Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/6663/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6663/19 Номер провадження 22-ц/814/2399/20Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 серпня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Троцької А.І., повний текст судового рішення виготовлено 21 серпня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у розмірі 162747,00 грн. Позов мотивовано тим, що досудове розслідування кримінального провадження за №42016000000000770 від 21 березня 2016 року, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, триває з порушенням розумних строків досудового розслідування (понад три роки), і за увесь цей час слідчим не проведено повного обсягу необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, не встановлені особи, причетні до вчинення злочинів, у зв`язку з чим жодній особі до цього часу не повідомлено про підозру. Прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні на недотримання розумних строків належним чином не реагують. Усі ці обставини, на думку ОСОБА_1 , тривалий час порушують його права та спричиняють значну моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та негативних переживаннях. Як наслідок, увесь цей час він відчуває насторогу, тривогу, має знижений настрій, перебуває в стані нервозності та дратівливості. Розмір моральної шкоди у 162747,00 грн. ОСОБА_1 визначив з урахуванням ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шляхом множення кількості місяців перебування під слідством на розмір однієї мінімальної заробітної плати станом на день подачі позову (4173 грн.*39 міс.). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 17 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями посадових осіб органу досудового розслідування. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 березня 2016 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000770 внесено відомості з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, за фактом знищення з матеріалів кримінальної справи №04580007 висновку судово-медичної експертизи експерта-цитолога ОСОБА_2 від 21 липня 2004 року стосовно дослідження волосся з голови ОСОБА_1 та висновку судово-медичного експерта-імунолога ОСОБА_3 від 05 липня 2004 року стосовно дослідження піднігтьового вмісту з його рук; винесення завідомо незаконних рішень від 09 червня 2005 року та 27 жовтня 2005 року (вироку Апеляційного суду Полтавської області та ухвали Верховного Суду України відповідно), фальсифікації в повному обсязі матеріалів кримінальної справи №04580007, підробки слідчим прокуратури Кобеляцького району Полтавської області ОСОБА_4 протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 24 вересня 2013 року та її підпису. 27 квітня 2018 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 було в черговий раз закрито вказане кримінальне провадження. Однак, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 26 червня 2018 року зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано як необґрунтовану. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК України). У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) викладена правова позиція, відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 5 зазначеної постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії завдали моральної втрати особі, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Параграф 1 гл. 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів, які були б достатніми та свідчили про заподіянні йому моральної шкоди. Зокрема, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, негативних переживань та погіршення стану здоров`я, а одна лише наявність винесених постанов про закриття кримінального провадження не може бути достатнім доказом для встановлення факту заподіяння моральної шкоди. Твердження апелянта стосовного того, що неодноразове задоволення слідчими суддями Октябрського районного суду м.Полтави його скарг щодо скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження №42016000000000770 від 21 березня 2016 року та направлення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування є підтвердженням протиправних дій та бездіяльності слідчих прокуратури Полтавської області, що, у свою чергу, призвело до завдання йому моральної шкоди, є хибним, тому що сам факт скасування судом постанов про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами Кримінально-процесуального кодексу України, прямо передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірної постанови слідчого у встановленому порядку, який позивачем і було реалізовано. Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18. Крім того, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на неврахування судом першої інстанції тривалості досудового розслідування, не проведення слідчим усього обсягу необхідних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, не встановлення осіб, причетних до вчинення злочинів, а також безпідставне затягування досудового розслідування, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження даних обставин, не вказано, які саме дії, на його думку, мали б вчинятися правоохоронними органами, проте не були вчинені, а також належно не обґрунтовано з чого саме вбачається навмисне затягування досудового розслідування. Щодо доводів ОСОБА_1 в частині застосування до спірних правовідносин вказаної в апеляційній скарзі практики Європейського суду з прав людини колегія суддів зауважує, що посилання на певне рішення Європейського суду з прав людини не може бути аргументом без з`ясування змісту цього рішення. У зв`язку з цим, апеляційний суд відхиляє вказані аргументи апелянта, оскільки фабули перелічених ОСОБА_1 справ, що розглядалися Європейським судом з прав людини (справи «Іванов проти України», заява №40450/04; «Рисовський проти України», заява №29979/04 та «Антоненков та інші проти України», заява №14183/02), не стосуються випадків відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування в рамках проведення досудового слідства у кримінальному провадженні. Отже, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтованого виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанов про закриття кримінального провадження та заподіянням такої шкоди. У свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 серпня 2020 року колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду Октябрського районного суду м.Полтави від 17 серпня 2020 року без змін. Щодо судових витрат За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги позивача, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року. Головуючий суддя О.О. Панченко Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук