Постанова 4814 № 539/1996/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/1996/20 Номер провадження 22-ц/814/2483/20Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2020 року у складі судді Даценко В.М. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: В липні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 05.06.2008 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 31.03.2020 у розмірі 106 782,63 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2 811,62 грн, заборгованості за відсотками - 96 748,03 грн, заборгованості за пенею - 1 900 грн, 250 грн - штраф (фіксована частина), 5 072,98 грн - штраф (процентна складова), просив про стягнення даної суми заборгованості з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в сумі 1000 грн, який було збільшено до 5800 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, проте, своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.06.2008 в розмірі 1000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 197,60 грн - заборгованість по відсоткам, а всього стягнуто 5 197,60 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 102,32 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено те, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати штрафів за неналежне виконання зобов`язання. Не погодившись з вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанку в цій частині. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідачки відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а відповідач не повернула його, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, оскільки Банк має право на нарахування відсотків по кредиту. На думку апелянта суд оскаржуваним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Також суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Необхідність сплати боржником процентів кредитору передбачає стаття 169 Кодексу європейського договірного права - акта міжнародної приватно-правової уніфікації, одного з основних європейський кодексів цивільного права. Оскаржене рішення суду прямо суперечить і нормам цивільного права України і європейським правовим нормам, що регулюють функціонування кредитних правовідносин і банківського сектору економіки. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 05 червня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою анкети-заяви на одержання кредитки «Універсальна» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачці кредит шляхом встановлення поновлювального кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 за базовою процентною ставкою по кредиту 3% річних на місяць на залишок заборгованості та строком повернення, що відповідає терміну дії картки. При укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг ознайомилася з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, про що свідчить особистий підпис позичальника у довідці від 05.06.2008. В умовах кредитування, на які погодився споживач, зазначено базову процентну ставку по кредиту - 3% на місяць із встановленням 30-денного пільгового періоду по кожній траті, впродовж якого нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості при виникненні прострочення на суму більше 50 грн - 1% від заборгованості на місяць, штрафу при порушенні строків платежів більше ніж на 120 днів - 250 грн + 5% від суми позову. Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 05 червня 2008 року сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 червня 2008 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Така позиція місцевого суду відповідає встановленим по справі фактичним обставинам та доводами апеляційної скарги не спростовується. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1155 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (частина друга статті 1056-1 ЦК України). Згідно частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Встановлено, що у належній письмовій формі сторонами погоджено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, тому нарахування позивачем процентів з 01.04.2015 за ставкою 43,2% річних є безпідставним. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідачки за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, суд першої інстанції не дав правової оцінки розрахунку заборгованості за договором б/н від 05.06.2008 станом на 31.03.2020 та виписці про рух коштів ОСОБА_1 за договором станом на 08.04.2020, наданих позивачем. Взявши до уваги розмір кредитного ліміту - 1000 грн, встановленого на картковий рахунок відповідача на час укладення договору 05.06.2008, суд першої інстанції не врахував, що протягом дії договору кредитний ліміт неодноразово змінювався та сума фактично одержаних і не повернутих відповідачкою кредитних коштів на момент закінчення строку кредитування - 31.01.2010 становила 2 811,62 грн, та відповідно розмір процентів за користування кредитом, визначений сторонами - 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом склав 3837,74 грн - з урахуванням внесених відповідачкою платежів, які залишилися поза увагою районного суду. Суд першої інстанції також припустився помилки обраховуючи проценти за користування кредитом з 05.08.2008 по 31.03.2020. У постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) сформульовано правову позицію, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, одержана відповідачкою кредитна картка за вказаним договором неодноразово перевипускалась, остання мала термін дії до 01/20, отже визначений договором строк кредитування закінчився останнім днем дії кредитної картки - 31.01.2020, після чого позивач втратив право нараховувати проценти, що передбачені договором, на інші обставини та підстави для такого нарахування у позові банк не посилався та відповідних вимог та доказів на їх підтвердження у суді не заявляв. Судом першої інстанції також безпідставно відмовлено позивачеві у стягненні неустойки (штрафу та пені) за порушення зобов`язання боржником, що передбачено пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору, якими визначено розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості при виникненні прострочення на суму більше 50 грн - 1% від заборгованості на місяць, та штрафу за порушення строків платежів більше ніж на 120 днів - 250 грн + 5% від суми позову, що не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки такі стягнення є формами неустойки та видами штрафних санкцій, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій і у цій справі пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Таким чином до стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь кредитора АТ КБ «ПриватБанк» підлягає заборгованість за тілом кредиту - 2811,62 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом згідно договору - 3837,74 грн, пеня - 1900 грн та штраф - 582,47 грн = 250 грн + 332,47 грн ((2811,62 + 3837,74) х 5%), а всього 9131,83 грн. За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем по справі було сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 2102 грн та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 3153 грн, а всього - 5255 грн, отже пропорційно розміру задоволених вимог - на 8,55% стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає 449,30 грн понесених судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 червня 2008 року у сумі 9131,83 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 2811,62 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом згідно договору - 3837,74 грн, пені - 1900 грн та штрафу - 582,47 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 449,30 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна