Ухвала КЦС ВС № 456/2475/19

Ухвала 07 грудня 2022 року м. Київ справа № 456/2475/19 провадження № 61-11888ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати незаконними дії та бездіяльність відповідачів, що виразились у внесенні змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо не включення вимоги позивача на суму 98 626,44 грн до четвертої черги, зобов`язати їх внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, додатково включивши вимогу позивача на суму 98 626,44 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року по справі № 456/2432/15-ц до четвертої черги та подати належним чином оформлені та підписані зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо додаткового включення вимоги позивача на суму 98 626,44 грн, встановленої рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року по справі № 456/2432/15-ц до четвертої черги. Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року, позов задоволено. Визнано незаконними дії та бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо невключення вимоги ОСОБА_1 на суму 98 626,44 грн до четвертої черги. Зобов`язано ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів додатково включивши вимогу ОСОБА_1 на суму 98 626,44 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2015 року (з урахуванням ухвали суду від 19 листопада 2021 року про виправлення описки у рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року) по справі № 456/2432/15-к, до четвертої черги та подати належним чином оформлені та підписані зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо додаткового включення вимоги ОСОБА_1 на суму 98 626,44 грн, встановленої рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року по справі № 456/2432/15-ц, до четвертої черги. 29 листопада 2022 року Заплішна О. Д. , яка діє від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, засобами поштового зв`язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року в указаній вище справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії стосовно вимоги у розмірі 98 626,44 грн. Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров