Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3109/20

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 р. Справа № 440/3109/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020, повний текст складено 09.09.20 по справі № 440/3109/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області , Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2018 № Ф-4181-50. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4181-50 від 26.11.2018. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що позивач як самозайнята особа зобов`язаний формувати та подавати звіт до 01 травня року, що настає за звітним періодом. У випадку відсутності доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, та сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Крім того апелянт звертав увагу, що предметом даної справи є правомірність вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2018 № Ф-4181-50, а резолютивна частина оскаржуваного рішення містить положення щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.11.2019 № Ф-4181-50. Представником Головного управління ДПС у Полтавській області 20.11.2020 на електронну адресу суду надіслано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину через спалах у світі коронавірусу, та з метою підготовки клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції Дослідивши надане клопотання колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки зі змісту останнього не вбачається об`єктивних перешкод, обумовлених саме введенням карантинних заходів, для участі представника відповідача у судовому засіданні. Крім того, на момент судового засідання 23.11.2020 та прийняття судового рішення по справі відповідачем будь-яких клопотань стосовно проведення розгляду справи в режимі відеоконференції не надано. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 800, видане на підставі рішення Полтавської обласної КДКА № 15 від 30.09.2010. З 12.09.2017 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 10.10.2017 (протокол № 13) 2017 зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 . Головним управлінням ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4181-50 від 26.11.2019 про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 15819,54 грн. Позивач, не погоджуючись із вимогою відповідача звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у податкового органу підстав для нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з огляду на відсутність провадження позивачем адвокатської діяльності та отримання від неї доходів, а сам факт реєстрації особи (адвоката) як самозайнятої ще не створює обов`язку особи сплачувати єдиний соціальний внесок. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону; Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. В силу ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Так, при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) податковим органом не врахована інформація щодо зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю з 12.09.2017 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 10.10.2017 №

13. Податковим органом визначено, що заборгованість позивача виникла на підставі того, що протягом 2017, 2018 останнім не сплачувався єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування. У той же час, у ході судового розгляду встановлено, що з 13.05.2013 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується даними трудової книжки позивача. Відповідно до довідок № 16/08-19, № 17/08-19 від 15.08.2019, № 13/08-20 від 26.08.2020, виданої ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", позивач у спірний період отримував у зазначеній установі дохід, із якого роботодавцем сплачений єдиний соціальний внесок. Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не встановлено. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017-2018 у сумі 15819,54 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоволення. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що предметом даної справи є правомірність вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2018 № Ф-4181-50, а резолютивна частина оскаржуваного рішення містить положення щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.11.2019 № Ф-4181-50, висновків суду не спростовує, оскільки з урахуванням змісту судового рішення наведені неточності є опискою та можуть бути виправлені в порядку ст. 253 КАС України. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі № 440/3109/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий