Постанова 4807 № 0809/5673/2012

Дата документу 01.12.2020 Справа № 0809/5673/2012 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №0809/5673/2012 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/3585/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КристалБанк» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «КристалБанк» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство «Сетам»,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року АТ «КристалБанк» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ДП «Сетам». В обґрунтування скарги зазначали, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 42402610 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31 липня 2007 року у сумі 1401103,95 грн. та судових витрат в розмірі 3219 грн. на користь АТ «КристалБанк». В забезпечення виконання зобов`язання з ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки від 13 березня 2006 року з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки за Договором іпотеки є нерухоме майно, а саме жилий будинок загальною площею 339,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 702 кв.м. Відповідно до постанови від 05 березня 2020 року державним виконавцем Косіновим І.В. здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника за адресою: АДРЕСА_1 . АТ «КристалБанк» кілька разів зверталось до органу ДВС із клопотанням про вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду, опису предмета іпотеки та передання його на реалізацію через торги на ДП «Сетам». Останнє клопотання датоване 10 липня 2020 року. Проте, у відповідь на клопотання Банку органом ДВС надіслано листа, що орган ДВС не може передати на торги СЕТАМ вищевказаний житловий будинок (предмет іпотеки), оскільки органом опіки не надано дозволу на реалізацію майна. У зв`язку із тим, що згода органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки нерухомого майна з аукціону через СЕТАМ в процесі виконання рішення суду не є обов`язковою, скаржник просив суд зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, ОСОБА_2 або іншу посадову особу цього органу провести усі заходи щодо примусової реалізації, в рамках виконавчого провадження № 42402610 (зведене виконавче провадження № 42292804), жилого будинку, загальною площею 339,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, розміром 702 кв. м , який належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 та є предметом іпотеки (іпотекодержатель АТ «КристалБанк») без згоди відповідних органів опіки та піклування. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року скаргу залишено без задоволення. Встановивши, що органом опіки та піклування на момент розгляду скарги не надано дозволу на реалізацію арештованого майна, а саме - житлового будинку, загальною площею 339,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 702 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_1 та на праві користування - малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про те, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до закону, а тому у задоволенні скарги слід відмовити. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, АТ «КристаБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її невідповідність критеріям процесуального законодавства щодо законності, обґрунтованості, повноти та всебічності, просять скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року,та прийняти нову постанову, якою задовольнити їх скаргу. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначають, що разом зі скаргою ними було долучено фотографії предмета іпотеки за 2016, 2019, 2020 роки, які було зроблено працівниками Банку та суб`єктом оціночної діяльності, з яких вбачається, що предмет іпотеки (жилий будинок) не відповідає, передбаченим законодавством санітар технічним вимогам; в будинку відсутні мережі інженерно-технічного забезпечення, без яких об`єкт не придатний для проживання: електромережа; газопостачання; опалення; водопостачання; внутрішнє оздоблення; сходові клітки між 1 та 2 поверхами, тощо. Отже, вказаний будинок є непридатний для проживання дорослих, тим більше для неповнолітніх дітей. Зазначений факт, а саме, що житловий будинок не придатний для проживання також наведено у постанові державного виконавця Косінова І.В. від 05 березня 2020 року про арешт майна (коштів) боржника за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, судом першої інстанції, в порушення приписів ст. 260, 263 ЦПК України не надано жодної оцінки змісту цієї постанови, та фотографіям щодо стану предмета іпотеки. Судом першої інстанції також не досліджено розпорядження Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 31 березня 2020 року про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, в зв`язку з реєстрацією у зазначеному будинку неповнолітньої дитини на підставі ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» в контексті наданих Банком інших доказів на предмет реального порушення прав дітей, зважаючи, що на момент оформлення іпотеки жодних дітей в нерухомому майні зареєстровано не було, що засвідчено боржником; неповнолітні діти, були зареєстровані в предметі іпотеки 18 січня 2017 року без згоди Банку, як іпотекодержателя; з фотографій, наданих Банком, постанови про опис майна вбачається, що в будинку ніхто не проживає; об`єкт нерухомого майна не придатний для проживання; як вбачається з долучених документів неповнолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не являються дітьми іпотекодавия/боржника ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косінов І.В. просить залишити апеляційну скаргу АТ «КристаБанк» без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року без змін. Зазначає, окрім іншого, що виконавче провадження № 42402610 завершене 29 жовтня 2020 року у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі заяви заступника Голови правління АТ «КристалБанк» від 21 жовтня 2020 року, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Також, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косінов І.В. просить розгляд справи провести без його участі. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31 липня 2007 року в розмірі 1401103,95 грн. (т. 1 а.с. 82). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2012 року залишено без змін (т. 1 а.с. 109-110). Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 19 квітня 2013 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року залишено без змін (т. 1 а.с. 154). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ПАТ «КристалБанк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 0809/5673/2012 відносно боржника ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 210-211). Згідно положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК (в редакції 2004 року), у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України також встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частини другої цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;. Згідно частини 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на примусовому виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, перебувало на виконанні виконавче провадження № 42402610 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31 липня 2007 року у сумі 1401103,95 грн. та судові витрати в розмірі 3219 грн. на користь АТ «КристалБанк». В забезпечення виконання зобов`язання з ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки від 13 березня 2006 року з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки за Договором іпотеки є нерухоме майно, а саме жилий будинок загальною площею 339,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 702 кв.м. (т. 2 а.с. 4-6). Постановою державного виконавця від 05 березня 2020 року накладено арешт майна (коштів) боржника за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 23-25). У вказаному житловому будинку зареєстровані: неповнолітні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18 січня 2017 року по теперішній час. Виконавчий лист № 0809/5673/2012, на час розгляду справи виконаний не був. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що АТ «КристалБанк» 18 лютого 2020 року та 10 липня 2020 року зверталось до органу ДВС із клопотаннями про вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду, опису предмета іпотеки та передання його на реалізацію через торги на СЕТАМ (т. 2 а.с. 7, 9-10). З листа щодо надання інформації на вищезазначені клопотання, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області повідомило, що 11 березня 2020 року виконавцем до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району направлено запит щодо надання дозволу органів опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти. Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 148 р від 31 березня 2020 року було відмовлено головному державному виконавцю в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_3 , право користування яким мають діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з порушенням житлових прав неповнолітніх дітей (т. 2 а.с. 11-12, 13, 14). Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу у справі, оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги АТ «КристалБанк», оскільки державним виконавцем під час виконавчого провадження було виконані процесуальні дії з примусового виконання виконавчого листа, передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не було досліджено розпорядження Голови районної адміністрації по Дніпровському району від 31 березня 2020 року про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, не предмет реального порушення прав дітей, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Разом з тим, в контексті спірних правовідносин, державний виконавець не наділений повноваженнями оцінювати обґрунтованість відмови органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна. Доводи апеляційної скарги в частині неправомірності реєстрації в будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітніх дітей, зокрема без згоди іпотекодержавтеля, також не є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними, оскільки не пов`язані з його діями, та не є предметом перегляду суду. Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця АТ «КристаБанк» у скарзі не зазначено, які саме протиправні дії або бездіяльність державного виконавця стали підставою невиконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31 липня 2007 року у сумі 1401103,95 грн. та судові витрати в розмірі 3219 грн. на користь АТ «КристалБанк», а також не зазначив вимоги закону, які на думку заявника, були порушені. Встановивши, що причини та умови, які сприяють утрудненню виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0809/5673/2012 відносно боржника ОСОБА_1 , не пов`язані з діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні поданої скарги, оскільки скаржником не доведено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Вимоги скаржника (стягувача), сформульовані в поданій скарзі, виходячи із встановлених судами обставин, задоволенню не підлягають. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої інстанції, та не доводять неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КристалБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 09 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: