Ухвала КАС ВС № 480/4008/19

УХВАЛА 07 грудня 2020 року м. Київ справа № 480/4008/19 адміністративне провадження № К/9901/27960/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. перевірив касаційну скаргу Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №480/4008/19 за позовом Сумської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови, УСТАНОВИВ: Сумська міська рада звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка Володимира Олександровича від 19.09.2019 ВП № 59736229 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. 21 жовтня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду позов задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка Володимира Олександровича від 19 вересня 2019 року ВП № 59736229 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. 23 вересня 2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято постанову про відмову в задоволенні позову Сумської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови. На вказану постанову суду апеляційної інстанції Сумська міська рада подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 жовтня 2020 року. 04 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про доплату судового збору у відповідному розмірі та надання до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу із обґрунтуванням того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду Сумською міською радою усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення документа про сплату судового збору у відповідному розмірі та доповнення до касаційної скарги, які зареєстровані у Верховному Суді 19 листопада 2020 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Предметом розгляду даної справи є скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. В доповненні до касаційної скарги позивач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме питання застосування норм статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» в частині обов`язку державного (приватного) виконавця офіційного, повного та неупередженого з`ясування підстав та обставин, які зумовили неможливість боржника виконати рішення, як передумову притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу. Проте, в обґрунтування вказаного твердження позивач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також позивач зазначає, що ця справа має виняткове значення для Сумської міської ради, оскільки є суперечність між обов`язками депутата місцевої ради ухвалювати рішення, але за власним переконанням та співвідношення цього обов`язку із засадами забезпечення права депутата місцевої ради ухвального голосу та невтручання в його діяльність. Ця обставина зумовлена тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові даючи правову оцінку обставинам справи зауважує, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов`язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, нести обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення. Разом з тим, законодавством не визначені механізми виливу самої місцевої ради (як колегіального органу) на її депутатів для прийняття певного рішення з метою виконання рішення суду, прийнятого відносно місцевої ради, а також не передбачено можливість притягнення кожного з депутатів місцевої ради за не голосування за такий проект рішення. Такі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд зазначає, що позивач не довів, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №480/4008/19 за позовом Сумської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова Судді Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська