Постанова 4851 № 480/1851/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 р. Справа № 480/1851/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2020, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, по справі № 480/1851/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду державного майна України (надалі відповідач, ФДМУ), в якому просить суд стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 16573,45 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три грн) 45 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 480/1793/19 його поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, однак, на час звернення до суду з цим позовом рішення суду від 22.08.2019 не виконано - позивач не поновлений на посаді. Вважає, що на підставі ст. 236 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 01.02.2020 по 29.02.2020 у розмірі 16573,45 грн, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15, зі змінами на 2020 рік, та абз. 8 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, тобто із застосуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України у 2020 році (з 9680 грн до 10600 грн) у розмірі 1,095041. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі № 440/1851/20 позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення середнього заробітку задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 16548,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 16548,52 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі № 440/1851/20 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 480/1793/19 позивача поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України Сумській області. Стверджує, що виконати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 480/1793/19 в частині поновлення позивача на роботі неможливо з поважних причин, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України Сумській області припинило свою діяльність у зв`язку з реорганізацією шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області у Регіональне відділення Фонд державного майна України по Полтавській та Сумській областях. Посилаючись на те, що посада позивача належала до переліку посад зазначених у штатному розкладі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області та саме там позивач отримував заробітну плату, стверджує, що Фонд державного майна України не є належним відповідачем у цій справі. Також вважає, що з цим позовом, в силу приписів 221 КЗпП України позивач мав звернутися до суду, уповноваженого на розгляд питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі № 480/1793/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 152-р Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2019 по 22.08.2019 в сумі 48432,00 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15135,00 грн підлягало негайному виконанню (а.с. 6-8). Разом з цим, станом на лютий 2020 року ОСОБА_1 на посаді не було поновлено, що свідчить про те, що рішення суду від 22.08.2019 у справі № 480/1793/19 Фондом державного майна України не виконано, що також не заперечувалося відповідачем у відзиві на позовну заяву. Вважаючи, що відповідачем протиправно не поновлено позивача на роботі, останній звернувся з цим позовом до суду про стягнення з Фонду державного майна України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 01.02.2020 по 29.02.2020. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, через що у відповідача виник обов`язок щодо виплатити позивачеві середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 01.02.2020 по 29.02.2020, у розмірі 16548,52 грн. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог в частині стягнення 24 грн 91 коп, суд першої інстанції виходив з допущення позивачем помилки при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 01.02.2020 по 29.02.2020, яка підлягає до стягнення з відповідача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що у зв`язку з невиконанням Фондом державного майна України рішення суду від 22.08.2019 у справі № 480/1793/19, позивач звертався до Сумського окружного адміністративного суду з позовними заявами до Фонду Державного майна України, в яких просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 23.08.2019 по 30.09.2019 в сумі 19676,00 грн та за період 01.10.2019 по 31.01.2020 в сумі 66293,80 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 р. по справі №480/5248/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 23.08.2019 по 30.09.2019 в сумі 18918,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також даним рішенням суду допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 15135 грн (п`ятнадцять тисяч сто тридцять п`ять грн.). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 480/218/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період 01.10.2019 по 31.01.2020 в сумі 65815,99 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 15135,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто тридцять п`ять грн 00 коп.). Колегія суддів зазначає, що спірні відносини у цій справі виникли у зв`язку з невиконанням Фондом державного майна України рішення суду від 22.08.2019 у справі № 480/1793/19 в частині поновлення позивача на роботі, що обумовило звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період за період з 01.02.2020 по 29.02.2020. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Абзацом другим пункту 10 Порядку №100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). З аналізу викладених положень статей 235, 236 КЗпП України випливає, що роботодавець зобов`язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі негайно - відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися та чи вчинялися працівником, якого було звільнено, дії для поновлення. Невиконання цього обов`язку тягне наслідки, передбачені статтею 236 КЗпП України, за змістом якої роботодавець, який не виконав рішення суду про поновлення на роботі, зобов`язаний сплатити такому працівникові його середній заробіток за весь час затримки. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Отже, посилання відповідача на неможливість з поважних причин виконати рішення суду від 22.08.2019 у справі № 480/1793/19 в частині поновлення позивача на роботі не є належною підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та не може слугувати підставою для звільнення відповідача від наслідків, визначених ст. 236 КЗпП України. Разом з цим, встановивши, що станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом (19.03.2020) Фонд Державного майна України не виконав судове рішення у справі №480/1793/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки, неохоплений попередніми судовими рішеннями у справах № 480/5248/19, № 480/218/20. Виходячи з пунктів 2, 8 Порядку № 100, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з наступного дня після проголошення (прийняття) рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного поновлення на роботі. Водночас середньоденна заробітна плата (для цілей визначення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі) є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням та кількості відпрацьованих днів у такому періоді. Особливістю цієї справи є те, що в періоді, який припадає на період затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, відбулися зміна структури заробітної плати, поєднана з підвищенням посадових окладів усіх державних службовців, і подальше підвищення їхніх посадових окладів (без зміни структури заробітної плати). Аналіз абзаців сьомого, восьмого пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку № 100 дає підстави для висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється, виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Отже, після змін структури заробітної плати та одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений державному службовцю після відповідних змін. Водночас підвищення посадових окладів, що не поєднане із зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення. При цьому під зміною структури заробітної плати у контексті спірних правовідносин необхідно розуміти будь-які зміни в оплаті праці державних службовців, унаслідок яких змінюється її складові (обсяг надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат), або їх питомої ваги. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі №480/1793/19 встановлений розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , за два останні місяці, відпрацьовані у 2019 році перед звільненням, в сумі 756,75 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15, якою встановлено, зокрема, посадовий оклад заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в розмірі 10600,00 грн. Беручи до уваги, що з 01.01.2020 підвищені посадові оклади державних службовців, необхідно правильно відкоригували середній заробіток позивача на коефіцієнт підвищення посадового окладу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №817/1169/16, від 04 березня 2020 року у справі №0440/6017/18, від 03 грудня 2020 року у справі 823/1557/18. Коефіцієнт підвищення посадового окладу за посадою у 2020 році дорівнює: 10600,00 грн (посадовий оклад після з 01.01.2020)/9690,00 грн (посадовий оклад до 31.12.2019) = 1,0939. Середньоденний заробіток позивача на час ухвалення рішення про поновлення його на посаді становив 756,75 грн, вказана обставина встановлена рішенням суду у справі №480/1793/19 між тими самими сторонами, а тому не підлягає доказуванню. Сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.02.2020 по 29.02.2020, яка має бути виплачена позивачу становить 16548,52 грн (756,75 грн*20 робочих днів*1,0939 коефіцієнт підвищення посадового окладу). Наведений позивачем у позовній заяві розрахунок коефіцієнта підвищення заробітної плати є помилковим, оскільки ним невірно визначено розмір посадового окладу у 2019 році (9680,00 грн замість вірного 9690,00 грн), що призвело до невірно розрахунку середнього заробітку, який позивач просить стягнути - 16573,45 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення 24 грн 91 коп. (16573,43 грн - 16548,52 грн) задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 16548,52 грн. Посилання відповідача на неможливість поновлення позивача на роботі у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Сумській області колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке. Верховний Суд України у постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Отже, виходячи із положень трудового законодавства, незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли підприємство повністю ліквідоване. Також неприйнятним є твердження відповідача про те, що з огляду на включення посади позивача до штатного розпису ліквідованого Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, де позивач отримував заробітну плату, Фонд державного майна України не є належним відповідачем. Так, як вже зазначалося вище, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 480/1793/19 вирішено, що позивач повинен бути поновлений Фондом державного майна України на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області. Оскільки, саме Фонд державного майна України у межах повноважень без поважних причин не видав наказ про поновлення позивача на роботі на виконання судового рішення у справі № 480/1793/19, колегія суддів, розглянувши справу за правилами адміністративного судочинства, вважає, що відповідальність за статтею 236 КЗпП України через невиконання судового рішення про поновлення на роботі повинна бути застосована до Фонду державного майна України, як належного відповідача у справі. Вказані висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією щодо застосування статті 236 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладеною постанові Верховного Суду України у від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-76цс12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 711/8446/16-ц, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. В той же час, посилання Фонду державного майна України на неможливість нести фінансову відповідальність за іншу юридичну особу, є необґрунтованим, оскільки стягнення заборгованості по заробітній платі безпосередньо з Регіонального відділення не призведе до негайного поновлення прав позивача. При цьому, при вирішенні справи справі № 480/1793/19 судами першої та апеляційної інстанції враховано підпорядкованість Регіональних відділень Фонду державного майна України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів. Також колегія суддів вважає помилковим посилання Фонду державного майна України на те, що позивач із цим позовом мав звернутися саме до суду як органу, уповноваженого на розгляд питання про стягнення середнього заробітку (вірогідно, маючи на увазі звернення до місцевого загальної суду юрисдикції в порядку цивільного судочинства), з огляду на те, що цей спір безпосередньо пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, отже віднесений до компетенції саме адміністративних судів. Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 по справі № 661/3699/16-ц та постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 по справі № 824/1306/15-а. Згідно з пунктом другим частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності допустити рішення суду у частині стягнення з Фонду державного майна України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16548,52 грн до негайного виконання. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 по справі № 480/1851/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова