Постанова 4814 № 524/9450/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/9450/17 Номер провадження 22-ц/814/1116/20Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року у складі судді Предоляк О.С. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У грудні 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.05.2008 року у розмірі 77065,59 грн., що складається із: заборгованості за кредитом - 8260,77 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 61716,65 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3180,28 грн., штрафу (фіксована частина) - 250 грн., штрафу (процентна складова) - 3657,89 грн., та понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 22 травня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, проте, своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.10.2017 року утворилась вказана заборгованість. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2008 року в розмірі 73157,70 грн. та 1518,88 грн. судових витрат. В іншій частині вимог відмовлено. Ухвало цього суду від 12 листопада 2019 року заочне рішення у справі від 11 вересня 2018 року було скасоване, справу призначено до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії б/н від 22.05.2008 року за тілом кредиту в розмірі 8260 грн. 77 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 171,50 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані позичальником кошти підлягають поверненню банку, в іншій частині відсутні підстави вважати, що сторони у належній формі досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору. Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення процентів та неустойки задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в яких визначено всі істотні умови договору. В тексті анкети-заяви та довідці про умови кредитування сторони в належній формі узгодили розмір процентної ставки, пені та штрафів, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення скарги. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 22 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою заяви-анкети та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна. 30 днів пільгового періоду». Своїм підписом відповідачка підтвердила, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. За умовами укладеного договору відповідачка отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі базової відсоткової ставки - 3% на місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 31.10.2017 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 8260,77 грн., по процентах за користування кредитом - 61716,65 грн., за пенею та комісією - 3180,28 грн., штрафом (фіксована частина) - 250 грн. та штрафом (процентна складова) - 3657,89 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з боржника складових повної вартості кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами в установленій письмовій формі не узгоджено розмір процентів за користування кредитними коштами та неустойки (штрафу, пені), з чим судова колегія апеляційного суду повною мірою погодитись не може. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 626, статтею 638 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин згідно частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 22 травня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в заяві-анкеті від 22 травня 2008 року та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 22 травня 2008 року, які містять підпис позичальника, що відповідачем по справі не спростовано, сторони у належній письмовій формі узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору в розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості - базова відсоткова ставка/30 за кожен день прострочки кредиту + 1% від заборгованості, що нараховується 1 раз на місяць, та розмір штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань - 250 грн. + 5% від суми позову. За змістом абзацу другого частини першої статті 1048, статті 1054 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за кредитом виплачуються щомісяця до дня повернення позики, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18). По справі встановлено та не спростовано відповідачкою, що на виконання умов кредитного договору їй було видано кредитну карту № НОМЕР_1 з терміном дії до травня 2012 року, яка неодноразово перевипускалась Банком. Так, 11.06.2012 року ОСОБА_1 видано кредитну карту № НОМЕР_2 строком дії до березня 2016 року, а 17.07.2012 року карту № НОМЕР_3 строком дії до липня 2016 року. З наданого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.05.2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , вбачається, що Банком розраховано заборгованість по кредиту станом на 31.10.2017 року, а строк дії кредитного договору сторонами узгоджено до закінчення строку дії картки - 31.07.2016 року, тобто позивачем розраховано проценти та пеню за кредитом поза межами дії кредитного договору. Позивачем не надано доказів погодженого між сторонами розміру процентів за користування кредитними коштами та неустойки (штрафу, пені) після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 31 липня 2016 року, тому підстав для їх стягнення поза межами строку кредитування апеляційним судом не вбачається. За правилами статей 13, 89, 77, 78, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами підстав щодо стягнення процентів за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені) після закінчення строку кредитування, позов АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині є безпідставним і задоволенню не підлягає. В частині стягнення заборгованості по сплаті процентів та неустойки (штрафу, пені) під час дії кредитного договору колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. За умовами укладеного між сторонами договору на відповідачку покладався обов`язок з повернення кредиту, у тому числі сплати щомісячних процентів за користування кредитними коштами, шляхом внесення обов`язкових платежів щомісяця у розмірі не менше 7% від заборгованості до 25 числа наступного місяця. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 ЦК України). Згідно статті 257, пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік. Наслідком спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є відмова у позові (стаття 267 ЦК України). Як вбачається з виписки про рух коштів на картковому рахунку відповідачки за період з 22.05.2008 р. по 31.10.2017 р. (а.с. 77-89) та розрахунку заборгованості станом на 31.10.2017 р. (а.с. 5-8), свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконувала неналежним чином, останній платіж у поповнення кредитної картки внесла 06 березня 2015 року, а з позовом про стягнення з неї заборгованості Банк звернувся до суду лише 13 грудня 2017 року. У своїй заяві про перегляд заочного рішення від 05 червня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 заявила про здійснення позивачем розрахунку заборгованості поза межами позовної давності (а.с. 51-52), що не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи після скасування заочного рішення. В межах трирічного строку позовної давності та з урахуванням строку кредитування позивач має право на стягнення в судовому порядку з відповідачки заборгованості за процентами у сумі 7747,45 грн. В частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу, пені) під час дії кредитного договору річний строк позовної давності на час звернення позивача до суду з цим позовом сплинув, тому у задоволенні таких вимог Банку належить відмовити. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув. що призвело до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог. Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором № б/н від 22 травня 2008 року задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7 747 грн. 45 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 830,80 грн. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 260 грн. 77 коп. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна