Постанова 4855 № 580/2781/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2781/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бірюк» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Бірюк» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Прокуратура Черкаської області, про визнання дій незаконними та відшкодування збитків, ВСТАНОВИВ Фермерське господарство «Бірюк» (далі - ФГ «Бірюк») звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати дії державного виконавця Яжука С.С. при виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №46799107 від 06.03.2015 року протизаконними; - відшкодувати за рахунок держави, завдані фермерському господарству збитки в розмірі 328 342,80 грн. внаслідок протизаконних дій посадових осіб управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що державний виконавець зобов`язаний був провести усі виконавчі дії і завершити зведене виконавче провадження протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також, державний виконавець не встановив наявність у позивача рухомого та нерухомого майна та в порушення Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на зерно соняшника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом. Крім того, позивач стверджував, що державний виконавець не надіслав виконавчі документи за місцем знаходження майна. Не маючи документального підтвердження даного майна боржнику, державний виконавець здійснив його продаж. Серед іншого, Фермерське господарство «Бірюк» зазначає, що не отримувало жодного документу від державного виконавця про оцінку майна, передачу його на реалізацію, уцінку майна, продаж та розподілення коштів. Крім того, в порушення вимог Порядку та умов здійснення виконавчого провадження державний виконавець провів уцінку товару, чим наніс позивачу збитки. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт наголошує, що прокуратура Черкаської області заперечила проти заниженої оцінки майна боржника. В свою чергу, державний виконавець не відреагував на рецензію, надану прокуратурою Черкаської області та передчасно передав майно на реалізацію за заниженою ціною. Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 13.12.2017 року у справі №927/1184/15 позивач зазначає, що у випадку незгоди однією із сторін з оцінкою майна, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що звіт оцінювача майна ФОП ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам, оскільки остання оцінила майно, яке знаходиться в смт. Драбів Черкаської області, а державний виконавець продав майно на котре не надана оцінка і яке знаходилось за адресою ПАТ «ДПЗКУ» «Гребенківський елеватор» - АДРЕСА_1. Таким чином, на переконання апелянта, державним виконавцем продано не оцінене майно. Поруч з цим, Фермерське господарство «Бірюк» стверджує, що відзив Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов із запізненням встановленого судом строку на 12 днів, а відзив Державної казначейської служби України не спростовує вимоги позивача та не містить документу, підтверджуючого підпис та повноваження. Черкаською обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначає, що оскільки виконавчі дії, які оскаржує ФГ «Бірюк» були вчинені відповідачем після 05.01.2017 року, до них застосовується Закон №1404, а тому посилання апелянта на норми Закону №606-XIV, який втратив чинність, є безпідставним. Щодо аргументів апелянта про незгоду з оцінкою зерна соняшнику Черкаська обласна прокуратура зазначає, що висновок про оцінку майна направлено ФГ «Бірюк» рекомендованою кореспонденцією. Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо сторони не згодні з результатами оцінки, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення, проте, апелянт з позовом про оскарження вартості оцінки не звертався, а його посилання на рецензування звіту про оцінку майна є безпідставними, оскільки наявність такого рецензування була передбачена Законом №606-XIV, який втратив чинність. Насамкінець, Черкаська обласна прокуратура вказує, що передача ЧФ ДП «СЕТАМ» на реалізацію на електронних торгах зерна соняшника не класного вагою 28 802 кг вартістю 264 834,39 грн. згідно заявки 27.12.2018 року №16881 вчинена на законних підставах та зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при здійсненні реалізації зерна соняшника не класного діяв відповідно до вимог Закону №1404, а тому підстави для визнання його дій протиправними відсутні. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 46799107, до якого включені виконавчі провадження №54182989, №46050230, №42169345, відкриті на виконання наказів Господарського суду №925/245/13-г від 11.02.2014 року та №925/452/14 від 04.11.2014 року про стягнення з позивача боргу та коштів, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-186-17 від 10.07.2017 року. 21.11.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 46799107 була винесена постанова про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на зерно соняшника некласного в кількості 15533 кг та 13269 кг, що зберігається на зерновому складі ПАТ «ДПКЗУ» за адресою: АДРЕСА_1. Постановою опису і арешту майна від 21.11.2018 року державним виконавцем описано зерно соняшника некласного в кількості 15533 кг та 13269 кг, що зберігається на зерновому складі ПАТ «ДПКЗУ» за адресою: АДРЕСА_1, на яке складом були виписані складські квитанції АЧ582254 від 27.09.2018 року та АЧ 582265 від 28.09.2018 року, що належить боржнику ФГ «Бірюк», та передано на зберігання старшому майстру філії ПАТ «ДПКЗУ» «Гребінківський елеватор» ОСОБА_2 . Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дії старшого державного виконавця Яжук С.С. незаконними, скасування постанови про опис та арешт майна від 21.11.2018 у зведеному виконавчому провадженні №46799107 та зобов`язання закрити зведене виконавче провадження. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі №580/68/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 03.12.2018 року ВП №54182989 призначено суб`єктом оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 . Згідно з висновком оцінювача ФОП ОСОБА_1 від 13.12.2018 року ринкова вартість об`єктів оцінки - зерна соняшника не класного, 2018 року урожаю, загальною вагою 28 802 кг склала: за 1 тону - 9 195,00 грн. без урахування ПДВ, загальна вартість - 264 834,39 грн. без урахування ПДВ. Листом №16715/4 від 20.12.2018 року копії висновку від 13.12.2018 про визначення ринкової вартості майна боржника були направлені ФГ «Бірюк», ГУ ДФС у Черкаській області, Прокуратурі Черкаської області, ПП «Амбар агро» та Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням за списком згрупованих відправлень листів рекомендованих, списком листів рекомендованих та копією фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 26.12.2018 року. 27.12.2018 року відповідач подав до ЧФ ДП «СЕТАМ» заявку щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів зерна соняшника не класного вагою 28 802 кг, вартістю 264 834,39 грн. 16.01.2019 року Прокуратура Черкаської області листом №05/1-61вих-19 направила Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області для врахування у роботі рецензію на звіт №DVS-20181213-01 про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості майна, що є власністю ФГ «Бірюк» (71-19-0005), якою встановлено, що об`єм зібраних виконавцем вихідних даних та іншої інформації недостатній для проведення оцінки зазначеного у звіті майна; звіт класифікується за ознакою абзацу четвертого пункту 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, вказаною у звіті, після виправлення зазначених недоліків. Згідно з протоколом проведення електронних торгів №384052 від 23.01.2019 року торги з продажу зерна соняшнику некласного, вагою 28 802 кг, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , стартова ціна 264 834,39 грн. не відбулись, про що ЧФ ДП «СЕТАМ» повідомило відповідача листом №78/41-09-19від 24.01.2019 року. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №387789 23.01.2019 року відбулись торги з продажу зерна соняшнику некласного, вагою 28 802 кг, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , стартова ціна 198 625,80 грн., переможець торгів - учасник 7 ОСОБА_3 , ціна продажу: 198 625,80 грн. 07.03.2019 року відповідачем складено та затверджено Акт про проведені електронні торги, згідно якого зерно соняшника некласне, вагою 28 802 кг було реалізоване через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) по остаточній ціні реалізації 198 625,80 грн. Вважаючи дії відповідача при виконанні зведеного виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржувані дії державного виконавця вчинені на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону. Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата. Отже, оскільки оскаржувані у цій справі дії державного виконавця (як окремі процесуальні дії) вчинені в період дії Закону №1404-VІІІ, то державний виконавець, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ. За змістом статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Положеннями пункту 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Статтею 57 Закону № 1404-VIII обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Приписами частини 1 статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658-III). Відповідно до статті 3 Закону №2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Частиною 1 статті 12 Закону №2658-III встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Законом №2658-III передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Статтею 13 Закону №2658-III передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця на здійснення рецензування звіту про оцінку майна боржника. Поруч з цим, зі змісту позову не вбачається, що позивач подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту. Доводи позивача фактично зводяться до оскарження результатів проведеної оцінки в частині встановлення вартості належного позивачу майна. Так, позивач вважає, що вартість зерна соняшника була суттєво занижена. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на надану Прокуратурою Черкаської області рецензію на звіт, згідно з висновками якої звіт про оцінку майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі №821/197/18 та від 12.06.2019 року у справі №308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Проте, позивачем не ставиться вимога про оскарження результатів оцінки майна, а позовні вимоги базуються на власній оцінці позивачем звіту про оцінку майна, який, за його твердженням, є необґрунтованим, у зв`язку з чим сума оцінки майна є заниженою та не відповідає дійсності, та як наслідок на неправомірному використанні державним виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій. Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом доказування в цій справі, з огляду на зміст позовних вимог, є з`ясування правомірності дій приватного виконавця, вчинених у процедурі визначення вартості майна, належного боржнику, в межах виконавчого провадження. При цьому, оскільки оскарження результатів оцінки не є предметом даної справи, тому визначення вартості спірного майна не входить до предмета доказування. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №240/5835/19, від 09 липня 2020 року у справі № 813/3716/15. Оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна. Висновок оцінювача позивачем в порядку Закону України «Про виконавче провадження» оскаржено не було. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач направив позивачу копію висновку суб`єкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості майна боржника, що підтверджується відповідними, наявними у матеріалах справи, документами. Отже, позивач вважається таким, що повідомлений про результати визначення вартості майна. В свою чергу, питання надіслання позивачу висновку суб`єкта оціночної діяльності апелянтом на розгляд суду апеляційної інстанції не ставиться. Стосовно поданої прокуратурою Черкаської області рецензії на звіт колегія суддів зазначає, що лист прокуратури, до якого було долучено копію рецензії, надійшов до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області 18.01.2019 року, тобто після подання відповідачем до ЧФ ДП «СЕТАМ» заявки щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів - 27.12.2018 року. Крім того, відповідно до вищенаведених норм законодавства, чинного на момент вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій, рецензування звіту оцінки майна в даному випадку не є обов`язковим. Колегія суддів не враховує посилання апелянта на правові висновки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 13.12.2017 року по справі №927/1184/15, оскільки по-перше правовідносини у цих справах не є подібними, по-друге - правова оцінка обставинам зазначеної справи надана судом з урахуванням положень Закону №606-ХІV, яким було встановлено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Щодо доводів апелянта про те, що державним виконавцем продано не оцінене майно суд зазначає, що з постанови державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності вбачається, що останньому визначено надати звіт про оцінку описаного та арештованого майна. Постановою опису і арешту майна від 21.11.2018 року державним виконавцем описано зерно соняшника не класного в кількості 15533 кг та 13269 кг, що зберігається на зерновому складі ПАТ «ДПКЗУ» за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу, смт. Драбів Черкаської області є місцезнаходженням позивача. Вказане дозволяє дійти висновку, що суб`єктом оціночної діяльності оцінено майно, яке знаходилось за адресою ПАТ «ДПЗКУ» «Гребенківський елеватор» - АДРЕСА_1, а у вступі висновку оцінювача адресою об`єкта оцінки зазначено адресу місцезнаходження власника майна, що не свідчить про протиправність дій відповідача. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає протиправності у діях відповідача та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бірюк» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко