Постанова 4824 № 754/10156/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/10156/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/11933/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року у складі судді Гринчак О.І., у цивільній справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та з урахуванням уточнень просило про стягнення заборгованості в сумі 113 591 грн 96 коп. Позов обґрунтовано тим, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" (видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП "Київтеплоенерго" здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №

630. Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання. На виконання вимог Закону КП "Київтеплоенерго", на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик" від 28.03.2018 № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем. Квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Вказано, що відповідачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися). На підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго", прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води. Згідно п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ "Київенерго", а також у газеті "Хрещатик" від 06.08.2014 №111 (4511). Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 43 130 грн 04 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 629 грн 08 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 57 120 грн 20 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 712 грн 64 коп.; витрати, пов`язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33 грн, а також судовий збір в сумі 2 270 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 23 388 грн 76 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 130 грн 48 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 57 120 грн 20 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 712 грн 64 коп. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго судовий збір за подання позовної заяви з кожного по 932 грн 76 коп., що разом становить 1865 грн 52 коп., а також витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав з кожного по 13 грн 56 коп., що разом становить 27 грн 12 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неповне дослідження доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, суд встановлював обставини справи та обґрунтовував рішення доказами, які не надавалися та не надсилалися ОСОБА_1 , що є порушенням ч. 9 ст. 83 ЦПК України та відповідно суд не мав брати їх до уваги. Вказує, що позивач не надав додатків до позовної заяви, про що суду було відомо. Скаржник зазначає, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем та останнім доказів на підтвердження вказаної обставини не надано. Крім того вказав, що не може надати суду будь-які квитанції з оплати послуг, оскільки термін їх зберігання 3 роки, а він був залучений до справи у лютому 2022, а тому квитанції пізніше 01 лютого 2019 року не збереглися. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення районного суду без змін, а апеляційну скаргу доводи, якої є безпідставними та недоведеними без задоволення. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає в повній мірі. Як убачається з матеріалів справи, КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води власникам квартир у будинку по АДРЕСА_1 з 01 травня 2018 року. До 01 травня 2018 року надання таких послуг здійснювало ПАТ «Київенерго». 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії). За умовами договору ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до дати укладення цього договору (а.с. 93 т.1). Згідно копій додатків № 1 та № 2 до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), ПАТ «Київенерго» відступило КП «Київтеплоенерго» право вимоги до Векслер по стягненню заборгованості, яка складається з 46 759 грн 12 коп. (а.с. 9-10 т.1). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 28 березня 2018 року в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск № 34 (5085) було опубліковано оголошення про те, що з 27 квітня 2018 року КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (а.с. 95 т.1). У долученому до справи КП «Київтеплоенерго» розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 01.07.2021 заборгованість відповідачки складає: 12 408 грн 22 коп. за послуги з централізованого опалення та 11 317 грн 40 коп. за послуги з постачання гарячої води (а.с. 8). Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2010, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.112 т.1). З довідки про реєстрацію місця проживання від 02.07.2021 № 64778905 убачається, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 23.07.2010 по теперішній час (а.с. 100 т.1). Отже, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов частково та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість до 01 травня 2018 року, районний суд виходив з того, що з урахуванням продовження строку позовної давності, та того що карантин був введений 12 березня 2020 року, строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати. Тобто на користь позивача з відповідачів підлягають стягнення платежі з березня 2017 року до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 23 388 грн 76 коп., за послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 130 грн 48 коп. Що стосується, заборгованості з 01.05.2018 за послуги з централізованого опалення у розмірі 57 120 грн 20 коп., та заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 712 грн 64 коп., районний суд вважав, що дана вимога є обґрунтованою та неспростованою відповідачами. Указані висновки суду викладені в рішенні колегія суддів вважає обґрунтованими, враховуючи таке. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зі справи убачається, що на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго", прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 43 130 грн 04 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 629 грн 08 коп. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Убачається, що позов про стягнення з ОСОБА_2 про заборгованості КП "Київтеплоенерго" подало у липні 2021 року (а.с. 1 т.1). Після чого з урахуванням з`ясованих обставин, ухвалою суду від 01 лютого 2022 року було залучено ОСОБА_1 , як власника квартири (а.с. 155-156 т.1). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2" на всій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року. З розрахунку заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 01 листопада 2022 року убачається, що заборгованість відповідача за період з березня 2017 року до 01 травня 2018 року з централізованого опалення становить 23388 грн 76 коп. (43130,04 грн - 19741,28 грн), а з централізованого постачання гарячої води - 3130 грн 48 коп. (3629,08 грн - 498,60 грн). Отже, в рамках позовної давності позивач КП "Київтеплоенерго" має право на стягнення заборгованості, обов`язок сплати якої настав з березня 2017 року. Враховуючи викладене, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року, з урахуванням діючих норм закону, щодо часткового задоволення вимог заявлених до відповідачів до травня 2018 року є обґрунтованими. Обґрунтованими є висновки суду, що стягнення в повному обсязі заборгованості з 01 травня 2018 року з огляду на його доведеність. Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, як і не спростовано надання послуг за період з 01.05.2018. Відтак колегія суддів приходить до висновку про доведеність позовних вимог щодо наявності заборгованості за спожиті відповідачем послуги з 01.05.2018, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим. Долучений до справи розрахунок боргу узгоджується з сукупністю матеріалів справи, відповідачкою належними доказами не спростовано. Відповідно до положень статті 319 ЦК України, убачається, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України). Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення позову. Пропорційно у відповідності до чинного законодавства розподіллено й інші судові витрати, що з урахуванням підтримки висновків районного суду, щодо основних сум заборгованості, не підлягають зміні. Доводи апеляційної скарги, щодо не надання позивачем доказів, які були долучені до позову та прийняття судом рішення на їх основі, колегія суддів відхиляє, з огляду на ступне. Убачається, що 06 жовтня 2021 року позивачем подано клопотання про залучення ОСОБА_4 , як співвідповідача у справі (а.с. 136 т.1). 13 жовтня 2021 року подано позов в новій редакції до якого долучено квитанцію, накладну та опис вкладення, який містить 12 пунктів та співпадає з додатками, які позивач надавав до суду первинно, що підтверджує виконання ним обов`язку щодо повідомлення ОСОБА_5 про існуючий позов та направлення вказаних додатків (а.с.139-141 т.1). З огляду на що, зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно частиною першою статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: