Постанова Харківський апеляційний суд № 619/4933/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/4933/19 Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М. Провадження № 22-ц/818/4608/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з сімейних відносин про стягнення аліментів П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Котелевець А.В., Кругової С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Нечипоренко І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила, після зменшення розміру позовних вимог, стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10000,00 грн щомісяця, посилаючись на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі та в них народився син ОСОБА_4 , який проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідач участі в утриманні дитини та її матеріальному забезпеченні не приймає. Вважає, що факт наявності у відповідача лише мінімальної заробітної плати та доходів у вигляді заробітної плати на місяць у розмірі приблизно 14000 грн свідчить, що така сума доходу є очевидно неспівмірною із витратами, які несе відповідач із його рівнем життя, тобто свідчить і про наявність інших, нетрудових, доходів відповідача, а тому такий показник як заробітна плата не може прийматись судом як об`єктивний рівень доходу відповідача. Також відповідач має на праві власності транспортний засіб, несе витрати з його утримання, та нерухоме майно, яке потребує утримання та комунального обслуговування. Від відповідача ОСОБА_1 03.06.2020 до суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого він не погоджується з розміром аліментів, який бажає щомісячно стягувати на свою користь позивач. Проти позову частково заперечує та вважає його необґрунтованим, оскільки викладені у ньому факти, не відповідають фактичним обставинам справи. Заявив, що він що надає та буде продовжувати добровільно матеріально допомагати своєму сину. На теперішній час він офіційно працевлаштований, є директором ТОВ «ВЕТЛАЙН АГРОСАЄНС» з 01 березня 2018 року. У зв`язку з чим, має стабільний та постійний дохід, що підтверджується довідкою про доходи за № 0000-000002 від 15 травня 2020 року. Також, з 22 лютого 2019 року є директором ТОВ Біоплейс», що підтверджується довідкою про доходи за № 0000-000001 від 15 травня 2020 року. Його середній щомісячний дохід складає приблизно 14000,00 грн, без врахування податку з доходів фізичних осіб та воєнного збору. Тому вважає, що вимога позивача щодо стягнення з нього на її користь аліментів на утримання сина, не у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) з часу звернення до виповнення сином повноліття, а у фіксованій сумі не відповідає вимогам матеріального права. Також вказав, що у нього відсутні додаткові витрати, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Рух коштів по картці ніяким чином не вказує про його доходи та витрати, які надають фінансової спроможності сплачувати аліменти на утримання сина у заявленому розмірі 10000,00 грн щомісячно, до досягнення ним повноліття. Вважає за можливе сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які щорічно підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 20.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі в сумі 840,80 грн. Не погоджуючись з таким рішення суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про зменшення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до розміру 3000,00 (три тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з часу звернення позивача до суду і до досягнення сином повноліття. В обґрунтування скарги зазначив, що вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що, суд на час ухвалення рішення щодо стягнення аліментів не врахував, фактичні суми виплат заробітної плати на руки, з урахуванням усіх необхідних податків з доходів фізичних осіб та воєнного збору. Послався на те, що згідно з довідкою про доходи товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЛАЙН АГРОСАЄНС» за №0000-000002 від 15 травня 2020 року сума до виплати становила 57095,40 грн та довідки про доходи товариства з обмеженою відповідальністю «Біоплейс» за №0000-000001 від 15 травня 2020 року сума до виплати становила 4651,42 грн. Зауважив, що його дохід, отриманий на руки з грудня 2019 року по квітень 2020 року становив 61746,82 грн. Вказав, що суд помилково не врахував у своїх розрахунках податки та збори, які відповідач обов`язково сплачує. Вважає, що аліменти відраховуються не від нарахованої зарплати, а від «чистої» зарплати після сплати із неї податків. Адвокат Крицина Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Вказала, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та постановленим з повним з`ясуванням обставин справи. Зазначила, що дитина від шлюбу позивача та відповідача проживає разом з матір`ю (що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи). Послалась на те, що при визначенні розміру та способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 5000 грн судом обґрунтовано було взято до уваги посилання позивача, що платник аліментів має мінливий дохід. Вважає, що факт наявності у відповідача лише мінімальної заробітної плати та доходів у вигляді заробітної плати в місяць у розмірі 12349,36 грн свідчить, що така сума доходу є очевидно неспівмірною із витратами, які несе відповідач із його рівнем життя, тобто свідчить й про наявність інших, нетрудових, доходів відповідача, не пов`язаних із отриманням ним майже мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи, а тому такий показник як заробітна плата не може прийматись судом як об`єктивний рівень доходу відповідача; різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна), принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. Зауважила, що доводи скарги про переважне місце проживання дитини разом з дідусем за адресою: АДРЕСА_1 матеріалами справи не підтверджується. Зазначила, що відповідачем приховується його реальний дохід. У матеріалах справи є виписка з рахунку Позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк», з якого вбачаються суми перераховані відповідачем на рахунок Позивача щомісяця за період другої половини 2019 року початок 2020 року, які йшли на утримання спільної дитини, які значно перевищують розмір вказаний у довідках про дохід, наданих Відповідачем. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення відповідає. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження позову в частині витрат відповідача, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, позивачем не надано. Суд також врахував той факт, що на ОСОБА_2 покладено більше турбот та витрат щодо утримання дитини, яка проживає разом з нею, враховуючи інтереси дитини та розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд вважав можливим та доцільним задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача аліменти в сумі 5000,00 грн щомісяця. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про розмір присуджених аліментів. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 липня 1997 року, який було розірвано 13 лютого 2020 року на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.02.2020 (а. с. 50). Від подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що мається копія свідоцтва про народження (а. с. 51). Дитина проживає з позивачем, що підтверджено довідкою про склад сім`ї, виданою Дергачівською міською радою Дергачівського району Харківської області 15.01.2020 за № 141 (а. с. 49). Відповідно до довідки ТОВ «ВЕТЛАЙН АГРОСАЄНС» від 15.05.2020 за №0000-000002 ОСОБА_1 працює в ТОВ «ВЕТЛАЙН АГРОСАЄНС» з 01.03.2018, на даний момент займає посаду директора, дохід за період з 01.12.2019 по 30.04.2020 склав 70925,96 грн (а. с. 71). Як вбачається з довідки ТОВ «Біоплейс» від 15.05.2020 за №0000-000001 ОСОБА_1 працює в ТОВ «Біоплейс» з 22.02.2019, на даний момент займає посаду директора, дохід за період з 01.12.2019 по 30.04.2020 склав 5778,17 грн (а. с. 72). На підставі наданих доказів районний суд дійшов висновку, що загальний сукупний дохід ОСОБА_1 , який з грудня 2019 року по квітень 2020 року становить 76704,13 грн, а кожного місяця 15340,83 грн. Саме такий розмір доходів відповідача суд першої інстанції використав для обрахунку розміру аліментів, що мають бути стягнуті на утримання дитини. При цьому поза увагою суду залишилось положення ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», яке передбачає, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При визначенні розміру аліментів має бути врахований дохід ОСОБА_1 , який він отримує після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, після вчинення обов`язкових платежів відповідно до довідки ТОВ «ВЕТЛАЙН АГРОСАЄНС» від 15.05.2020 за №0000-000002 ОСОБА_1 отримав дохід за період з 01.12.2019 по 30.04.2020 у сумі 57095,40 грн (а. с. 71). Як вбачається з довідки ТОВ «Біоплейс» від 15.05.2020 за №0000-000001 ОСОБА_1 після відрахування утримань отримав дохід за період з 01.12.2019 по 30.04.2020 у сумі 4651,42 грн (а. с. 72). Вказане свідчить, що у зазначений період сукупний дохід відповідача, який є базою для нарахування аліментів, склав 61746,82 грн, що становить приблизно 12349,36 грн на місяць. Таким чином, доведеними є аргументи апеляційної скарги щодо невірного визначення районним судом розміру доходу відповідача, однак така помилка не вплинула на остаточний висновок суду про розмір аліментів. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. У даному випадку спір у першу чергу стосується майнових інтересів дитини, батьком якої є відповідач, і найкращі інтереси дитини полягають у максимальному забезпечені його усім необхідним для гармонійного розвитку, що вимагає, зокрема, від батьків фінансувати такі витрати у першу чергу серед своїх особистих витрат. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати. Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Зазначене свідчить про те, що з урахуванням середнього доходу відповідача на місяць, який складає приблизно 12349,36 грн, присуджена сума аліментів 5000 грн не перевищує 50% доходу відповідача, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства, принципу справедливості, добросовісності та розумності, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Також, у справі відсутні докази у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження того, що відповідач має інших утриманців. Таким чином доказів, які б свідчили про те, що присуджена сума аліментів є непомірним тягарем для відповідача матеріали справи не містять. Батьки мають рівний обов`язок по утриманню дітей. З урахуванням того, що на час розгляду справи дитина проживала з матір`ю, то несення нею більше витрат на утримання сина презюмується, тому присуджена судом сума аліментів перебуває у межах справедливого балансу дотримання найкращих інтересів дитини, з урахуванням фінансових можливостей батьків. Згідно роздруківки руху грошових коштів по картковому рахунку позивача ОСОБА_2 вона отримувала від відповідача ОСОБА_1 за період 01.01.2019 12.12.2019 щомісячно у середньому більше, ніж було присуджено аліментів за оскарженим рішенням суду, що спростовує доводи скарги про його фінансову неспроможність. В порушення передбачених ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальних обов`язків відповідачем не доведено, що визначений судом розмір аліментів у сумі 5000 грн буде спрямовано на особисте збагачення позивача, та не відповідає інтересам дитини. Після відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 суду було надано копію Акту про підтвердження фактичного місця проживання особи від 21.10.2020 (а. с. 149). Вказаний документ містить відомості про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2020 року фактично постійно проживає з батьком ОСОБА_1 . Колегія суддів відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України не приймає вказаний доказ до розгляду. Він знаходиться поза межами розглянутого судом позову, оскільки на час ухвалення оскарженого рішення 16.07.2020 не існували факти, відображені у ньому. Зазначене не позбавляє відповідача права звернутись до суду з новим позовом. З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не встановлено. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії А.В. Котелевець. С.С. Кругова.