Постанова 4872 № 923/312/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/312/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: суддів секретар судового засідання Представники учасників у справі: Від АТ КБ "Приватбанк" Від ОСОБА_1Богатиря К.В. Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. Арустамян К.А. адвокат Пучкова Л.А., довіреність № б/н, дата видачі: 09.11.20; посвідчення №003808 від 15.05.19; адвокат Дудченко О.В., ордер ХС № 170674, дата видачі: 01.12.20; розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора (суддя суду першої інстанції - Литвинова В.В., час і місце оголошення ухвали: 08.09.2020 (повний текст складено - 10.09.2020), м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області) у справі за заявою про№ 923/312/20 ОСОБА_1 неплатоспроможність ВСТАНОВИВ: 01.04.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява Боржника - ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможность фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Верещагіна Максима Вікторовича, попереднє судове засідання призначено на 23.06.2020. 06.07.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", якою кредитор просить визнати його конкурсні вимоги до боржника в сумі в сумі 382866,77 грн, з яких 2292,58 грн заборгованість за кредитом, 354766,25 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 7100 грн пені та 18707,94 грн штрафу. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 відхилено повністю вимоги кредитора АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 в сумі 382866,77 грн. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредиторські вимоги АТ "КБ "Приватбанк" підлягають відхиленню. 07.10.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20. Апелянт просив скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 і ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» було доведено заявлені ним вимоги належними, допустимими достовірними й вірогідними доказами, не спростованими боржником: Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2013, Довідками щодо надання кредитної картки та щодо встановлення кредитного ліміту, банківською випискою (щодо якої законом не встановлено чіткої форми), розрахунком заборгованості. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправомірно було застосовано до спірних правовідносин норми ст. 530 Цивільного кодексу України та зроблено хибний висновок про відхилення вимог кредитора щодо надання боржнику кредиту, оскільки не настав строк виконання зобов`язання. Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано норми ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України та висновки Верховного суду у постанові від 18.12.2019 по справі №205/2825/18. Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 по справі №923/312/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (щодо розгляду вимог кредитора) повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до боржника ОСОБА_1 . Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 30.10.2020; роз`яснено учасникам справи про їх право до 30.10.2020 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20 на 08 грудня 2020 року о 12:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дудченко В.М. про участь в судовому засіданні по справі №923/312/20, призначеної до розгляду на 08.12.2020 о 12.00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; надано можливість представнику ОСОБА_1 адвокату Дудченко В.М. взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.12.2020 у судовому засіданні прийняли участь представник боржника - адвокат Дудченко В.М., представник АТ КБ "Приватбанк" - адвокат Пучкова Л.А., арбітражний керуючий Верещагін Максим Вікторович - у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 про призначення справи № 923/312/20 до розгляду на 08.12.2020 о 12:00 була отримана арбітражним керуючим - 01.12.2020. Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 08.12.2020, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20, до суду не повідомлялося. Таким чином, на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 щодо розгляду вимог кредитора по справі № 923/312/20 по суті, не дивлячись на відсутність деяких представників учасників провадження у справі про банкрутство, яких слід вважати повідомленим про судове засідання належним чином. Відсутність окремих представників учасників у справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Фактичні обставини, встановлені судом. 01.04.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява Боржника - ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.04.2020 заяву залишено без руху. У зв`язку з усуненням позивачем недоліків заяви у встановлений судом строк, Господарський суд Херсонської області ухвалою від 15.04.2020 прийняв заяву до розгляду та призначив підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможность фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Верещагіна Максима Вікторовича, попереднє судове засідання призначено на 23.06.2020. 21.05.2020 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за №64822 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . В оголошенні зазначено, що строк для подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 30 днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про неплатоспроможність (ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства). Таким чином, останнім днем для подання заяв кредиторів було 21.06.2020. 06.07.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", якою кредитор просить визнати його конкурсні вимоги до боржника в сумі в сумі 382866,77 грн., з яких 2292,58 грн. заборгованість за кредитом, 354766,25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7100 грн. пені та 18707,94 грн штрафу. Кредитор просив віднести суму вимог в розмірі 357058,83 грн. до другої черги задоволення, 25807,94 грн. - до третьої та судовий збір в сумі 4204 грн. - у першу чергу. Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Як зазначалось вище строк для подання заяв кредиторів сплинув 21.06.2020. Відповідно до поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла заява АТ КБ "Приватбанк", заява з кредиторськими вимогами подана до відділення поштового зв`язку 02.07.2020, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до ч. 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розглянувши заяву АТ КБ "Приватбанк" колегія суддів зазначає наступне. У своїй заяві Банк зазначає, що є кредитором боржника за договором про надання банківських послуг б/н від 10.01.2013, укладеного шляхом підписання боржником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2013, і який складається з цієї Анкети-заяви та Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів Банку. Відповідно до зазначеної Анкети-заявки боржнику було надано платіжну картку кредитка "Універсальна" № НОМЕР_1 , дата відкриття 10.01.2013, термін дії - до вересня 2016 р із встановленим кредитним лімітом 2300 грн. За посиланнями кредитора боржник не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами, у зв`язку з чим і утворилась заборгованість станом на 20.05.2020 в розмірі 382866,77 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав 10.01.2013 Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а. с. 48, т. 2). В даній Анкеті-заяві ОСОБА_1 , зокрема, відмітив, що виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Кредитка "Універсальна" із зазначенням бажаного кредитного ліміту по карті 5000 грн. У вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг. Пам`ятки клієнта банком до матеріалів справи не надано. АТ КБ "Приватбанк" надав до матеріалів справи довідку про те, що ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 10.01.2013, термін дії 09/16 (а.с. 75, т. 2). На підтвердження наданих ОСОБА_1 кредитних коштів АТ КБ "Приватбанк" надав до матеріалів справи виписку по карті НОМЕР_1 (а. с. 77-80, т. 2). Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" (а.с. 73-74, т. 2) ОСОБА_1 не підписана. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ГПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1-4 ст. 4 ГПК). Частинами 1 та 2 статті 14 ГПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Анкеті-заяві від 10.01.2013 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву, та позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими банком до справи Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано банком при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що "Анкета-заява" разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору, оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк", тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення заяви. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, яка діяла на момент підписання Анкети-заяви"). Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. За вказаних обставин договір кредитування між банком та фізичною особою не можна вважати укладеним, тому відсутні зобов`язання у позивача та відповідача, пов`язані із виконанням такого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в частині процентів за користування кредитом - 354766,25 грн., пені - 7100,00 грн. та штрафу 18707,94 грн. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк» до боржника ОСОБА_1 , а саме заборгованості в частині процентів за користування кредитом - 354766,25 грн., пені - 7100,00 грн. та штрафу 18707,94 грн. Щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 2 292,58 грн. (тіло кредиту), колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів даної справи вбачається, що банк фактично перераховував кошти на банківську картку фізичної особи, помилково вважаючи такі дії кредитуванням клієнта банку на умовах укладеного між сторонами договору приєднання шляхом підписанням фізичною особою Анкети-заяви та отриманням банківської картки. Фізичною особою вказані кошти банку також були отримані помилково, вважаючи це кредитуванням, та використані на власний розсуд шляхом зняття готівки або здійснення різних платежів з використанням банківської картки, що підтверджується банківською випискою. 05 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/196/19 (ЄДРСРУ № 87422333), а до цього від 30 січня 2020 року по справі № 904/1093/19 (ЄДРСРУ № 87329888) та від 20 січня 2020 року у справі № 902/803/17 (ЄДРСРУ № 86999015) вказував на принцип «jura novit curia» або «суд знає закони». Так, згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)). При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Колегія суддів дійшла висновку, що у даному конкретному випадку між сторонами були відсутні договірні правовідносини щодо видачі банківського кредиту фізичній особі, тому законних підстав для перерахування банком коштів фізичній особі на банківську картку не існувало, вказані кошти були отримані фізичною особою помилково без достатньої правової підстави, тому повинні бути повернуті фізичною особою банку в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. Стаття 1212 частини 1, 2 Цивільного кодексу України передбачають наступне:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтею 1213 того ж Кодексу встановлено:

1. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як вбачається з доданого до заяви з вимогами боржника Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10.01.2013, укладеного між ПриватБанк на клієнтом - ОСОБА_1 (т.2 а.с. 81), заборгованість за вказаним вище договором отримала статус простроченої 28.06.2013. Таким чином, враховуючи наданий заявником розрахунок, з 28.06.2013 АТ КБ «Приватбанк» отримав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права та стягнути з боржника суму заборгованості. В своїх запереченнях на заяву з вимогами до боржника ОСОБА_1 клопотав застосувати в даному разі позовну давність, що колегія суддів сприймає як заяву боржника про застосування позовної давності до вимог кредитора у даній справі. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у даному випадку до заборгованості за кредитом у сумі 2 292,58 грн. підлягає застосуванню позовна давність. Враховуючи, що відповідно до даних, наданих АТ КБ «Приватбанк», дана заборгованість отримала статус простроченої 28.06.2013, то строк позовної давності за даною заборгованістю сплив 28.06.2016. Будь-яких підстав вважати, що строк позовної давності був пропущений кредитором з поважних причин, колегією суддів не встановлено. Кредитор із заявою про поновлення такого строку до суду не звертався. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк» до боржника ОСОБА_1 , що стосується заборгованості за кредитом у сумі 2 292,58 грн., у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. Висновки апеляційного господарського суду: Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Стаття 277 частина 2 ГПК України передбачає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Посилання судом першої інстанції на іншу підставу для відхилення вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 не привело до прийняття неправильного рішення. Будь-яких підстав для скасування ухвали господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу господарського суду потрібно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 про відмову у визнанні вимог кредитора залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові. 3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. 4.Згідно з ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню. Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2020. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський І.Г. Філінюк