Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 203/2597/19 (2-а/0203/79/2019)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 203/2597/19 (2-а/0203/79/2019) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Католікян М.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Ковалєрєнка Юрія Вікторовича про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача по складанню постанови серії ЕАВ №1340034 від 18.07.2019; скасувати постанову ЕАВ №1340034 від 18.07.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену капралом 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Ковалєрєнком Юрієм Вікторовичем за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляд штрафу в розмірі 255 грн. та закрити провадження в адміністративній справі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, оскільки він не порушував правил дорожнього руху. Крім того, зазначає, що відеозапис, здійснений відповідачем, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Інспектора 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Ковалєрєнка Юрія Вікторовича з ухвалення постанови від 18.07.2019 серії ЕАВ №1340034 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Скасовано постанову від 18.07.2019 серії ЕАВ №1340034, ухвалену інспектором 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Ковалєрєнком Юрієм Вікторовичем за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги доводить правомірність прийнятої постанови, за наявності достатніх даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також вказує про недотримання судом першої інстанції встановленого законодавством обов`язку щодо належного повідомлення учасників процесу про розгляд справи, що призвело до порушення прав відповідача та можливості довести суду свою позицію та надати відповідні докази, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що відповідачем безпідставно винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ним не порушувалося ПДР, а належних доказів протилежного відповідачем не надано. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 18.07.2019 Інспектором 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Ковалєрєнком Юрієм Вікторовичем прийнято постанову серії ЕАВ №1340034, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення пункту 12.4 ПДР, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. (а.с. 7) За змістом цієї постанови, 18.07.2019 о 13:39 год., керуючи транспортним засобом марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Набережній Перемоги в м. Дніпрі рухався зі швидкістю 81 км/год., перевищивши дозволену швидкість руху на 31 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.4 ПДР. Вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною позивач оскаржив її до суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, оскільки не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з пунктом 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частиною 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як слідує з оскаржуваної постанови, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення позивачем пункту 12.4 ПДР. В свою чергу, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий відповідачем відеозапис, може бути визнаний доказом у справі, якщо відомості про нього (про технічний запис, яким він здійснений) зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення. Проте, оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Тобто наданий відповідачем відеозапис неможливо визнати належним та допустимим доказом, який би підтверджував обставини, що зазначені в оскаржуваній постанові. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування. Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по складанню постанови, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 1 статті 283 КУпАП, передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Отже, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мереж є компетенцією поліції (посадової особи поліції) та у разі виявлення вчинення особою адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, орган (посадова особа) виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, при складенні постанови відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, відповідно, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. За наведених обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання противними дій відповідача з ухвалення оскаржуваної постанови. Надаючи оцінку доводам апелянта про недотримання судом першої інстанції встановленого законодавством обов`язку щодо належного повідомлення учасників процесу про розгляд справи, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, з таких підстав. Так, стаття 268 КАС України передбачає особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ, зокрема частиною 1 цієї статті визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача та в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про розгляд справи, судом допущено порушенням норм процесуального права, яке, відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 317 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ №1340034 від 18.07.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену капралом 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Ковалєрєнком Юрієм Вікторовичем за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляд штрафу в розмірі 255 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров