Постанова КЦС ВС № 496/4342/16-ц
від 02.12.2020 · ЦивільнаПостанова Іменем України 02 грудня 2020 року м. Київ справа № 496/4342/16-ц провадження № 61-11631св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С .О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Василівська сільська рада Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подану представником - адвокатом Лебедіном Юрієм Іллічем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року в складі судді Гірняк Л. А., ВСТАНОВИВ:
Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив: - визнати незаконним та скасувати рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року№ 61-У; - визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , не перешкоджати йому в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення. Позов мотивований тим, що 13 квітня 1998 року він та ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості, придбали у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 61-У в пустуючу спірну квартиру надано для тимчасового проживання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року визнано дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , як покупцями, і ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як продавцями, квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що позбавлений можливості зареєструвати право власності на належну йому 1/2 частини спірної квартири, оскільки оригінал договору купівлі-продажу від 13 квітня 1998 року втрачений, а також те, що реєстрація відповідачів порушує його права, як власника квартири, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2016 року № 59-V. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2016 року № 59-V, яке порушує права ОСОБА_1 на володіння належним йому майном. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів не перешкоджати в користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом зняття з реєстрації та виселення, місцевий суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав. Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_12 , залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року залишено без змін. Апеляційний суду погодися з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. 05 березня 2020 року представник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , - адвокат Лебедін Ю. І. подав апеляційну скаргу на Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_12 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності. Ухвала суду мотивована тим, що апеляційний суд розглянув наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , що відповідно до вимог частини п`ятої статті 370 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У серпні 2020 року представник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , - адвокат Лебедін Ю. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що доводи апеляційних скарг є різними, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , не були розглянуті апеляційним судом. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 496/4342/16-ц з суду першої інстанції. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності призначено до розгляду.
Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За правилами пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується (частина друга статті 370 ЦПК України). Згідно з частинами третьою та четвертою статті 370 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під апеляційною скаргою іншої особи. Частиною п`ятою статті 370 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Метою встановлення цього правила є надання можливості особі після розгляду справи в апеляційному порядку оскаржити рішення суду першої інстанції, яким, як вона вважає, порушені її права, а її доводи не були враховані при розгляді апеляційної скарги іншої особи. Суть апеляційного провадження полягає у перевірці законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції, які не набули законної сили, що є способом усунення помилок, допущених судом першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги в порядку статті 370 ЦПК України передбачає перевірку законності судового рішення за наслідками розгляду попередньої апеляційної скарги. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. При цьому, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 370 ЦПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору. Невідповідність (неповнота) мотивів постанови суду апеляційної інстанції поданій апеляційній скарзі надає апелянту право оскаржити відповідне судове рішення суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції у встановлених законом випадках. При цьому, таке порушення не обмежує іншу особу, яка має право подати апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, просити суд апеляційної інстанції розглянути відповідні мотиви, що їх викладено у апеляційній скарзі первісного апелянта і які не було належно розглянуто судом апеляційної інстанції під час розгляду первісної апеляційної скарги/скарг. Аналогічне правило діє і у тому випадку, якщо судове рішення суду апеляційної інстанції містить опис аргументів первісного скаржника в описовій частині власного судового рішення, але не містить висновків суду апеляційної інстанції як результату судового розгляду таких аргументів. Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі № 320/7396/16-ц (провадження № 61-38488св18). У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , є тотожними доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 , які вже були предметом апеляційного розгляду, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 370 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , звертаючись в січні 2018 року з апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року, зазначав наступі доводи: - рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року не набрало законної сили, а тому обставини, встановлені в ньому, не можу бути доказами під час розгляду цієї справи; - ОСОБА_1 не надав докази, які б підтверджували його спробу відновити втрачений оригінал договору купівлі-продажу від 13 квітня 1988 року; - судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про витребування з Жовтневої філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості оригіналу договору купівлі-продажу від 13 квітня 1988 року; - місцевий суд не врахував, що згідно з рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 59-У спірна квартира надана відповідачам для повного відновлення та проживання, що спростовує висновок суду про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подаючи в березні 2020 року апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року, зазначала наступі доводи для його скасування: - суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, порушив вимоги частини першої статті 21 ЦК України, оскільки рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 59-У не стосується надання ОСОБА_3 та його сім`ї квартири АДРЕСА_1 для проживання, у зв`язку з чим право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру не порушено; - оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушено права ОСОБА_5 , оскільки на підставі цього рішення ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку. Таким чином, зміст апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , свідчить про те, що доводи скарг різняться та не є тотожними. Наведені ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , доводи не досліджувалися апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , а обставини, зазначені в її апеляційній скарзі, не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Проте апеляційний суд вказаного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на підставі частини п`ятої статті 370 ЦПК України, чим фактично позбавив права останню на апеляційне оскарження судового рішення. З огляду на викладене вище в сукупності, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що під час вирішення апеляційним судом питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , яка є бабою ОСОБА_5 , та відповідно до вимог статті 258 СК України діє в інтересах останньої, слід врахувати положення пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки у справі, яка переглядається, ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_5 , та відповідно до вимог частини першої статті 242 ЦК України є законним представником дитини і в цій справі виступав в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційної інстанції - скасуванню з направленням до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подану представником - адвокатом Лебедіном Юрієм Іллічем, задовольнити. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Жданова Судді : В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов