Постанова 4818 № 645/1192/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/1192/20 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В. Провадження № 22-ц/818/4558/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів про надання послуг П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Котелевець А.В., Кругової С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року, постановлену у складі судді Бондаревої І.В., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року справу за позовом ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги передано на розгляд за встановленою підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. В апеляційній скарзі ТОВ «ПЕОЖБ «Комфорт» просить зазначену ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Фрунзенського районного суду м. Харкова. В обґрунтування скарги зазначено, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вказано, що Фрунзенським районним судом м. Харкова було встановлено, що подана позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України. Підстав, визначених статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі не виявлено, у зв`язку з чим, судом першої інстанції, 02 березня 2020 року, було прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Послалось на те, що ухвала про відкриття провадження по справі від 02.03.2020 не оскаржувалась ані позивачем, ані відповідачем, та є чинною. Зауважено, що позивачем у позовній заяві зазначено всю необхідну інформацію щодо ідентифікаційних даних відповідача, яка передбачена п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, тобто відсутність даних щодо дати народження відповідача не є підставою у розумінні Закону для постановлення оскаржуваної ухвали суду. Покликаються до загальних правил підсудності спорів з фізичною особою, а також норми ч. 9 ст. 29 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Зазначено, що останнє відоме позивачу зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідно до Інформаційної довідки від 26.02.2020 за № 201963035 щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власником квартири АДРЕСА_2 є фізична особа ОСОБА_1 . Послались на положення ч. 2 ст. 31 ЦПК України, за яким справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, оскарження якої передбачено п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, вказуючи місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , та його місце перебування за адресою: АДРЕСА_4 . У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, встановлено, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_1 там не зареєстрована. Встановити місце реєстрації відповідача за даними Реєстру територіальної громади м. Харкова не уявляється можливим, оскільки у позовній заяві не зазначено дата народження відповідача. У той же час, відповідно до Інформаційної довідки від 26.02.2020 за № 201963035 щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 , і саме ця адреса зазначена позивачем як місце проживання (перебування) відповідача (а. с. 13-16). Отже, відоме місце проживання (перебування) відповідача знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Фрунзенського районного суду м. Харкова. Передаючи справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що в даному випадку спір виник з приводу оплати вартості послуг з експлуатації і обслуговування нерухомого майна, яке розташоване на території Індустріального району м. Харкова, що визначає виключну підсудність позову іншому суду. Крім того, відповідач проживає на території Індустріального району м. Харкова, де знаходиться і належне йому майно, тому суд вважав, що дана справа не підсудна Фрунзенському районному суду м. Харкова. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками. За правилом п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 9 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позивачем в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано доказів того, що відповідач була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . Не може бути таким доказом зазначення вказаної адреси відповідачем у Договорі про надання експлуатаційних послуг № 196-К-69 від 01.02.2013 (а. с. 22), оскільки ці відомості нічим об`єктивно не підтверджені. За таких обставин така адреса може вважатись лише неофіційною адресою проживання або перебування відповідача. На власний розсуд розпорядившись своїми правами, позивач зазначив адресою місця перебування відповідача АДРЕСА_4 . Відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. Встановивши, що спір у цій справі пов`язаний з невиконання умов договору щодо обслуговування нерухомого майна, тобто є спором, що виникає з приводу нерухомого майна, для якого діють правила виключної підсудності, та, що провадження у справі було відкрито з порушенням правил територіальної юрисдикції, районний суд обґрунтовано самостійно усунув таке процесуальне порушення, передавши справу на розгляд суду, до чиєї територіальної компетенції вона віднесена. Наведе свідчить, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду не спростовують, а судом першої інстанції постановлено ухвалу із дотриманням вимог закону. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Комфорт» залишити без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 15 грудня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії А.В. Котелевець. С.С. Кругова.