Постанова 4872 № 916/2654/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2654/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф., секретар судового засідання Бебик А.М., за участю представників сторін: від позивача Нестерова І.В. (адвокат), від відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вікторія» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 (суддя Волков Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-захист» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вікторія» про стягнення 553 784, 94 грн., - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ТОВ «Агро-захист» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до СГВК «Вікторія» (далі - відповідач) про стягнення 553 455,86 грн. Позов обґрунтований тим, що на підставі договору поставки та видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар, проте останній за поставлений товар розрахувався лише частково, що стало підставою нарахування позивачем на суму заборгованості штрафних санкцій та звернення з відповідним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 позов задоволено частково, стягнуто основний борг в сумі 394 445,14 грн. та 6 107,97 грн. інфляційних втрат, в задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач належно виконав свої зобов`язання за умовами договору поставки, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково та з порушенням встановленого строку оплати. Суд першої інстанції відмовив позивачу в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 20% штрафу, оскільки договір на підставі якого штрафні санкції були нараховані позивачем припинив свою дію та між сторонами відсутня чинна письмова угода, якою передбачено нарахування розміру пені та штрафу. Не погодившись з рішення суду першої інстанції, СГВК «Вікторія» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в поновному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір поставки припинив свою дію 31.12.2019. До 25.02.2020 між сторонами не залишилось жодних невиконаних пунктів по договору, відповідно до актів звірки станом на 01.01.2020 заборгованість позивача перед відповідачем була відсутня. Отже, поставка товару позивачем від 25.02.2020 та 14.08.2020 була самовільною. Крім цього, на думку відповідача видаткові накладні та акти звірки взаєморозрахунків неналежно оформлені, оскільки останні підписані особою, без належних повноважень, у зв`язку з чим вищевказані документи не можуть бути доказами по даній справі. Також, скаржник зазначає, що хоча судом першої інстанції було встановлено факт припинення договірних правовідносин між сторонами 31.12.2019, однак ним зроблено невірний висновок про наслідки відсутності таких договірних відносин. Судом не вірно визначено обов`язок відповідача по сплаті повної вартості товару, адже жодними доказами, що містяться в матеріалах не встановлено характер позадоговірної (самовільної) поставки. Жодним спільним правочином між сторонами не було встановлено вартість товару, що постачався у позадоговірному порядку. Позивачем самовільно визначено його ціну, що являється недопустимим. 25.02.2021 до суду від апелянта надійшло клопотання про відмову від апеляційної скарги, яке підписано адвокатом Черепановим О.В., представником відповідача, до клопотання додано ордер серія ОД №654694 від 25.02.2021 виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №04/07/19-1 від 04.07.2019 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.01.2019. З вказаних документів доданих до клопотання не можливо встанови, чи уповноважив відповідач свого представника, адвоката Черепанова О.В. на відмову від апеляційної скарги, у зв`язку з чим, судова колегія відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання. 04.03.2021 до суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, які викладені у рішенні суду, відповідають обставинам справи. Перед початком судового засідання до суду через електрону пошту від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке обґрунтовано тим, що представник відповідача, адвокат Комісар О.В. приймає участь в іншому судовому процесі. До клопотання додані копія ухвали Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.12.2020 про поновлення провадження та копії ордерів адвоката Комісара О.В. на представництво інтересів в суді Полоз І.М. та СВК «Вікторія». З`ясувавши в судовому засіданні 10.03.2021 думку представника позивача щодо оголошеного клопотання судова колегія зазначає наступне. У разі відсутності представника з причин пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні господарський суд має виходити з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. З матеріалів справи вбачається, що у відповідача крім представника адвоката Комісара О.В., є ще представник адвокат Черепанов О.В.. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім цього, відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою, матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті та участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони. Враховуючи викладене, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2021 надала пояснення, в яких заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав. 31.01.2019 між ТОВ «Агро-Захист» (постачальник) та СГВК «Вікторія» (покупець) було укладено Договір поставки №18 (далі Договір), за умовами якого, в терміни, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором (п. 1.1. Договору). Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п. 11.2. Договору). За період з 25.02.2020 по 14.08.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 540 901,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими (а.с. 26, 28, 30, 32), товарно-транспортними (а.с. 27, 29, 31, 33) та податковим накладними (а.с. 97-100, 102-104). При цьому, судова колегія враховує, що податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, що підтверджується квитанціями про їх прийняття, у зв`язку з цим, такі податкові накладні є належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку товару. Проте, відповідач за поставлений товар оплатив частково в розмірі 146 446,00 грн., що не заперечується платіжними дорученнями (а.с. 34-37) та не заперечує відповідач. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 394 455,44 грн. (540 901,44 грн. поставленого товару 146 446,00 грн. сплаченого відповідачем). Судова колегія враховує, що позивач поставив товар відповідачу після того, як договір поставки №18 від 31.01.2019 припинив свою дію, а отже поставка товару відбулась за договором поставки, який був укладений між сторонами у спрощений спосіб, шляхом підписання сторонами видаткових та товарно-транспортних накладних. При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, що довіреність №54 яка була видана представнику відповідача Ботня О.Д. від 14.07.2019 (а.с. 21) для отримання цінностей від позивача, припинила свою дію 31.07.2019, а видаткові та товарно-транспортних накладних були підписані останнім 25.02.2020 та 14.08.2020, у зв`язку з тим, що відповідачем було здійснено часткові оплати 25.03.2020, 09.04.2020, 16.04.2020 та 29.04.2020 за вищевказаними накладними, тобто такими діями відповідач схвалив правочин та прийняв його до виконання. Крім цього, матеріали справи містять лист відповідача вих. 14 від 17.08.2020, в якому останній підтверджує заборгованість перед позивачем в розмірі 394 455,44 грн. та просить ТОВ «Агро-Захист» перенести борг СГВК «Вікторія» на друге півріччя 2021 року (а.с. 39). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Оскільки між сторонами відсутня домовленість щодо інших строків оплати, зокрема, відсутні відповідні відомості у видаткових накладних, обов`язок покупця оплатити товар виник після підписання видаткових накладних. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що в порушення умов договору поставки, який укладений між сторонами у спрощений спосіб, на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України строк, у зв`язку з цим, за останнім рахується заборгованість в розмірі 394 455,44 грн., яка доведена належними та допустимими доказами, відповідач не заперечує проти даної суми боргу, а отже позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 394 455,44 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив позов Товариства в цій частині. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та 20% штрафу, судова колегія зазначає наступне. Судовою колегією встановлено, що вказані суми штрафних санкцій позивачем були нараховані відповідачу у 2020 році на підставі договору поставки №18 від 31.01.2019, який припинив свою дію 31.12.2019. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами є чинна письмова угода, якою передбачено нарахування розміру пені та штрафу. Отже, судова колегія вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування вказаних сум, та суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині. Стосовно стягнення з відповідач на користь позивача інфляційних втрат, судова колегія враховує наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача інфляційних втрат, за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок позивача містить арифметичні і методологічні помилки, які були виправлені судом першої інстанції, у зв`язку з цим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 6 107,97 грн. Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, спростовані матеріалами справи, не доводять помилковість висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11.03.2021. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Разюк Г.П. Савицький Я.Ф.