LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855826/16593/17

від 01.12.2020 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16593/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аверкова В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю представника позивача: Крижевська Я.В. представника відповідача: Левченко М.М., Очкур К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року в справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у місті Києві ) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 2 408 529,14 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач, через свого представника адвоката Очкур К.І., подав апеляційну скаргу, в якій остання просила суд (за текстом апеляційної скарги): - поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; - апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі; - скасувати рішення суду першої інстанції; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 16.12.2016 року № 00059711306 та № 0005961306. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві та є платником податків за основним місцем обліку. Відповідач має заборгованість на загальну суму 2 408 529,14 грн., яка складається з податку на доходи з фізичних осіб - 2 084 970 грн. та військового збору - 156 360,00 грн. Зокрема, заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 2 084 970 грн. виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 16.12.2016 року №0005961306; заборгованість з військового збору у розмірі 156 360,00 грн. виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 16.12.2016 року № 0005971306. Акт перевірки від 23.11.2016 року № 296-26-54-13-06-17-2922513636 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року», на підставі висновків якого прийняті вищезазначені податкові повідомлення - рішення, містяться в матеріалах справи. Також, матеріали справи містять копію конверту, відповідно до якого кореспонденція, а саме: податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 2016 року № 0005961306 та № 0005971306, повернулися до податкового органу за закінченням встановленого строку зберігання. Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаних рішень у судовому або адміністративному порядках. У зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань податковим органом прийнято податкову вимогу від 30.01.2017 року № 936-17. Зазначена податкова вимога, також відповідно до конверту повернулася до податкового органу за закінченням встановленого строку зберігання. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Головного управління ДФС у місті Києві та облікової картки відповідача за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати юридичних осіб у розмірі 2 408 529,14 грн. Зазначене стало підставою для звернення податкового органу з даним позовом до суду в інтересах держави. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано у добровільному порядку вимоги податкового органу та не сплачено податковий борг, а тому він підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З аналізу наведених положень вбачається, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення - рішення від 16.12.2016 року № 0005961306 та № 0005971306 направлені на адресу ОСОБА_1 , проте повернулися, у зв`язку «з закінченням терміну зберігання». Натомість, пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. У даному випадку, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, спірні грошові зобов`язання вважаються узгодженими, проте грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк у добровільному порядку відповідачем самостійно, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу. Також, податковим органом, відповідно до ст. 95.2 статті 95 ПК України, прийнято податкову вимогу. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем суду не надано. Тобто, податковим органом дотримано процедуру , яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, згідно норм податкового законодавства. Разом з тим, посилання апелянта про неотримання вказаних вище податкових повідомлень - рішень від 16.12.2016 року № 0005961306 та № 0005971306, направлених на адресу ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Вказані податкові повідомлення-рішення були направлено ОСОБА_1 , що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та конвертів, які містяться в матеріалах справи (а.с.13, 20). Відповідно до п. 116 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Слід зазначити, що законодавець не покладає на податковий орган обов`язку повторно надсилати рішення на адресу платника податку, у разі повернення листа, у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Водночас, строк зберігання поштового відправлення один місяць дає можливість особі, якій надійшло поштове відправлення вжити заходів для його отримання та ознайомлення з ним. Крім того, вказана обставина не може бути прийнята судом, адже предметом даного спору є стягнення податкового боргу, а не правомірність податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 року № 0005961306 та № 0005971306. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що доводи апеляційної скарги щодо визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 16.12.2016 року № 00059711306 та № 0005961306, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду. Щодо загальних доводів скаржника про скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з розрахунку, наданого податковим органом, станом на момент подання позову, загальна сума боргу, яка рахується за ОСОБА_1 , становить 2 408 529,14 грн. (а.с.10). Проте, ОСОБА_1 не надано суду належних доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 року № 00059711306 та № 0005961306, станом на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, у спосіб та порядок чинного податкового законодавства, а тому суд апеляційної інстанції погоджує твердження контролюючого органу, що сума податкового зобов`язання 2 408 529,14 грн., яка обліковується за відповідачем як податковий борг, є узгодженою. Також, згідно податкової вимоги № 936-17 від 30.01.2017 року, станом на 29.01.2017 року, за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг за узгодженими грошовим зобов`язанням в розмірі 2 408 529,14 грн. Зазначена податкова вимога № 936-17 від 30.01.2017 року не отримана відповідачем та повернута відповідним відділенням поштового зв`язку до податкового органу. Вказане підтверджується копією конверту, на якій зазначено вірну адресу відповідача, яка збігається із зазначеною в апеляційній скарзі. Разом з тим, у відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Таким чином, оскільки податкова вимога № 936-17 від 30.01.2017 року була направлена за вірною адресою ОСОБА_1 , то вищевказана вимога вважається врученою останньому належним чином. При цьому, передбачені ПК України заходи не привели до погашення відповідачем податкового боргу. Також, на час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 доказів оскарження податкової вимоги № 936-17 від 30.01.2017 року або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями, до суду не надано. Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції перебування відповідача закордоном, адже вказані доводи не є підставою для несплати узгоджених грошових зобов`язань особи перед державою. Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Відповідно до абз.1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач доказів погашення боргу у сумі 2 408 529,14 грн. до суду не надано, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. Як вже вище було зазначено, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо обставин законності прийняття, порядку надіслання та узгодженості податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 року № 00059711306 та № 0005961306 та проведення податковим органом перевірки відповідача, оскільки вказані обставини не є предметом спору, а тому є безпідставними та не заслуговують на увагу суду. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 07.12.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»