Постанова 4851 № 552/2231/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 р.Справа № 552/2231/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2021 р. (ухвалене суддею Яковенко Н.Л.) по справі № 552/2231/21 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу 1 роти 2 БУПП в Полтавській області ДПП Василевського Владислава Васильовича , Управління патрульної поліції у Полтавській області про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Василевського В.В., Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову серії ДП18 №784996 від 22.04.2021 р. про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.; закрити справу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2021 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2021 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Конституції України, КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував те, що позивач не заперечує вчинення порушення ним Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому Правила), розкаявся, та, діяв у стані крайньої необхідності, так як стан його здоров`я погіршився та потребував негайної медичної допомоги. У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте, суд апеляційної інстанції залишає його без задоволення, оскільки, відповідно до ч. 4 с. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що 22.04.2021 р. поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Василевським В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 784996, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 4 ст. 126 КУпАП за те, що він 22.04.2021 р. о 09.46 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 в м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, 37, будучи особою, яка за рішенням суду позбавлена права керування всіма видами транспортних засобів, рухався зі швидкістю 75 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год, чим порушив п. 12.4., п. 2.1 а) Правил та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух». Швидкість вимірювалась за допомогою пристрою "TruCam LTІ 20/20". За вищевказані правопорушення до позивача, відповідно до ст. 36 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Не погоджуючись із вищевказаною постановою відповідача у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова обґрунтована та не підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 122, 126 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 12.4. Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно із ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.1. а) Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно із ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Судовим розглядом встановлено, що перевищення руху транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача зафіксовано пристроєм LTI 20/20 TruCam. Сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Згідно із даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20580 від 01.12.2020 р., виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», яке чинне до 01.12.2021 р., здійснена повірка Лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001013. Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 25.11.2019 р. у справі № 545/1369/19, який набрав законної сили 26.12.2019 р., ОСОБА_1 , зокрема, позбавлено права керування транспортними засобами строком на два роки. Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22.04.2021 р. керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 в м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, 37 перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год., що зафіксоване за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та за рішенням суду був позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів, що підтверджується роздруківкою фотофіксації правопорушення та відеозаписом подій. Крім того, позивачем факт вчинення ним адміністративного правопорушення не спростовується. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова обґрунтована та не підлягає скасуванню. Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки він сів за кермо автомобіля в стані крайньої необхідності, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він потребував негайної медичної допомоги, що підтверджується довідкою з медичного центру «Сімейний», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу (п. 2.9. б) Правил). Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 545/3654/16-а, так як зазначена постанова прийнята Верховним Судом щодо інших правовідносин, оскільки в ній висловлена правова позиція щодо здійснення позивачем екстреної зупинки транспортного засобу, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 271, 286, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2021 р. по справі № 552/2231/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова