Постанова 4857 № 460/17832/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/17832/21 пров. № А/857/6803/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №460/17832/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (головуючий суддя першої інстанції Гресько О.Р., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 14.03.2022),- В С Т А Н О В И В: ГУ ДПС у Рівненській області звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 53795,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі положень Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) у відповідача виникла заборгованість у зв`язку з несплатою останнім узгоджених грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу. За наведених обставин, у відповідності до ст. 95 ПК України, просить позовні вимоги задовольнити повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року позов задоволено. Стягнуто кошти з рахунків у банках, обслуговуючих ОСОБА_1 у розмірі 53795,83 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним, оскільки суд першої інстанції не застосував норми права, які повинен був застосувати, що призвело до постановлення незаконного рішення. Суть доводів апелянта зводиться до того, що податкові повідомлення - рішення контролюючого органу не вважаються узгодженими, оскільки відповідач не отримав їх у встановленому законом порядку та вони були надіслані на адресу за якими він ніколи не проживав та не був зареєстрований. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що за даними Головного управління ДПС у Рівненській області станом на 30.09.2021 за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 49198,95 грн (в т. ч. пеня 3460,69 грн), по сплаті військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 4086,88 грн (в т. ч. пеня 289,53 грн), адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн., а загалом - 53795,83 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №0010651304 від 30.11.2018, №0010641304 від 30.11.2018, №0010661304 від 30.11.2018, №0010671304 від 30.11.2018, а також нарахованої, на підставі ст. 129 ПК України, пені за несвоєчасну сплату податкових платежів. Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем узгоджені суми грошових зобов`язань у встановлений строк сплачені не були та при вирішенні цієї адміністративної справи суд не дає правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0010651304 від 30.11.2018, №0010641304 від 30.11.2018, №0010661304 від 30.11.2018, №0010671304 від 30.11.2018, на підставі яких виник податковий борг, оскільки відповідної зустрічної позовної заяви відповідачем не подано. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне. Відповідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. Згідно з наявною у матеріалах справи відповіддю на запит Форми №23ДР від 07.02.2022 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків адресою відповідача є: АДРЕСА_1 . Податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, на підставі яких останнім заявлено вимогу до стягнення, були направлені саме за вказаною вище адресою. Суд першої інстанції вірно вказав, що про факти наявності таких рішень представнику відповідача було достеменно відомо після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи 25.01.2022, разом з тим, за даними автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень відповідач податкові повідомлення-рішення в судовому порядку не оскаржував. Докази на підтвердження протилежного суду станом на 14.03.2022 не надані. Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з пунктом 58.3 цієї статті податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до приписів статті 56 ПК України грошові зобов`язання, визначені вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями №0010651304 від 30.11.2018, №0010641304 від 30.11.2018, №0010661304 від 30.11.2018, №0010671304 від 30.11.2018, є узгодженим та підлягали до сплати відповідачем у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України, однак у встановлений строк сплачені не були. Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що при вирішенні цієї адміністративної справи про стягнення податкової заборгованості в сумі 53795,83 грн., суд не дає правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0010651304 від 30.11.2018, №0010641304 від 30.11.2018, №0010661304 від 30.11.2018, №0010671304 від 30.11.2018, на підставі яких виник податковий борг, оскільки відповідної зустрічної позовної заяви відповідачем не подано, наведені податкові повідомлення рішення відповідачем не оскаржені. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення ( ст. 59 ПК України.). Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №3460-17 від 19 квітня 2021 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями 53795,83 грн. Вказана вимога у встановленому законом порядку останнім не оскаржувалася. Докази на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надані та судом в ході судового розгляду не здобуті. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу. Колегія суддів також погоджується, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, набула статусу податкового боргу. Якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов`язання вважаються узгодженими. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Оскільки на момент вирішення даної справи, у суду відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу в сумі 53795,83 грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення. Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не стосовно законності податкового повідомлення-рішення на підставі якого здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2019 року у справі №807/2011/16. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №460/17832/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький