Постанова 4803 № 200/16466/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5653/19 Справа № 200/16466/18 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря Лященко С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року, - В С Т А Н О В И В: 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.1-7). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволені. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення про надання в оренду ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до 15.10.2014 року АДРЕСА_2 ) площею 0,1402 га, кадастровий номер 120100000:02:422:0127 та зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути питання щодо передачі у переважному порядку в оренду ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до 15.10.2014 року АДРЕСА_2 ) площею 0,1402 га, кадастровий номер 120100000:02:422:0127. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 178-184). В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.195-202). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_1 виявлені обставини, які свідчать про незаконне позбавлення його права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 за місцезнаходженням об`єкту нерухомого майна, який належить йому на праві приватної власності. Рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 29.01.2014 р. N 56/47 ОСОБА_2 було передано в оренду земельну ділянку площею 0,1669 га, кадастровий номер - 1210100000:02:422:0113, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ), строком на два роки. На виконання рішення сесії від 29.01.2014 р. N 56/47 та від 02.02.2011 № 216/8 між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі від 21.02.2014 р. та зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.02.2014 р. номер запису про інше речове право 4748154, земельну ділянку площею 0,1669га, кадастровий номер - 1210100000:02:422:0113, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ), строком на два роки. Пізніше, власником даного незавершеного будівництва, загальною площею 1088,8 кв.м., квартирний (багатоквартирний) житловий будинок, який складається з цокольного поверху літ. А став ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання за позикою, серії та номер 1026 від 10.09.2015 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг №106094248), що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 власником зазначеного багатоквартирного житлового будинку, готовністю 44% є ОСОБА_1 . Дата формування витягу 04.12.2017 року 14:11:05 годин. На теперішній час діє договір про спільну діяльність, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого сторони об`єднали своє майно (земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва), з метою досягнення спільної господарської мети, а саме завершення будівництва багатоквартирного будинку та приміщення для дитячо-юнацької спортивної школи, за адресою АДРЕСА_4 . А отже права третьої особи по справі - ОСОБА_2 також порушуються внаслідок протиправних дій посадових осіб Дніпровської міської ради. На розгляді суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду. Предметом розгляду цієї справи була саме земельна ділянка площею 0,1669 га розташована по фактичному розміщенню нерухомого об`єкту яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 до 15.10.2014 АДРЕСА_2 ) Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року по цій справі позов ОСОБА_2 задоволено, однак рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 року по справі №200/21311/16-ц задоволено апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та відмовлено в задоволенні позову, оскільки згідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Також встановлено, що з 2015 року на підставі договору іпотеки від 25.07.2015., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу в іпотеку нерухомого майна - незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, розташованого на земельній ділянці пл. 0,1669 га по АДРЕСА_5 до 15.10.2014 АДРЕСА_2 ), а також на підставі договору від 10.09.2015 року про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання за позикою, власником спірної нерухомості є ОСОБА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання в оренду позивачу земельної ділянки є протиправною, оскільки суперечить як вимогам Конституції України, так і земельному законодавству України та порушує законні права та інтереси позивача по справі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Переважне право на оренду земельної ділянки, на якій перебуває нерухоме майно ОСОБА_1 виникає саме у нього, як власника цієї нерухомості. Так, статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Наведені норми є правовою підставою для отримання Позивачем прав на земельну ділянку, на якій розташована його власність, а відсутність у нього правовстановлюючих документів на землю не є підставою для обмеження його прав як власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Главою 19 Земельного кодексу України визначено набуття права на землю громадянами та юридичними особами. Частина друга статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Механізм та порядок реалізації права надання земельних ділянок державної або комунальної власності передбачено статтями 123, 124 Земельного кодексу України. З вищенаведених норм вбачається, що застосування вказаного у статті 123 Земельного кодексу України порядку можливо щодо земельних ділянок, на які нереалізоване відповідне право громадян та юридичних осіб, тобто на вільну земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності. У свою чергу, частиною другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У відповідності до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної. Згідно ч. 2 ст. 124 цього ж кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст. 124 ЗК України). За однієї з умов ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Порядок передачі в оренду зазначених вище земельних ділянок громадянам, юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України. Частиною 1 цієї статті передбачено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Згідно з вимогами ст. 16 Закону "Про оренду землі" юридична або фізична особа, яка бажає отримати земельну ділянку, оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог Закону «Про оренду землі». Сама ж передача земельної ділянки в оренду, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення здійснюється орендодавцем орендарю без розроблення проекту відведення за актом приймання-передачі. Такий спрощений порядок передачі земельної ділянки в оренду є виправданим і базується на тому, що межі земельної ділянки та цільове призначення її використання визначені. Зі справи вбачається, що згідно листа Відділу у м. Дніпро Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.08.2017 року №29-4-0.38-1260/107-17 24.07.2017 року у Державному земельному кадастрі зареєстровані нові земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0267 га, кадастровий номер:1210100000:02:422:0126, та площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127 (на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва), шляхом поділу земельної ділянки площею 0,1669 га, кадастровий номер:1210100000:02:422:0113. Державна реєстрація була проведена на замовлення територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради. Об`єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , перебуває на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127. Крім цього, розпорядженням в.о. міського голови Г.І.Булавка від 24.11.2015 року №882-р АДРЕСА_5 була перейменована АДРЕСА_3 . Розпорядженням в. о. міського голови С.В. Єпіфанцевої від 12.09.2017 року №1092-р визнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по АДРЕСА_4 )» та доручено головному архітектурно-планувальному управлінню департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради підготувати проект рішення міської ради про присвоєння адреси не завершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_6 . Згідно рішення сесії Дніпровської міської від 20.09.2017 року №80/24 «Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному нежитловому будинку по АДРЕСА_6 , зазначеному об`єкту присвоюється адреса: АДРЕСА_3 , адреси:

1. АДРЕСА_7 є адресами одного й того ж об`єкту незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку, що належить ОСОБА_1 . І цей об`єкт нерухомості перебуває саме на земельній ділянці площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127, яка є зареєстрованою в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр". На виконання вищезазначених норм права 03.01.2018 року ОСОБА_1 було подано до Дніпровської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для надання земельної ділянки в оренду строком на 49 років. Однак відповіді на його клопотання отримано не було. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договір. Згідно із ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У відповідності до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року у справі № 200/8683/16-ц за позовом ТОВ «Ейфель» до ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння у позові було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2016 року вказане рішення суду було змінено в частині правового обґрунтування позову. З вказаного рішення суду вбачається, що на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання за позикою від 10 вересня 2015 року було передано ОСОБА_1 , право власності на предмет іпотеки нерухоме майно незавершене будівництво квартирний (багатоквартирний) житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_5 , що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1088,8 кв.м., готовністю 44%. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на цей час право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ОСОБА_1 . Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідачем скасовано реєстрацію земельної ділянки площею 0,1669 га за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:1210100000:02:422:0113 та зареєстровано дві нові земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0267 га, кадастровий номер: 1210100000:02:422:0126, та площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127. Згідно ст.79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частин 1, 2, 4, 6, 9 ст. 79-1 ЗК України необхідно сформувати земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Сформованою є та земельна ділянка, площа, межі якої визначені та внесена інформація до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Згідно ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Законом, що регулює правовідносини з державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є Закон України «Про Державний земельний кадастр». Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором. Відповідно до ч. 6 ст. 16 «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Частиною 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Відповідно до ч. 12 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується, зокрема, у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Згідно п. е) ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема, нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні). Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Таким чином для реєстрації нових земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0267 га, кадастровий номер: 1210100000:02:422:0126, та площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127 та відповідно скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1669 га за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:1210100000:02:422:0113 необхідним є подання заявником (власником земельної ділянки) оригіналу документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер:1210100000:02:422:0113 з нотаріально посвідченою згодою на поділ вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) як орендаря (користувача) зазначеної земельної ділянки. Оскільки ОСОБА_2 такої згоди не надавав, реєстрація нових земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0267 га, кадастровий номер: 1210100000:02:422:0126, та площею 0,1402 га, кадастровий номер 1210100000:02:422:0127 та відповідно скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1669 га за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:1210100000:02:422:0113 вимогам чинного законодавства не відповідають. Позивач ОСОБА_1 19.11.2015 року звертався до Дніпропетровської міської ради з заявою надати дозвіл на продаж та згоду на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню майна за адресою АДРЕСА_5 , однак на вказану заяву відповіді не було. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до ч. 1 ст. 4 цього ж Кодексу закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За нормою ст. 31 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Суд 1 інстанції дав критичну оцінку доводам представників відповідача, висловлені ними в письмовому відзиві та в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача, оскільки дійшов висновку що вони є голослівними, безпідставними та нічим не підтверджені. Крім того в суді апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року визнано поновленим договір оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_8 на два роки на тих же умовах. Визнано укладеною 21 лютого 2016 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладеного між ним та Дніпропетровською міською радою про надання у строкове платне користування вказаної земельної ділянки, за якою пункт 8 договору оренди землі від 21 лютого 2014 року викладено в наступній редакції: «Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_8 , укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 , на підставі рішення міської ради від 29 січня 2014 року №56/47 «Про передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по фактичному розміщенню незавершеного будівництва», на два роки, починаючи з 21 лютого 2016 року. Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін». Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має переважне право на поновлення договору оренди, оскільки виконує всі зобов`язання, передбачені його умовами. Позивачем дотримано строки і процедуру повідомлення відповідача про свої наміри щодо спірної земельної ділянки та останній продовжує нею користуватися. Відповідач не надсилав позивачу письмових заперечень щодо поновлення строку дії договору оренди землі (а.с.43-45). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до договору іпотеки від 25 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивач передав останньому в іпотеку незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1669 га по АДРЕСА_9 . На підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання від 10 вересня 2015 року позивач не є власником нерухомого майна, яке слугувало підставою для укладення договору оренди землі; власником цього нерухомого майна є ОСОБА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.48-51). Постановою Верховного України від 26 вересня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року - залишено без змін. Аналізуючи встановлені судом 1 інстанції фактичні обставини по справі в контексті наведених вище норм законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1 інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права. При цьому, оскаржуване рішення не зобов`язує беззаперечно укласти договір оренди між сторонами, а лише зобов`язує Дніпровську міську раду розглянути питання щодо передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в передбачений законом спосіб та порядок та вирішити його відповідно до вимог чинного Законодавста. Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом 1 інстанції безпідставно задоволенні позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: