Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17434/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17434/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представників позивача Ніколенко А.В., Клян А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ніколенко Анастасії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про визнання протиправною та скасування постанови №60272110 В С Т А Н О В И В : 29.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про визнання протиправною та скасування постанови №60272110. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 р. у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що постановивши оскаржувану постанову, приватний виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, тобто заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав, а лише наклав арешт на майно, що належить боржнику, при цьому реалізацію арештованого майна не розпочато. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, адвокат позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві. У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін, які належним чином повідомленні, не перешкоджає розгляду справи. . Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., про стягнення квартири, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги стягувача Акціонерного товариства «ОПТ Банк» у розмірі 81 163,36 доларів США як заборгованість за кредитом по кредитному договору №ML-001/009/2008 та 41 555,64 грн. як витрати, понесені АТ «ОПТ Банк» за вчинення виконавчого напису, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60272110 від 09.10.2019. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. від 11.10.2019 у межах виконавчого провадження №60272110 скасовано документ «Постанова про відкриття виконавчого провадження» від 09.10.2019, оскільки при винесенні вказаної постанови виконавцем допущено помилку. В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., про стягнення квартири, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги стягувача Акціонерного товариства «ОПТ Банк» у розмірі 81 163,36 доларів США як заборгованість за кредитом по кредитному договору №ML-001/009/2008, 41 555,64 грн. як витрати, понесені АТ «ОПТ Банк» за вчинення виконавчого напису, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60272110 від 11.10.2019. У межах виконавчого провадження №60272110 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про арешт майна боржника від 18.10.2019, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 , - а саме: на квартиру, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, у розмірі 2 252 354,58 грн. Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення арешту на майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , позивач звернулася до суду з даним позовом. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 цього Закону встановлено, що примусовому виконанню також підлягають виконавчі написи нотаріусів. З огляду на приписи статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. З огляду на п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. З статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. У той же час, слід зазначити, що у силу ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (абз. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»). З наведеного вбачається, що арешт накладається у розмірі суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. Натомість, звіт про оцінку майна складається вже після винесення постанови про арешт такого майна, що спростовує доводи представника позивача в цій частині. Колегія суддів також підтримує висновки суду першої інстанції щодо необгрунтованості тверджень представника позивача про неможливість накладення арешти на спірну квартиру з огляду на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» з огляду на таке. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваною постановою лише накладено арешт на майно, що належить боржнику, а не розпочато реалізацію арештованого майна. Відтак, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постановивши оскаржувану постанову, приватний виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, оскільки заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав. Судова колегія зазначає, що виконавчі дії - це визначений законом перелік можливих чи обов`язкових способів діяльності державного виконавця за участю необхідних осіб (сторони, поняті, перекладач, спеціаліст), спрямованих на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення. В обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржену постанову виконавець ухвалив правомірно, оскільки постановивши спірну постанову виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, тобто заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав. З приводу доводів позивача про неправомірність виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., то доводи, які навів позивач в цій частині, не стосуються предмета цього спору, відповідно не доводять протиправності саме рішення приватного виконавця. Окрім того, позивач має право оспорити (в судовому порядку) згаданий виконавчий напис нотаріуса, якщо вважає, що такий порушує його право власності. Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повне судове рішення виготовлено 14.12.2020 року. Керуючись ст. ст. 229, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ніколенко Анастасії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про визнання протиправною та скасування постанови №60272110- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель А.Г. Степанюк