Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/17399/20

Справа № 127/17399/20 Провадження № 22-ц/801/2198/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 рокуСправа № 127/17399/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач), суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С. учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року, постановлене у складі судді Венгрин О. О. у м. Вінниця, повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року, - в с т а н о в и в : 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Позов мотивовано тим, вони з відповідачем перебувають у шлюбі, від якого є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. Вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини не надає, фізично здоровий, працює та отримує стабільний дохід, інших утриманців у нього немає. Позивач просила стягнути із ОСОБА_2 на своє утримання ј частку доходу щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/9 частки доходу щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, починаючи з 11.08.2020 року. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що спільна малолітня донька сторін проживає разом з позивачем, яка є її матір`ю і знаходиться на її утриманні. При визначені цього розміру аліментів судом враховано стан здоров`я ( ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи) та матеріальне становище позивача; стан здоров`я (наявність хронічного захворювання) та матеріальне становище платника аліментів, перебування на його утриманні малолітньої дитини, той факт, що ОСОБА_1 не працює та не отримує допомогу по вагітності та пологах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано те, що витрати на лікування ОСОБА_2 відшкодовуються Благодійною організацією «Лікарняна каса рятувальників Вінницької області» в сумі 2 000 грн, тобто вважає, що відповідач не витрачає власні кошти на лікування. З огляду на заробітну плату відповідача, після відрахування аліментів на дитину у нього залишається дохід 7 670 гривень, в той час коли дохід заявника разом з дитиною, з урахуванням рішення, що оскаржується, в сукупності складатиме 6 330 грн. 26 листопада 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , поданий його адвокатом Підгурською В. В, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та звертає увагу, що після сплати аліментів відповідно до виконавчого листа № 127/17398/20 від 10.11.2020 року у відповідача залишається Ѕ або 50% від доходу. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються: - Позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 31 серпня 2017 року (а. с. 7); - Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 8); - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) інвалід дитинства ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №074947. (копії на а. с. 41, 42); - з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.08.2020 року по досягненню повноліття, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63574942 від 13.11.2020 року (копія на а. с. 65). Між сторонами виник спір щодо обов`язку утримання одного з подружжя, який регулюється Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Сторонами не заперечується, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні. У відповідності до статті 80 СК України, у разі визначення розміру аліментів одному із з подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Частинами 2, 4 та 6 ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19). Колегія суддів зауважує, що відповідач взмозі виплачувати визначений судом розмір аліментів ( 1/9 частку від заробітку (доходу) відповідача), а з огляду на прожитковий мінімум, встановлений для працюючих осіб (2 270 грн.), з урахуванням отриманої позивачем пенсії (2 000 грн.), - такий розмір аліментів є достатнім. Доводи апеляційної скарги, що у відповідача в разі залишення оскаржуваного рішення без змін залишатиметься 7 670 грн., тоді як доходи позивачки разом з дитиною в сукупності складатимуть 6 330 грн, не заслуговують на увагу, оскільки метою аліментного зобов`язання є забезпечення отримання нужденними членами сім`ї матеріальної допомоги за рахунок інших осіб, що перебувають з ними у сімейно-правових відносинах, а не урівнювання в доходах таких членів сім`ї. Не слугує підставою для скасування і зазначена в апеляційній скарзі тієї обставини, що лікування відповідно оплачується благодійною організацією «Лікарняна каса рятувальників вінницької області», оскільки це не має правового значення для встановлення можливості відповідача утримувати позивача Вирішуючи спір в про стягнення коштів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції урахував принципи співмірності, забезпечення достатності потреб матері дитини, можливості платника аліментів, визначений судом розмір аліментів ( 1/9 частки від заробітку/доходу до досягнення дитиною трирічного віку) є обґрунтованим. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування чи зміни судового рішення. Відтак апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України) як такого що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь - якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів) становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України). Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. В. Ковальчук О. С. Панасюк