Постанова 4807 № 336/6898/19

Дата документу 25.11.2020 Справа № 336/6898/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/6898/19 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/3153/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З. за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2020 року у справі за пазовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків його недійсності,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків його недійсності. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. В заяві зазначено, що відповідач вчиняє дії спрямовані на відчуження її майна з метою недопущення звернення стягнення на майно, ціна позову визначена позивачем є значною, у зв`язку із чим просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 в тому числі, але не виключно відомих позивачу рахунках в АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль». Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2020 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на кошти, в межах ціни 1452952,02 грн., що містяться на банківських рахунках ОСОБА_2 , які відкриті в АТ «Райффайзен Банк Аваль», окрім заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Накладено арешт на кошти, в межах ціни 1452952,02 грн., що містяться на банківських рахунках ОСОБА_2 , які відкриті в АТ «ОТП Банк», окрім заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норми процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову, вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 . Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача,пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 30000 євро, та 25000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на дату подання позовної заяви еквівалентно 1452952,02 грн. В заяві про забезпечення позову позивач просив забезпечити позов шляхом арешту на банківські рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 в тому числі, але не виключно відомих позивачу рахунках в АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль». При цьому, позивачем вказано лише рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль», будь-яких інших рахунків на які він просив накласти арешт, позивачем не зазначено. За приписами ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи. Таким чином, частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходи з заявлених заявником в заяві про забезпечення позову вимог та наклав арешт на зазначені позивачем рахунки в АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль». В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що він в силу ст. 62 ЗУ «про банки і банківську діяльність» позбавлений можливості навести у заяві про забезпечення позову інформацію про інші рахунки відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що частиною першою статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Рази з цим, в виділених матеріалах відсутні відомості про те, що позивач звертався до суду з клопотанням про витребування доказів. З огляду на зазначене, суд в межах вимог заявлених в заяві вжив заходи забезпечення позову. Крім того, скаржником не доведено того, що на банківських рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль» сума грошових коштів є меншою за ціну позову та є необхідність в накладені арешту на інші рахунки відповідача. Заходи забезпечення позову вживаються судом в межах позовних вимог заявлених позивачем, що є відповідним та співмірним заходом для забезпечення даного позову. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа на даний час не розглянута, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та втрату власності, при відсутності заборгованості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам". На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вжиті заходи забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили, забезпечить рівний баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог, тобто такий спосіб забезпечення позову якнайкраще забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року. Головуючий Судді: