Постанова 4803 № 200/5565/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1453/20 Справа № 200/5565/16 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 31 серпня 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ модель 110558-42, 2009 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова/рами) НОМЕР_2 , тип ТЗ Пікап-В, зареєстрованого за позивачем у Центр ДАІ 1202 24.11.2014 року. Плата за користування наймачем автомобілем встановлена сторонами у договорі у розмірі 3500,00 грн. на місяць, шляхом оплати на платіжну картку позивача у ПАТ КБ «Приватбанк». 09 жовтня на картковий рахунок позивача надійшла оплата за серпень 2015 року у сумі 2291,71 грн. з вирахуванням ПДФО. 31 грудня 2015 року договір оренди було припинено в зв`язку з закінченням строку, на який його укладено. Проте своїх зобов`язань за договором наймач належним чином не виконав, станом на 01 січня 2016 року він має заборгованість по платі за користування об`єктом оренди в сумі 14 000,00 грн. 23 грудня 2015 року на виконання умов договору позивач заздалегідь повідомив відповідача про необхідність повернення майна після закінчення строку дії договору найму. Датою повернення було зазначено 04 січня 2016 року. Однак відповідачем автомобіль не повернено, в зв`язку з чим він повинен сплатити неустойку позивачу відповідно до вимог ст.. 785 ЦК України у розмірі 21000,00 грн. Позивачка просила суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн., неустойку 21000,00 грн., всього 35000,00 грн. Покласти на відповідача судові витрати. 21 липня 2016 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що предмет оренди досі відповідачем не повернено В зв`язку з чим підлягає збільшенню розмір неустойки згідно зі ст.. 785 ЦК України, яка наразі складає 47870,96 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн., неустойку 47870,96 грн., всього 61870,96 грн. Покласти на відповідача судові витрати. 18 жовтня 2016 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що предмет оренди досі відповідачем не повернено, а отже, він перебуває у незаконному володінні відповідача. Також підлягає збільшенню розмір неустойки згідно зі ст. 785 ЦК України, яка наразі складає 68645,16 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд витребувати у відповідача належний позивачу автомобіль марки ЗАЗ модель 110558-42, 2009 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова/рами) НОМЕР_2 , тип ТЗ Пікап-В, та передати його власниці ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн., неустойку 68645,16 грн., всього 82645,16 грн. Покласти на відповідача судові витрати. 01 серпня 2017 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що позивач звернулася до поліції та прокуратури з приводу заволодіння її автомобілем, після її звернення до поліції посадові особи відповідача почали чинити на неї тиск і залякування. Після перенесеного стресу 17 вересня 2016 року стан здоров`я позивачки сильно погіршився та вона була доправлена «швидкою» до КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16» з діагнозом судинний церебральний криз, де знаходилась на стаціонарному лікуванні до 28 вересня 2016 року. 21 жовтня 2016 року слідчим відділом Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України на підставі звернення позивача. 17 липня 2017 року директор відповідача доправив орендований автомобіль до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, де передав його працівнику поліції. Автомобіль був у технічно несправному стані. Позивач зазначає, що незаконними діями відповідача їй завдано моральну шкоду. Крім того, стягненню з відповідача підлягає індекс інфляції за весь час прострочення, та 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Також підлягає збільшенню розмір неустойки за користування річчю під час прострочення, яка складає 129612,90 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн., індексу інфляції за весь час прострочення 2986,70 грн., три проценти річних від простроченої суми 630,00 грн., неустойку за користування річчю за час прострочення 129612,90 грн, моральну шкоду 25 000,00 грн, разом 172 229,60 грн та стягнути судові витрати (а.с.1-3, 24-25,31-33, 69-73). Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу по орендній платі згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3658, у розмірі 14000,00 грн, індексу інфляції за весь час прострочення - 2986,70 грн, три проценти річних від простроченої суми - 630,00 грн, неустойку за користування річчю за час прострочення 129612,90 грн, моральну шкоду - 1000,00 грн, разом - 148229,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору (а.с.108-115). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року заяву Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення (а.с.168-170). Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство «Зооконтроль» Дніпровської міської ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2015 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та Комунальним підприємством «Поводження з безпритульними тваринами» Дніпропетровської міської ради (наймач) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. Згідно п.1.1 вказаного договору наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки ЗАЗ модель 110558-42, 2009 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова/рами) НОМЕР_2 , тип ТЗ Пікап-В, зареєстрованого за наймодавцем у Центр ДАІ 1202 24.11.2014 року. Автомобіль належить наймодавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого Центр ДАІ 1202 24.11.2014 року. Згідно п.2.1 договору, строк його дії з 07.08.2015 по 31.12.2015 року, згідно п.3 ст.631 ЦК України, щодо розповсюдження умов договору до відносин між сторонами, які виникли між ними до його укладення. Згідно п.3.1 договору, плата за користування наймачем об`єктом найму встановлена сторонами у розмірі 3500,00 грн у місяць (у т.ч. ПДФО). Вказану суму наймач зобов`язується оплатити на платіжну картку № НОМЕР_4 ПАТ КБ «Приватбанк» наймодавця не пізніше 20 числа поточного місяця. Згідно акту прийому-передачі автомобіля від 07 серпня 2015 року, предмет оренди передано без пошкоджень у технічно справному стані. На кузові автомобіля є наступні дефекти: незначна вм`ятина на лівому передньому крилі автомобіля. В матеріалах справи наявна претензія-вимога № 2 позивача від 20 січня 2016 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача за користування транспортним засобом, переданим в найм, становить 14000,00 грн та позивач вимагає в десятиденний строк сплатити вказану заборгованість. Гарантійним листом від 28 грудня 2015 року за № 321 директор КП «Поводження з безпритульними тваринами» ОСОБА_2 підтвердив суму заборгованості перед ОСОБА_1 за договором оренди від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн, пояснив борг відсутністю коштів в зв`язку з реорганізацією, та гарантував повну оплату заборгованості відразу після надходження коштів на поточний рахунок підприємства. Докази про сплату відповідачем боргу за користування орендованим транспортним засобом відсутні. Відповідно до п.4.2. договору повернення майна після закінчення строку дії договору оренди наймачем здійснюється на першу вимогу наймодавця (з урахуванням вимог п.2.1 цього договору), заявлену у письмовій формі, що оформляється актом, скріпленим підписами учасників правочину. Позивач листом від 23 грудня 2015 року на адресу відповідача запропонувала підготувати орендований транспортний засіб до повернення в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, та визначила орієнтовну дату повернення 04.01.2016 року, та місце повернення. Вказаний лист отримано відповідачем, про що свідчить відмітка у лівому верхньому куті листа. Відповідач не повернув у зазначений строк орендований автомобіль та вказаний автомобіль був повернений позивачу лише 17 липня 2017 року. Так, листом від 06.03.2017 року т.в.о. заступника начальника Шевченківського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області Жулінова В.В. повідомив ОСОБА_1 , що за її заявою від 21.10.2016 року щодо привласнення невстановленою особою ввіреного їй майна позивача, порушено кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України. Досудове розслідування триває. З протоколу огляду від 17.07.2017 року, складеного слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області Осика М.А., вбачається, що автомобіль марки ЗАЗ 110558-42 р.н. НОМЕР_1 припаркований біля адміністративної будівлі Шевченківського ВП по пр. П. Орлика в м. Дніпро. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними доказами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Згідно за ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. В матеріалах справи наявна претензія-вимога № 2 позивача від 20 січня 2016 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача за користування транспортним засобом, переданим в найм, становить 14000,00 грн та позивач вимагає в десятиденний строк сплатити вказану заборгованість. Гарантійним листом від 28 грудня 2015 року за № 321 директор КП «Поводження з безпритульними тваринами» ОСОБА_2 підтвердив суму заборгованості перед ОСОБА_1 за договором оренди від 31.08.2015 року у розмірі 14000,00 грн, пояснив борг відсутністю коштів в зв`язку з реорганізацією, та гарантував повну оплату заборгованості відразу після надходження коштів на поточний рахунок підприємства. Докази про сплату відповідачем боргу за користування орендованим транспортним засобом відсутні. У відповідності з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача заборгованість із орендної плати за договором оренди транспортного засобу від 31.08.2015 року в сумі 14 000,00 грн, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання, що підтверджується Гарантійним листом від 28 грудня 2015 року за №

321. Доказів погашення вказаного боргу відповідачем суду не надано. Щодо вимог позивача про стягнення неустойки за користування річчю, колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Крім того, положеннями статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст.624 ЦК України - якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, відповідно до п.4.2. договору оренди від 31.08.2015 року, повернення майна після закінчення строку дії договору оренди наймачем здійснюється на першу вимогу наймодавця (з урахуванням вимог п.2.1 цього договору), заявлену у письмовій формі, що оформляється актом, скріпленим підписами учасників правочину. Позивач листом від 23 грудня 2015 року на адресу відповідача запропонувала підготувати орендований транспортний засіб до повернення в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, та визначила орієнтовну дату повернення 04.01.2016 року, та місце повернення. Вказаний лист отримано відповідачем, про що свідчить відмітка у лівому верхньому куті листа. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повернув у зазначений строк орендований автомобіль, та вказаний автомобіль був повернений позивачу лише 17 липня 2017 року. Так, листом від 06.03.2017 року т.в.о. заступника начальника Шевченківського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області Жулінова В.В. повідомив ОСОБА_1 , що за її заявою від 21.10.2016 року щодо привласнення невстановленою особою ввіреного їй майна позивача, порушено кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України. Досудове розслідування триває. З протоколу огляду від 17.07.2017 року, складеного слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області Осика М.А., вбачається, що автомобіль марки ЗАЗ 110558-42 р.н. НОМЕР_1 припаркований біля адміністративної будівлі Шевченківського ВП по пр. П. Орлика в м. Дніпро. З огляду на зазначене, орендований автомобіль був повернений відповідачем лише 17 липня 2017 року. Відповідач не надав жодного доказу, який би спростував вказану обставину. Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Таким чином, відповідач прострочив повернення орендованого автомобіля з січня 2016 року по 17 липня 2017 року, тобто 18 місяців 16 днів. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача неустойку за користування річчю за час прострочення, тобто за період з січня 2016 року по 17 липня 2017 року, у розмірі 129 612,90 грн, виходячи подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів перевіривши розрахунок суми індексу інфляції та 3 % річних, вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 2 986,70 грн та 3 % річних від простроченої суми, у розмірі 630 грн. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Встановлено, що неправомірними діями відповідача, які виразилися в тривалому безпідставному утриманні у себе автомобіля, який є власністю позивачки, завдали позивачці душевних хвилювань та страждань, примусили її вживати додаткових заходів для поновлення свого права та повернення належного їй майна, зокрема, звернення до органів поліції, до суду, що не могло не викликати у позивачки негативних емоцій. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається. Що стосується судових витрат, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: