Постанова 4814 № 524/9197/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/9197/19 Номер провадження 22-ц/814/2571/20Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, ухвалене 06 жовтня 2020 року у складі судді Предоляк О.С. по справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Управління соціального захисту населення Автозаводського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Колективне підприємство Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизхованих систем", про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року АТ «Полтаваобленерго» звернулось до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах, просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 14 253,37 грн., встановлений індекс інфляції в розмірі 1613,26 грн., 3% річних від суми боргу у розмірі 589,11 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідачі всупереч положенням п. 18 «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року, № 630, не виконують обов`язки та не оплачують своєчасно і у повному обсязі вартість наданих послуг. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії заборгованість за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 14 253,37 грн., індекс інфляції боргу в розмірі 1613,26 грн., 3% річних від суми боргу у розмірі 589,11 грн., а всього 16 455,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії судовий збір у розмірі 1921 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Полтаваобленерго» у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, АТ «Полтаваобленерго» є суб`єктом господарювання - виробником теплової енергії та постачальником послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення, що підтверджується статутом ПАТ «Полтаваобленерго» від 20.04.2011 року. ОСОБА_1 зареєстрована в Кременчуцькій філії АТ «Полтаваобленерго» як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Власниками вищевказаної квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради народних депутатів. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 22.11.2019 року сума боргу відповідачів за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за період з жовтня 2016 року по лютий 2019 року становить 14253,37 грн., з яких 9449,86 грн. борг за оплату послуг з централізованого опалення та 4803,51 грн. - борг за оплату послуг з централізованого постачання гарячої води. Позивачем також нараховано на вказану суму боргу 3% річних та індекс інфляції за порушення грошового зобов`язання за період з жовтня 2016 року по лютий 2019 року, а саме: 589,11 грн. - 3% річних та 1613,26 грн. - інфляційні втрати. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно із частиною першою статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відповідачі зобов`язані здійснювати оплату послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, а посилання апелянта на відсутність договору є безпідставною. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апелянтом не надано суду доказів того, що АТ «Полтаваобленерго» надавало житлово-комунальні послугу неналежної якості або не надавало їх взагалі. У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідачів за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, який відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідачі, заперечуючи правильність розрахунку, та надаючи свій розрахунок, доказів здійснення належної оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання не надали. За таких обставин, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» підлягають задоволенню. Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення, місцевим судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 є дочкою загиблого учасника бойових дій . Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921 грн. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування у відповідній частині. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати. В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль