу, враховуючи межі заявлених позовних вимог. Щодо вимоги про стягнення пені, то суд першої інстанції встановив, що при її розрахунку позивач не врахував положень ч. 5 ч. 254 ЦК України, у зв`язку з чим частково задоволив дану позовну вимогу, стягнув з відповідача 23897,95 грн. пені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині стягнення 33815,59 основного боргу та 3165,05 грн. пені, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 141811,49 грн. основного боргу та 20732,90 грн. пені. Скаржник вказує, що оплатив отриманий від позивача товар в сумі 64500,00 грн. Відповідно сума заборгованості, що підлягає до стягнення, складає 141811,49 грн. (206311,49 грн. - 64500,00 грн. = 141811,49 грн.). Стверджує, що з врахуванням загальної заборгованості, розрахунок пені складає 20732,90 грн., а не 23897,95 грн. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Звертає увагу на те, що на час проведення в оплати за товар згідно платіжного доручення № 4932 від 03.10.2019 року на суму 60000,00 грн. у відповідача існувала кредиторська заборгованість за договором № 220517-01-З від 22.05.2017 року в сумі 33815,90 грн., про що зазначено в позовній заяві. Тому з оплачених відповідачем 60000,00 грн. спершу було погашено суму попереднього боргу - 33815,59 грн., а різницю в сумі 26184,41 грн. зараховано в оплату по видатковій накладній №ІФ-0204 від 07.09.2019 року. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно визначив суму основного боргу відповідача. Погоджується із розрахунком пені, проведеним судом. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20, апеляційну скаргу ФГ "Персей Агро" - без задоволення. Сторони не делегували своїх представників у судове засідання. З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке. 25.11.2020 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року про відкладення розгляду справи № 909/615/20 на 14.12.2020 року о 10 год 20 хв. надіслано позивачу на його електронну адресу (office@lanclaas.com.ua). Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України (№93035575), тобто є загальнодоступною. Учасники справи зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011175565, відповідач ознайомлений з датою, часом і місцем розгляду справи. Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі. Враховуючи висновки Європейського Суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», й те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності позивача та відповідача. Обставини справи 22.05.2017 року між ТзОВ "Компанія ЛАН" (постачальник) та ФГ «Персей Агро» (покупець) укладено договір поставки запчастин до сільськогосподарської техніки №220517-01-З, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю запчастини до сільськогосподарської техніки (далі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати за нього, відповідно до умов цього договору (а.с. 9-11). Надання видаткової накладної із зазначеною ціною товару є пропозицією постачальника поставити зазначений у ній товар на умовах цього договору та по ціні, вказаній в накладній. Підписання накладної покупцем є прийняття пропозиції покупцем придбати зазначений у ній товар (п.п. 1.5.2, 1.5.3 п. 1.5 договору). Згідно з пункту 2.1 договору загальна вартість товару (ціна договору), що постачається згідно даного договору визначається у рахунках, накладних та/або додатках. Відповідно до пункту 2.2 договору (в редакції змін до договору від 05.03.2019 року) покупець здійснює оплату товару в гривнях протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару згідно з накладною, якщо інше не зазначене в додатках до цього договору (а.с.12). Сторони погодили, що поставка товару згідно з п. 1.5 договору здійснюється одночасно з наданням покупцю видаткової накладної на товар. Постачання товару підтверджується накладною постачальника (п.п. 3.1, 3.3 договору). В пункті 7.2 договору визначено, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу. В силу пункту 9.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2017 року, а за розрахунками - до повного їх завершення. На виконання умов договору №220517-01-З від 22.05.2017 року, позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 206311,49 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № ІФ-0204 від 07.09.2019 року, № ІФ-0205 від 07.09.2019 року та №ІФ-0217 від 15.09.2019 року (а.с.13-15). Відповідач одержаний товар оплатив частково на суму 30684,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4932 від 03.10.2019 року, № 5305 від 23.01.2020 року, № 5358 від 19.02.2020 року, № 5711 від 21.05.2020 року, № 5749 від 02.06.2020 року, № 5813 від 25.06.2020 року (а.с. 16-21). При цьому, в позовній заяві позивач пояснює, що частина коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 4932 від 03.10.2019 року на суму 60000,00 грн., а саме 33815,59 грн. зараховано на погашення попереднього боргу по інших (не спірних) накладних. Відповідач дану обставину не спростував належними та допустимими доказами. Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). В силу частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України ). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 року позивач поставив відповідачу товар на суму 206311,49 грн. Даний факт підтверджується вищеописаними видатковими накладними, які підписані сторонами без жодних зауважень. Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 30684,41 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень. Доказів оплати товару на суму 175627,08 грн. матеріали господарської справи не містять. З урахуванням вищеописаних норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 175627,08 грн. основного боргу та правильність висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати товару, визначені в п. 2.2 договору № 220517-01-З від 22.05.2017 року (в редакції від 05.03.2019 року), позивач здійснив нарахування 4211,57 грн. трьох процентів річних за період з 22.09.2019 року по 09.07.2020 року. Перевіривши розрахунок заборгованості в цій частині позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 4211,57 грн. (в межах заявлених позовних вимог), з урахуванням того, що згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, їхній розмір є більшим, ніж позивач заявив до стягнення. Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20 в частині стягнення 3% річних не оскаржується. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 32221,73 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 22.09.2019 року по 09.07.2020 року, необхідно зазначити таке. Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 7.2 договору поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 року покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України). Перевіривши розрахунок заборгованості позивача в цій частині позову,з огляду на положення частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що 22.09.2019 року - вихідний день (неділя), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині пені підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 23897,95 грн. пені за період з 23.09.2019 року по 30.03.2020 року,. Стосовно доводів скаржника про те, що основний борг за договором поставки запчастин до сільськогосподарської техніки № 220517-01-З від 22.05.2017 року по оплаті за товар, отриманий по видаткових накладних № ІФ-0204 від 07.09.2019 року, № ІФ-0205 від 07.09.2019 року та №ІФ-0217 від 15.09.2019 року, є меншим, ніж позивач заявив до стягнення, суд зазначає таке. Як видно з наявних у справі копій платіжних доручень № 4932 від 03.10.2019 року, №5305 від 23.01.2020 року, № 5358 від 19.02.2020 року, № 5711 від 21.05.2020 року, №5749 від 02.06.2020 року, № 5813 від 25.06.2020 року (а.с.16-21), призначенням платежу в них є: «Оплата за запчастини зг.дог. №220517- 01- 3 від 22.05.2017 р., в т.ч. ПДВ». Названі платіжні доручення не містять посилання на видаткові накладні, по яких здійснювалась оплата. У позовній заяві позивач вказує, що частина коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 4932 від 03.10.2019 року на суму 60000,00 грн., а саме 33815,59 грн. зараховано на погашення попереднього боргу по інших (не спірних) накладних. Відповідач дану обставину не спростував належними та допустимими доказами. Таким чином, вищезазначені доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Усі інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків по суті спору, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Персей Агро" за №05/10/20-1 від 05.10.2020 року (вх. № 01-05/2806/20 від 09.10.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 року у справі №909/615/20 - без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя О.П. Дубник Суддя Г.Г. Якімець