Постанова 4856 № 120/1681/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1681/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 13 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної поліції України (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку і вихідної допомоги, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 01.03.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: - стягнути середній заробіток за період затримки виконання рішення суду від 10.09.2020 у справі № 120/1289/20-а про поновлення на посаді публічної служби в сумі 37601,40 грн; - стягнути вихідну допомогу в сумі 27148,59 грн та середню заробітну плату за затримку в розрахунку за період з дня звільнення 30.11.2020 по день ухвалення судового рішення. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки виконання рішення суду від 10.09.2020 у адміністративній справі № 120/1289/20-а в сумі 37601,40 грн. Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11244,45 грн. В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду в сумі 37601,40 грн; стягнення вихідної допомоги в сумі 27148,59 грн та середньої заробітної плати за затримку в розрахунку за період з дня звільнення 30.11.2020 по день ухвалення судового рішення - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду не було виконано негайно, відповідно до наказу відповідача від 21.10.2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді із затримкою в 41 календарний день, з яких кількість робочих днів становить 29 днів. При цьому доплата вихідної допомоги здійсненна із суттєвою затримкою, тому задля належного захисту порушеного права належним буде задовольнити вимогу щодо стягнення середнього заробітку із Національної поліції України за невчасну виплату належної позивачу вихідної допомоги. При цьому суд першої інстанції враховував принцип справедливості та співмірності, тому дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 11244,45 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що при виконанні рішення суду від 10.09.2020 Національною поліцією України не допущено жодної пасивної поведінки, яка може мати вплив на реалізацію чи обмеження реалізації прав, свобод та інтересів позивачки, що виключає застосування до відповідача статті 236 КЗпП. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що рішення суду від 10.09.2020 в частині поновлення на посаді виконано відповідачем із затримкою на 41 календарний день, з яких кількість робочих днів становить

29. При цьому позивач звертає увагу на те, що представник відповідача був присутній під час проголошення рішення суду 10.09.2020 і в цей же день отримав в суді вступну та резолютивну частину рішення, що було з`ясовано судом першої інстанції і не заперечувалося представником відповідача. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 03.09.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Наказом Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с, за ініціативою суб`єкта призначення, припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу уповноважених голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією у Вінницькій області) управління забезпечення прав людини з 17.02.2020, також виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 120/1289/20-а, залишеним в законній силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с в частині припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та звільнення позивача, зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнуто середній заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Відповідно до наказу Національної поліції України від 21.10.2020 № 171 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді, а згідно наказу від 30.11.2020 № 1341 о/с звільнено з посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", з виплатою компенсації за 7 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час із 06.12.2019 року по 30.11.2020 року. 11.12.2020 та 21.01.2021 адвокатом Кононової Є.А. до відповідача направлялися запити про надання інформації про причини невиплати вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до норм ст. 87 Закону України "Про державну службу" та вимога про відповідну виплату. 23.02.2021 на картковий рахунок позивача здійснено доплату вихідної допомоги у розмірі 11245,49 грн. (нараховано 13965,55 грн), з урахуванням виплати, що була здійснена на виконання наказу Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с. Не погоджуючись із сумою виплати вихідної допомоги, оскільки позивач вважає, що при звільненні з одного органу їй повторно мали б здійснити виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а не здійснити доплату до попередньої виплати допомоги, та, як наслідок за затримку у виплаті такої допомоги, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частинами 1, 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України). Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Пунктами 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до ч. 2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, наведеними положеннями визначено окремий від спеціальної відповідальності суб`єкта (власника, або уповноваженого ним органу) за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Вимога негайного (невідкладного) виконання судового рішення про поновлення на роботі прямо встановлена нормами, зокрема, КАС України та КЗпП України, які є спеціальними кодифікованими нормативно-правовими актами. При цьому, відповідальність за порушення строків поновлення незаконно звільненого працівника (в частині негайного поновлення) прямо визначена ст.236 КЗпП України, яка є нормою прямої дії та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що жодним чином не суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження", статтею 65 якого також передбачено негайне виконання рішень про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. В даному випадку, з огляду на встановлення судовим рішенням факту порушення роботодавцем конституційного права особи на працю внаслідок незаконного звільнення, відновлення такого права має відбуватись негайно без будь-якого відтермінування, що закріплено на законодавчому рівні. Таким чином, вказане спростовує доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що рішення суду від 10.09.2020 у справі № 120/1289/20-а виконувалось з урахуванням часу отримання рішення суду, виправлення помилки у резолютивній частині рішення, його роз`яснення та з урахуванням обставин щодо підготовки кадровим підрозділом наказу про поновлення та поданні його на підпис уповноваженій особі. Із зазначеного суд констатує, що рішення суду не було виконано негайно, відповідно до наказу відповідача від 21.10.2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді із затримкою в 41 календарний день, з яких кількість робочих днів становить 29 днів. При цьому представник відповідача був присутній під час проголошення рішення суду 10.09.2020 у справі № 120/1289/20-а і в цей же день отримав в суді вступну та резолютивну частину рішення, що було з`ясовано судом першої інстанції і не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі. В той же час, порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пунктом 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно із пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як встановлено у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року у справі № 120/1289/20-а та згідно з довідкою № 29/5-238 від 22.04.2020 року середньоденна заробітна плата позивача у 2020 році становила 1296,60 грн. З урахуванням норми тривалості робочого часу, тривалості періоду затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 10.09.2020 по 21.10.2020 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період затримки виконання рішення суду в сумі 37601,40 грн (1296,60 х 29). Стосовно позовної вимоги щодо стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті такої, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Частиною 4 цієї ж статті Закону передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Згідно матеріалів справи на підставі наказу Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати. У зв`язку із поновленням на посаді 21.10.2020 та подальшим звільненням з посади 30.11.2020 позивачці, відповідно до положень ст. 87 Закону України "Про державну службу", здійснено доплату вихідної допомоги, з урахуванням виплати, що здійснена на виконання наказу НПУ від 11.02.2020 № 170 о/с, що сукупно становить дві середньомісячні заробітні плати. Отже позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірах, що визначенні на дату звільнення, а також враховано, що вихідна допомога виплачується лише раз при звільненні. Проте доплата вихідної допомоги здійсненна із суттєвою затримкою, тому задля належного захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним буде задовольнити вимогу щодо стягнення середнього заробітку із Національної поліції України за невчасну виплату належної позивачу вихідної допомоги. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду від 10.09.2020 у адміністративній справі № 120/1289/20-а та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому щодо висновку суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача колегія суддів зазначає, що відповідач не навів аргументів, щодо незаконності прийняття рішення судом першої інстанції в цій частині, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, при цьому, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розмірів середнього заробітку та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки виконання рішення в сумі 37601,40 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11244,45 грн. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.