Постанова 4873 № 910/821/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" грудня 2020 р. Справа№ 910/821/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Тищенко А.І. Яковлєва М.Л. при секретарі Пнюшкову В.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.12.2020. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 (повний текст складено 18.06.2020) у справі №910/821/20 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про стягнення 1.155.000,00 грн., ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 1 155 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення додаткової угоди № 3 до договору 130/35 від 12.02.14. на виконання функцій замовника по будівництву житлових будинків на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі міста Києва, та вказує, що відповідачем своїх зобов`язань забезпечити закінчення будівництво об`єкту (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43А) та ввести його в експлуатацію до 31.12.18. не виконано, що зумовило нарахування Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" пені та звернення з даним позовом до суду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на користь Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" 546 000 (п`ятсот сорок шість тисяч) грн. 00 коп. пені, 8 190 (вісім тисяч сто дев`яносто) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/821/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що на сьогодні, згідно рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.07.2019 № 20 дозвіл від 24.04.2009 №1335-Дн/Р на виконання будівельних робіт анульовано, а отже підприємство позбавлено права на забудову. Також скаржник зазначає, що 09.04.2019 скаржником було отримано експертну оцінку №3-500-18-ЕК/КО щодо розгляду кошторисної документації за робочим проектом «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва». Проведено процедури відкритих торгів на визначення генерального підрядника з виконання робіт по будівництву зазначених Обєктів та, на сьогодні, укладено підрядні договори з переможцем торгів ТОМ «Юнібілд». Введення вищезазначеного об`єкту будівництва в експлуатацію, згідно з укладеними договорами, орієнтовно планується у грудні 2020 року та вересень 2020 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/821/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Станіка С.Р., Кравчука Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/821/20. Призначено справу до розгляду на 09.09.2020. 03.08.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/821/20 залишити без змін. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/821/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 для розгляду справи № 910/821/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л. Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 11.09.2020 по 18.09.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/821/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Станіка С.Р., Яковлєва М.Л., призначено справу до розгляду на 07.10.2020. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/821/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 для розгляду справи № 910/821/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/821/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: ТищенкоА.І., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 02.12.2020. 01.12.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник зазначив, що з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, необхідністю та правом скаржника взяти участь у засіданні, останній просив суд перенести засідання на іншу дату. В судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/821/20 залишити без змін. Відповідач в судове засідання 02.12.2020 не з`явився. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами, у зв`язку із чим судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 02.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.02.2014 між позивачем (далі - сторона-1) та відповідачем (далі - сторона-2) було укладено Договір 130/35 на виконання функцій замовника по будівництву житлових будинків на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.2) з метою забудови земельної ділянки на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва сторона 1 передає стороні 2 виконання функцій замовника будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва (далі - Об`єкт) на умовах Договору на весь період будівництва Об`єкту. Строк дії Договору погоджено пунктом 6.1 з дати підписання і діє до повного виконання. Відповідно до п. 1.5 Договору сторона-2 набуває прав на виконання функцій замовника будівництва відповідної черги Об`єкту після підписання відповідної додаткової угоди до Договору. Додатковою угодою № 1 від 26.02.2014 до Договору (пункт 1) з метою забудови частини земельної ділянки на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва сторона-1 передає стороні-2 виконання функцій замовника будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43а) за адресою: вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва на умовах Договору на весь період будівництва Об`єкту; (пункт 4) сторона-2 приймає на себе на період будівництва виконання функцій замовника по перепроектуванню, фінансуванню та будівництву Об`єкта. Отже на підставі вказаної додаткової угоди в порядку пункту 1.5 Договору сторона-2 набула прав на виконання функцій замовника будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43а) за адресою: вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва. Згідно з п. 3.3.7 Договору сторона-2 зобов`язана забезпечити по закінченню будівництва відповідної черги Об`єкту введення її в експлуатацію та надання документів для оформлення права власності на житлові та нежитлові приміщення, які належать стороні

1. Пунктом 4 додаткової угоди № 3 від 22.02.2018 до Договору його доповнено пунктом 3.3.10, за умовами якого сторона-2 зобов`язана забезпечити закінчення будівництва відповідної черги Об`єкту (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43а) та введення її в експлуатацію в строк до 31.12.2018. Пунктом 5 вказаної додаткової угоди Договір доповнено пунктом 4.6 наступного змісту: в разі невиконання стороною-2 своїх зобов`язань, передбачених пунктом 3.3.10 Договору, що виникли з вини сторони-2, останній сплачує стороні-1 пеню в розмірі три тисячі гривень за кожен день затримки. Оскільки в строк до 31.12.2018 стороною-2 не завершено закінчення будівництва та не введено в експлуатацію чергу Об`єкту (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43а) за адресою: вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, позивач звернувся до відповідача з претензіями про сплату пені по пункту 4.6 Договору. Оскільки претензії відповідачем задоволено було, то вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що сторони на власний розсуд та за взаємною згодою пунктом 4.6 Договору погодили, що в разі невиконання стороною-2 своїх зобов`язань, передбачених пунктом 3.3.10 Договору, що виникли з вини сторони-2, сторона-2 сплачує стороні-2 пеню в розмірі три тисячі гривень за кожен день затримки, проте, за перерахунком суду пеня має бути нарахована за шість місяців з 01.01.2019 по 01.07.2020 (за 182 дні) та її розмір становить 546.000,00 грн., в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається із матеріалів справи, скаржником не спростовано, що в строк до 31.12.2018 ним не завершено закінчення будівництва та не введено в експлуатацію чергу Об`єкту (будівельні номери 22-25, 36, 30, 43а) за адресою: вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, як і не спростовано жодними доказами власної вини у вказаному. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним. Судова колегія звертає увагу, що факт порушення строків введення Об`єкта в експлуатацію відповідач визнав у відзиві на позовну заяву від 12.02.2020 №114/386/2 шляхом зазначення наступного: «перенесення завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію сталося не з вини відповідача». Не приймається судовою колегією посилання скаржника на припис від 14.05.2019 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції міста Києва, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, такий припис було винесено 14.05.02019, в той час як за умовами Договору датою введення об`єкту в експлуатацію визначено 31.12.2018 (тобто дата, яка майже на 5 місяців передує дати припису), що спростовує доводи скаржника про те, що перенесення завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію сталося не з вини сторони-2. Крім вказаного судом враховано наявність повідомлення від 23.05.2019 про виконання припису від 14.05.2019. Посилання скаржника на те, що комплектація додаткових угод до договору позивача є відмінною від комплектації додаткових угод відповідача і додаткової угоди від 22.02.2018 №3, на підставі якої суд першої інстанції стягнув пеню, у відповідача не має, судовою колегією оцінюються критично, оскільки, вищевикладене не спростовує факту наявності підписаної сторонами та скріпленої їх печатками додаткової угоди № 3 від 22.02.2018. до Договору. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Судова колегія звертає увагу, що сторони на власний розсуд та за взаємною згодою пунктом 4.6 Договору погодили, що в разі невиконання стороною-2 своїх зобов`язань, передбачених пунктом 3.3.10 Договору, що виникли з вини сторони-2, остання сплачує стороні-1 пеню в розмірі три тисячі гривень за кожен день затримки. Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Судова колегія зазначає, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Дана правова позиція викладена в постанові судової палати у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі №910/29752/15. Позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2019 по 20.01.2020 за 385 днів. Натомість, за перерахунком судової колегії пеня має бути нарахована за шість місяців з 01.01.2019. по 01.07.2020 (за 182 дні) та її розмір становить 546 000,00 грн., з огляду на, що судова колегія дійшла до переконання, що пеню в сумі 609 000,00 грн. нараховано безпідставно, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в позові в цій частині. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/821/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/821/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/821/20 - залишити без змін. Матеріали справи №910/821/20 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 07.12.2020. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді А.І. Тищенко М.Л. Яковлєв