Постанова 4811 № 456/2475/19

Справа № 456/2475/19 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С. Провадження № 22-ц/811/4203/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретаря Жукровська Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справ за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шпунта Мар`яна Богдановича на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2019 року, постановлену в складі головуючого судді Саса С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", Державної організації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій та зобов"язання вчинити дії, - в с т а н о в и л а: позивачка звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Державної організації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, а саме ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії та бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк», що виразилось у внесенні змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо не включення вимоги ОСОБА_1 на суму 98 626, 44 грн. до четвертої черги; зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» уповноважену особу Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів додатково включивши вимоги ОСОБА_1 на суму 98 626, 44 грн., встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду від 28.07.2015 року по справі № 456/2432/15-ц до четвертої черги та подати належним чином оформлені та підписані зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо додаткового включення вимоги ОСОБА_1 на суму 98 626, 44 грн., встановленої рішенням Стрийського міськрайонного суду від 28.07.2015 року по справі №456/2432/15-ц до четвертої черги. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належиться до відшкодування сума понад 200 000, 00 грн., а саме залишок вкладу та невиплачених процентів у розмірі 92 640, 39 грн., встановлених рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.08.2015 року по справі № 456/2432/15-ц, тобто суми, що залишилась після виплати гарантованої розміру відшкодування. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Державної організації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії закрито, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалу суду оскаржив представник позивач ОСОБА_1 - адвокат Шпунт М.Б. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконна та необґрунтована, постановлена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріальних норм, висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог покликається на те, що предметом позову є вимоги щодо відшкодування суми понад 200 000, 00 грн., а саме залишку вкладу та невиплачених процентів у розмірі 92 640, 39 грн., встановлених рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.08.2015 року по справі № 456/2432/15-ц, тобто суми, що залишилась після виплати гарантованої розміру відшкодування. Тому вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року у справі №820/12122/15 та від 16.10.2019 року у справі №461/3581/16-ц, оскільки такі стосуються правовідносин щодо виникнення прав фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у межах суми гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, тобто 200 000, 00 грн. Крім цього, судом не взято до уваги наведені позивачем висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах, зокрема від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 та у справах № 755/17365/15-ц від 29 серпня 2018 року і № 591/1272/18 від 12 грудня 2018 року, згідно з якими спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства. Фонд, його уповноважена особа у таких правовідносинах виконують не публічно-владні управлінські функції, а здійснюють представництво інтересів банку відповідача як сторони відповідного договору. Узагальнюючи практику у справах за позовами до Фонду гарантування вкладів Велика Палата Верховного Суду чітко розмежовує юрисдикцію справ у правовідносинах, які виникають щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, які є публічно-правовими та справ щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо сум, що перевищують граничну суму відшкодування, які є приватноправовими. Просить ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2019 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи окрім направлення повідомлень, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Судом встановлено, що позивачка звернулася в суд з вказаним позовом, у якому просила визнати незаконними дії відповідача щодо невключення її вимог до четвертої черги та зобов`язати включити ці вимоги до цієї черги, зокрема, шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на розгляд суду спір має публічно-правовий характер, відтак не може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду спір, щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу (рахунку) коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд, його уповноважена особа у таких правовідносинах виконують не публічно-владні управлінські функції, а здійснюють представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 554/4702/18. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом. Встановивши, що спір позивачки торкається питання правомірності внесення/відмови у внесенні її грошових вимог до четвертої черги, тобто сум, що перевищує виплачену їй суму коштів, в межах гарантованого розміру, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про віднесення цього спору до публічно-правових спорів, і як наслідок неможливості його розгляд за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку із цим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 04 березня 2020 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шпунта Мар`яна Богдановича - задовольнити. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2019 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 березня 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.