Ухвала КЦС ВС № 206/4466/16-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 грудня 2020 року м. Київ справа № 206/4466/16-ц провадження № 61-17346ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: заявник - Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»Славкіна Марина Анатоліївна, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом - Орган опіки та піклування виконкому Самарської районної у місті Дніпрі ради, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна Марина Анатоліївна, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Орган опіки та піклування виконкому Самарської районної у місті Дніпрі ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання пунктів кредитного договору недійсними, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Схід Фінанс» звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Схід Фінанс» задоволено, ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника ТОВ «Схід Фінанс» у справі № 206/446/16-ц. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Схід Фінанс» судовий збір у розмірі 2 102 грн. Не погоджуючись із постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 20 листопада 2020 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і залишити в силі ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вказуєнеправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що апеляційним судом не враховано відсутність права вимоги у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», оскільки рішення суду ним фактично виконано, заборгованість за кредитним договором погашена. Крім того, посилається на те, що він як сторона виконавчого провадження від обов`язку сплати судового збору звільнений, тому Дніпровським апеляційним судом з нього помилково стягнено судовий збір на користь ТОВ «Схід Фінанс». Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки ТОВ «Схід Фінанс» вже є власником предмета іпотеки -будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0961 га, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009. Скасовуючи ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до ТОВ «Схід Фінанс» внаслідок укладення договору перейшло право вимоги до боржників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», у тому числі і за кредитним договором № 36/в від 28 лютого 2008 року, укладеним ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 , що є підставою заміни стягувача. Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № 36/в від 28 лютого 2008 року у розмірі 483 395 грн, проценти - 81 447,18 грн, штраф - 19 947,52 грн, заборгованість зі сплати комісії - 1 392,3 грн. 5 листопада 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 2-1246/10. Постановою головного державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тищенко О. О. від 2 травня 2019 року виконавче провадження закінчено у зв`язку із виконання судового рішення боржником. За виконавчим документом стягнено 529 327 грн. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 36/в від 28 лютого 2008 року звернено стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння загальною площею 81,3 кв.м та земельну ділянку площею 0,0961 га, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009, яка передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1 , шляхом їх продажу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною 591 700 грн, визначеної звітом про незалежну оцінку в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» всіх прав продавця. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 24 113,15 грн у відшкодування судового збору. Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. 19 липня 2019 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Схід Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 24435. Відповідно до реєстру договорів, право вимоги за якими відступається, до ТОВ «Схід Фінанс» перейшло право вимоги до боржників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», у тому числі і за кредитним договором № 36/в від 28 лютого 2008 року. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 194935027 від 26 грудня 2019 року власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0961 га, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009, є ТОВ «Схід Фінанс». Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24). Згідно змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу суду першої інстанції, відповідає. Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником. Продаж прав вимоги за кредитним договором має наслідком зміну кредитора у зобов`язаннях, що узгоджується з приписами статті 512 ЦК України. При цьому за приписами частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Стаття 442 ЦПК України має імперативний характер, визначає правило - замінити сторону виконавчого провадження, при цьому, не лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 442 ЦПК України. Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво в розумінні зазначеної законодавчої норми допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від такої позиції, про що зазначила у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження № 11-771ас18). В оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Ураховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд апеляційної дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Схід Фінанс» і правильно застосував до спірних правовідносин статтю 442 ЦПК України. Доводи заявника про те, що він як сторона виконавчого провадження від обов`язку сплати судового збору звільнений, тому суд апеляційної інстанції помилково стягнув з нього судовий збір, відхиляються касаційним судом з огляду на наступне. Частиною другою статті 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає пільги зі справляння судового збору для певних осіб за визначеними категоріями справ чи процесуальних дій, не передбачені пільги щодо сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Таким чином, за подання до суду апеляційноїскарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 752/7347/16-ц. Дніпровським апеляційним судом установлено, що ТОВ «Схід Фінанс» за подання апеляційної скарги на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 рокусплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн, тому з ОСОБА_1 , в силу вимог статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню вказана сума. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 рокує необґрунтованою, додержання норм процесуального права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу суду першої інстанції, є законним і обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 рокусуд відмовляє. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна Марина Анатоліївна, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Орган опіки та піклування виконкому Самарської районної у місті Дніпрі ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання пунктів кредитного договору недійсними. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов