LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851552/2752/21

від 21.10.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.06.2021 по справі № 552/2752/21 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 р.Справа № 552/2752/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №6 батальйону №2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Дахнова Олексія Миколайовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Миронець О.К., м. Полтава, повний текст складено 16.06.21 року по справі № 552/2752/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 батальйону №2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Дахнова Олексія Миколайовича про визнання протиправними дій при ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 2 батайону 6 роти УПП у Харківській області Дахнова Олексія Миколайовича про визнання протиправними дій при ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позов обґрунтовує тим, що 16.05.2021 року інспектором роти №6 батальйону №2 УПП в Харківській області Дахновим О.М. було винесено постанову серії ЕАН №4214093 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. Відповідно до змісту постанови 16.05.2021 року о 09 год. 14 хв. в с. Травневе, М03 448 км. водій керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті с. Травневе зі швидкістю 115 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 65 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Вважає дану постанову протиправною та просив її скасувати, оскільки він не вчинив даного порушення. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 15.06.2021р. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову від 16.05.2021 року серії ЕАН №4214093 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Інспектором роти №6 батальйону №2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дахновим Олексієм Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права для регулювання спірних правовідносин, не дотримано принцип процесуальної рівності сторін в результаті чого ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення суду. Зазначає, що частиною 1 ст. 261 КАС обумовлено, що відзив подається протягом я п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи той факт, що на адресу УПП в Харківській області ДПП позовна заява разом з додатками надійшла 31.05.2021, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, судом першої інстанції було фактично порушено право відповідача на подання відзиву на позовну заяву, оскільки не було надано відповідачу належного процесуального строку на його подання, а відтак рішення суду прийнято передчасно. Зазначає, що при розгляді справи № 552/2752/21 не було забезпечено належне здійснення правосуддя, а намагання судом першої інстанції якнайшвидше вирішити спір не відповідає завданням адміністративного судочинства, яке гарантує сторонам право на справедливе вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин. Посилається на Пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України. Посилається на те, що з метою підготовки відзиву на позовну заяву працівникам відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП, який працює не у повному складі, оскільки значна частина з них перебувають на лікарняному у зв`язку із захворювання COVID-19, необхідно було зібрати докази у даній справі, зокрема замовити та отримати відео запис вчинення позивачем адміністративного правопорушення та витратити певний час на одержання від відділу документального забезпечення реєстр згрупованих поштових відправлень на підтвердження надсилання відзиву на позовну заяву на адресу позивача, тому зазначені вище дії зайняли більше часу, ніж це було встановлено ухвалою суду. Також зазначає, що перевищення швидкості руху позивачем підтверджується даними з приладу TruCAM, так на відеозаписі з вказаного приладу чітко видно номерний знак автомобіля під керуванням Позивача та зафіксовано швидкість руху даного автомобіля, яка становила 115 км/год, при цьому ліміт швидкості в населеному пункті становить 50 км/год (відеоматеріал до відзиву додається, оригінал зберігається в УПП в Харківській області ДПП). Підтвердження тому, що позивач перевищив швидкість руху саме в межах населеного пункту є дані з приладу TruCAM (фотокартка та відеоматеріал). У фотокартці з вказаного приладу зазначені географічні координати, які підтверджують географічне розміщення с. Травневе Харківської області. Посилається на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 132/259/19; від 26 лютого 2019 у справі № 285/4262/18; від 07 березня 2019 у справі № 127/1074/19; від 18 березня 2019 року у справі № 149/295/19; від 13 лютого 2019 у справі 149/3350/18; Шостого адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2019 року у справі № 359/9278/18; від 26 лютого 2019 року у справі № 750/14111/18; від 14 березня 2019 у справі № 378/183/19; Восьмого апеляційного адміністративний суду м. Львів від 31 січня 2019 у справі № 857/874/19; від 06 лютого 2019 року у справі № 857/1445/19. На підставі вищевикладеного просить рішення Київського районного суду міста Полтави від 15.06.2021 прийняте за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дахнова Олексія Миколайовича про визнання протиправними дій при ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. Позивач, не скористався своїм правом, передбаченим ст.304 КАС України, на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. У відповідності до положень ст. 268 КАС України на веб-порталі "Судова влада" розміщено повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 13.10.2021р. (а.с. 82). Відповідач повідомлений на електронну адресу, які містяться а матеріалах справи. 18.10.2021р. на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від імені позивача про надання матеріалів справи на ознайомлення та відкладення розгляду справи. Проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу ІТЗ про відсутність КЕП. Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч.1 ст.6 Закону № 851). За правилами ч.1 ст.7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону № 851). Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, воно не є документом, в розумінні вищезазначених норм, у суду відсутні передбачені законом підстави для його задоволення. Колегія суддів зауважує, що явка позивача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, позивач. не позбавлений був права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважав це за необхідне. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що подана заява не містить електронного цифрового підпису, з метою дотримання розумного строку розгляду справи (ст.286 КАС України), колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні позивача, не є поважними для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що поліцейським роти №6 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Дахновим О.М. було винесено постанову серії ЕАН №4214093 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. В постанові зазначено, що 16.05.2021 року о 09 год. 14 хв. в с. Травневе, М03 448 км. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1 рухався в населеному пункті с. Травневе зі швидкістю 115 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 65 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходи в з того, що суб`єктом владних повноважень не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, тому позов обґрунтований та підлягає до задоволення. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. В постанові зазначено, що швидкість вимірювалася приладом TruCam № ТС 000706. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України "Про автомобільні дороги", який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з особливостями, встановленими цим Кодексом Пунктом 12.4 розділу 12 «Швидкість руху» ПДР України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Згідно із частиною 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Згідно з ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем не було надано суду жодного доказу. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що порушення позивачем п.12.4 ПДР України, не підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Згідно матеріалів справи, будь які фото та відео матеріали, на підставі яких була прийнята оскаржувана постанова, до суду першої інстанції, надані не були. Приймаючи рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАН № 4214093, суд першої інстанції зазначив, що в якості доказу вчинення правопорушення позивачем суд має лише копію оскаржуваної постанови, підписану особою, яка її винесла, жодних інших доказів відповідач не надав. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи на день розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції було фактично порушено право відповідача на подання відзиву на позовну заяву, оскільки не було надано відповідачу належного процесуального строку на його подання, а відтак рішення суду прийнято передчасно, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 26.05.2021р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батайону 6 роти УПП у Харківській області Дахнова Олексія Миколайовича про визнання протиправними дій при ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Призначено справу до судового розгляду на 14 год. 00 хв. 15 червня 2021 року. Запропоновано відповідачу надіслати (надати) відзив з урахуванням вимог ст. 162 КАС України до суду не пізніше 14.06.2021 року. Як зазначено самим скаржником в апеляційній скарзі, адміністративний позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження Управлінням було отримано 31.05.2021, тобто про дату, час та місце розгляду відповідач, як працівник управління, був повідомлений більше ніж за п`ять днів, що відповідає загальним вимогам положень ст. 126 КАС України, в тому числі з урахуванням частини дев`ятої даної статті, навіть без врахування особливостей розгляду справ даних категорій, передбачених статтею 286 КАС України. Колегія суддів зазначає, що справу судом першої інстанції було вирішено 16.06.2021. Тобто у відповідача був достатній термін для надання відзиву. Скаржником не надано доказів неможливості подання відзиву до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції положень ст. 261 КАС України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даному випадку застосовуються інші строки з урахуванням положень ст. 286 КАС України. Щодо посилань відповідача на Пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, та те, що з метою підготовки відзиву на позовну заяву працівникам відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП, який працює не у повному складі, оскільки значна частина з них перебувають на лікарняному у зв`язку із захворювання COVID-19, необхідно було зібрати докази у даній справі, зокрема замовити та отримати відео запис вчинення позивачем адміністративного правопорушення та витратити певний час на одержання від відділу документального забезпечення реєстр згрупованих поштових відправлень на підтвердження надсилання відзиву на позовну заяву на адресу позивача, тому зазначені вище дії зайняли більше часу, ніж це було встановлено ухвалою суду, колегія суддів зазначає наступне. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ), який набрав чинності 17.07.2020, внесені зміни до пункту VI "Прикінцеві положення" КАС України та викладено його зміст в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Отже, строки, встановлені абз. 2 п. 3 Розділу VІ Прикінцеві Положення КАС України, в редакції Закону № 540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731. Таким чином, законодавець передбачив закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020 р. Відповідач жодних доказів в підтвердження того, що значна частина працівників відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП перебували на лікарняному у зв`язку із захворювання COVID-19, до суду не подає. Доказів щодо наявності підстав продовження строку на подання відзиву на позовну заяву в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ суду не надано. При цьому, колегія суддів зазначає, що в разі відсутності можливості направити відзив на позовну заяву в строк встановлений судом, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про продовження строку на надання такого відзиву. Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги фотознімки та відеозапис, долучений до апеляційної скарги , з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому ч. 4 ст. 308 КАС України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відеозапис та фотознімки, долучені відповідачем до апеляційної скарги в якості доказу не були подані до суду першої інстанції та, відповідно, ним не досліджувався, а скаржником не доведено, що він подавав зазначений відеозапис та фотознімки до суду першої інстанції. Таким чином, в порушення вимог ч. 4 ст. 308 КАС України відповідачем не доведено неможливості подання відеозапису та фотознімків з приладу TruCAM до суду першої інстанції, а тому зазначені докази не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердженості факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 65 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000706. З наданих до апеляційної скарги матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб TOYOTA CAMRY з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 115 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000706. Колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. При цьому, судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР. Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль TOYOTA CAMRY з державним номерним знаком НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач. Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону. Водночас, колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 (а.с. 46) про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. З урахуванням тієї обставини, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги поліцейського, та не вбачає підстав для скасування судового рішення. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду, Шостого адміністративного суду, Восьмого апеляційного адміністративний суду є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов`язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.06.2021 по справі № 552/2752/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.М. Мінаєва

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»