Постанова 4814 № 532/186/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/186/19 Номер провадження 22-ц/814/701/20Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судому заданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог 25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 20 березня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості за його заявою від 03 липня 2017 року та розпочато досудове розслідування. За час досудового розслідування, неодноразово вчиняється незаконна бездіяльність слідчого у частині невиконання необхідних слідчих дій по справі, а також приймаються незаконні рішення, які скасовуються слідчими суддями. Зазначені дії та бездіяльність спричиняють ОСОБА_1 значної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та негативних переживаннях внаслідок порушення його прав як потерпілого. Протягом 10 місяців досудового розслідування ОСОБА_1 перебуває в стані настороги, тривоги, зниженому настрої, нервозності та дратівливості. Крім того ОСОБА_1 вимушений витрачати значну кількість свого часу на написання заяв, клопотань, скарг, явку в судові засідання, що порушує його звичний спосіб життя. Просив стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану Кобеляцьким ВП ГУНП в Полтавській області в розмірі 41730 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду його оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що судом першої інстанції не дано належної оцінки матеріалам кримінального провадження, не допитано свідків по справі та не враховано, що він звертався зі скаргами на дії слідчого. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що згідно Журналу первинного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які утримуються в ІТТ Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, 10 травня 2004 року до вказаної установи поміщено підозрюваного ОСОБА_1 , якого перед поміщенням було оглянуто медичними працівниками Кобеляцької ЦРЛ. При цьому, в архіві Кобеляцької ЦРЛ відсутній висновок медичного обстеження ОСОБА_1 в умовах ІТТ Кобеляцького РВ, що може свідчити про його умисне знищення. Правова кваліфікація ч.1 ст. 357 К України (кримінальне провадження а.с.1). ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні визнаний потерпілим. Постановою прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 22 березня 2018 року досудове розслідування зазначеного провадження доручено Кобеляцькому ВП ГУНП в Полтавській області ( кримінальне провадження а.с.10-11). Кобеляцьким ВП ГУНП в Полтавській області матеріали кримінального провадження отримані 03 квітня 2018 року. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування слідчим здійснювалися слідчі (розшукові дії). Під час досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово подавались до слідчого заяви та клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій ( кримінальне провадження а.с. 16, 18, 20, 70, 74, 75) За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 клопотань слідчим приймались рішення (кримінальне провадження а.с.22, 24-25, 72, 77). Подані клопотання від 01 березня 2019 року 04 березня 2019 року задоволені. Ухвалами слідчих суддів Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 серпня 2018 року та 08 серпня 2018 року скарги ОСОБА_1 задоволені та прийняті слідчим рішення ( постанова про відмову в задоволенні клопотання та відмова у визнанні потерпілим) скасовані. Крім цього, під час досудового розслідування слідчим приймались рішення про закриття кримінального провадження, які також скасовано ухвалами слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2018 року та 29 серпня 2019 року. На даний час досудове розслідування по даному провадженню закінчено в зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (кримінальне провадження а.с. 98). Позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до п.п. 2, 6, 7 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом . Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Як вбачається з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно правової позиції викладеної у п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивачів, вимагають від них додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до вимог ст.ст. ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте, позивачем не доведено завдання йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням чи бездіяльністю відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, не зазначено з чого він виходив при визначенні розміру заподіяної шкоди. При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 641/2328/17 та зазначив, що такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи. Також слід вказати, що вчинення процесуальних дій та реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Аналізуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , на підтвердження своїх вимог позивачем зазначено лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про незаконність дій (бездіяльність) органів досудового розслідування, проте не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги Посилання ОСОБА_1 на неналежну оцінку судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження є необґрунтованим, оскільки позивачем не зазначено, що саме не дослідив суд. Тоді як не згода з висновком суду не свідчить про його хибність. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не задоволено клопотання про допит свідків є безпідставними оскільки позивачем не надано доказів, що зазначені у клопотанні особи володіють додатковою інформацією щодо завданої позивачу моральної шкоди, не вказано, які саме обставини справи можуть підтвердити чи спростувати свідки. За вказаних підстав також було відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків і судом апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги позивача, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 20 березня 2020 року Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко