Постанова Харківський апеляційний суд № 619/4933/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2020 року м. Харків Справа № 619/4933/19 Провадження №22-ц/818/ 1968/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Кулабухова Олексія Володимировича на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року, постановлену суддею Якименко Л.О., - в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 000 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, вказані в ухвалі судді Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року, позивачем не усунуто, у зв`язку з чим на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 -адвокат Кулабухов Олексій Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, залишаючи без руху позовну заяву, вказав лише про відсутність довідки про місце проживання дитини, яка була надана суду 15 січня 2020 року. Ухвала про залишення без руху позовної заяви не була вручена позивачу, тому встановлений строк для усунення недоліків не почав свій перебіг. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі суду від 24 грудня 2019 року наведено перелік статей ЦПК України та вказано, що позивачем не надано довідки про те, з ким проживає неповнолітня дитина (а.с. 5). Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року про залишення її позовної заяви без руху. Також, з матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2020 року ОСОБА_1 надала суду оригінал довідки виконавчого комітету Дергачівської міської ради від 15.01.2020 року про місце проживання дитини (конверт а.с. 14). Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України. В них зазначено, зокрема, що позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини. Частини 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що позивачем недоліки, які визначені в ухвалі від 24 грудня 2019 року, не усунуті. Проте, такий висновок суду колегія суддів вважає передчасним, виходячи з наступного. Так, суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Згідно з частиною 1 статті 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Враховуючи те, що позивач виконала вказані в ухвалі суду від 24 грудня 2019 року вимоги, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Отже, висновки суду зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху її позову не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, в цьому випадку дитини, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки допущене судом порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання і постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції, для продовження розгляду. Згідно з ч.6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись п. 6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391, 423 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Кулабухова Олексія Володимировича - задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями. В силу п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук