Ухвала КЦС ВС № 751/1638/20

Ухвала 11 грудня 2020 року м. Київ справа № 751/1638/20 провадження № 61-17593ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 350 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4 608,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору віднесено на рахунок держави. 25 листопада 2020 року Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року (надійшла до суду 27 листопада 2020 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

1. Касаційна скарга Державної казначейської служби України подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було отримано 26 жовтня 2020 року, на підтвердження чого надав копію поштового конверту (трек-номер 1400048654721) та останньої сторінки постанови суду апеляційної інстанції. Водночас, зі змісту наданих документів неможливо встановити дату отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Разом із тим, згідно з відомостями офіційного сайту «Укрпошта», вищевказану поштову кореспонденцію (трек-номер 1400048654721) було вручено заявнику 23 жовтня 2020 року. Інших доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, заявник не надав, а безпідставне поновлення процесуального строку на касаційне оскарження є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, касаційна скарга Державної казначейської служби України подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а наведені у касаційній скарзіобставини не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами касаційного провадження. За таких обставин, наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі Державна казначейська служба Українипросить звільнити її від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення судом касаційної інстанції. В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що звільнений від сплати судового збору з підстав, передбачених пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» та статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду». У пункті 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, звільнення заявника від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 ЦПК України задоволенню не підлягає, оскільки заявник є відповідачем у цій справі, а не позивачем, а тому не може бути звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги з цих підстав. Статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат. Убачається, що положення зазначеної вище статті визначають порядок оскарження постанов про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, а тому, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, а не за заявою про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, заявник не звільнений від сплати судового збору з цих підстав. Крім того, згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості відстрочення сплати судового збору для юридичних осіб. Таким чином, Державній казначейській службі України слід сплатити судовий збір у встановлених порядку та розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 102,00 грн. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 092,16 грн ((354 608,00 грн х 1%) х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документ, який підтверджує звільнення заявника від його сплати. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати наведені Державною казначейською службою України підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення судом касаційної інстанції відмовити. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 11 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник