Постанова Київський апеляційний суд № 761/8973/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 761/8973/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12959/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 04 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення коштів,- В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення коштів та просив суд розірвати договір про надання юридичних послуг, укладений 09.11.2016 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в сумі 8 000 грн. та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.11.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання з надання юридично-консультативних послуг щодо оскарження рішення про відмову в наданні позивачеві групи інвалідності пожиттєво. При підписанні договору від 09.11.2016 року за розрахунковою квитанцією форми № РК-1 та за підписом скріпленим печаткою відповідача, позивач передав останньому кошти в розмірі 8 000 грн., однак вважає, що відповідач своїх зобов`язань не виконав, тому 14.11.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою-претензією про розірвання договору та повернення сплачених коштів, яка залишилася без задоволення. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення коштів задоволено. Розірвано договір про надання юридичних послуг, що укладений 9 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти за договором про надання юридичних послуг від 9 листопада 2016 року в сумі 8000 грн. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1681 грн. 60 коп. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що відповідно до п. 1, п. 2, п.п. 4.2 п.п. 4.5 п.п. 4.6 п. 4 Договору про надання юридичних послуг від 09.11.2016 року предметом договору було оскарження відмови в наданні групи інвалідності ОСОБА_2 пожиттєво, натомість позивач взяв на себе зобов`язання надавати Виконавцю всі необхідні документи (копії, а в разі необхідності - оригінали) для виконання Виконавцем своїх обов`язків за цим Договором, створити Виконавцю комфортні умови для виконання зобов`язань за цим договором, надати на працівників Виконавця нотаріально посвідчену довіреність від свого імені. Проте, позивачем не надавалась відповідачу копія рішення МСЕК для можливості його оскарження та довіреність від його імені на представництво інтересів, чим позивач зробив неможливим виконання договірних зобов`язань зі сторони скаржника. Фактично, ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився виконувати свої зобов`язання за Договором, адже його зобов`язання по Договору не обмежувались лише оплатою. 20.10.2020 року ухвалою Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року призначено до апеляційного розгляду в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами. В апеляційній скарзі відповідач просив провести розгляд за участю сторін. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає необхідності виклику сторін для надання пояснень. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 09.11.2016 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання з надання юридично-консультативних послуг щодо оскарження рішення про відмову в надані замовнику групи інвалідності пожиттєво, а замовник зобов`язаний сплатити виконавцю попередню оплату в розмірі 8 000 грн. в день підписання вказаного договору. На виконання вимог пункту 5.1.1. Договору, позивач сплатив відповідачу 8 000 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією форми № РК-1 від 09.11.2016 року, скріпленою підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1 (а.с.14) Навиконання вимог п.4.6. Договору, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. для надання ОСОБА_1 нотаріально посвідченої довіреності (зареєстрована за № 1421 від 09.11.2016 р.), якою уповноважив останнього на представлення інтересів ОСОБА_2 . Пунктом 1 Договору, передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати юридично - консультативні послуги щодо оскарження відмови в наданні групи інвалідності пожиттєво. 15.11.2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу МужейдовоїТ.О. із заявою про скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. 09.11.2016 року, за реєстровим № 1421, що була видана від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на представництво інтересів (а.с. 66-67). Пунктом 3.2. Договору передбачено, що виконання виконавцем своїх зобов`язань по цьому Договору підтверджується фактичним виконанням обов`язків по цьому договору. 07.12.2016 року, позивач на підставі повторного огляду, який відбувся 28.11.2016 року медико-соціальною експертною комісією, отримав довідку серії АВ № 0215477 про встановлення йому другої групи інвалідності безстроково з 01.11.2016 року. 27.03.2017 року ОСОБА_2 направив письмову - заяву до відповідача з проханням розірвати Договір за згодою сторін та повернути йому сплачені ним кошти в розмірі 8 000 грн. 30.03.2017 року ФОП ОСОБА_1 надав відповідь на заяву позивача про розірвання договору та повернення грошових коштів, зазначивши, що він надавав ОСОБА_2 юридичні консультації у період з підписання Договору від 09.11.2016 року по 01.02.2017 року, при цьому вказав, що порушення вимог Договору відбулось зі сторони замовника, а не виконавця, оскільки останній не надав виконавцю нотаріально посвідченої довіреності від свого імені та всіх необхідних документів для виконання виконавцем своїх обов`язків за Договором. Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з дати підписання Договору від 09.11.2016 року і до направлення позивачем заяви про розірвання Договору 27.03.2017 року не виконував умов Договору, більше того позивач відкликав нотаріально посвідчену довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_1 , а тому будь-яких дій від його імені він не міг вчиняти. На спростування вказаних обставин, стороною відповідача, будь-яких доказів суду надано не було. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Цей Закон визначає, що видами правової допомоги є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. За змістом положень статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Водночас договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. Відповідно до положень наведеного Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, викладені в актах цивільного законодавства. Таким чином, укладений між сторонами договір визначає права та обов`язки кожної сторони, а саме виконавець - надати правову допомогу та захист, а замовник - сплатити послуги з надання правової допомоги. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надавалась відповідачу копія рішення МСЕК для можливості його оскарження та довіреність від його імені на представництво інтересів, чим позивач зробив неможливим виконання договірних зобов`язань зі сторони скаржника, оскільки 09.11.2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мужейдової Т.О. для надання ОСОБА_1 нотаріально посвідченої довіреності, яка зареєстрована за № 1421 від 09.11.2016 року та уповноважив ФОП ОСОБА_1 на представлення інтересів ОСОБА_2 . Пунктом 1 Договору, передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати юридично - консультативні послуги щодо оскарження відмови в наданні групи інвалідності по життєво. Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець має право вимагати та отримувати від замовника всі необхідні документи та відомості для виконання своїх зобов' язань. Згідно з пунктом 3.2. договору виконання виконавцем своїх обов`язків по договору підтверджується фактичним виконанням обов' язків за договором. На дату підписання договору 09 листопада 2016 року, за розрахунковою квитанцією форми № РК-1 та за підписом скріпленим печаткою відповідача, ОСОБА_2 передав останньому кошти в розмірі 8 000 грн., чим виконав умови пункт 5.1.1 Договору про надання юридичних послуг, натомість замовник від виконавця звітів щодо виконаної роботи не отримував. Пред`являючи позов до суду позивач зазначив, що в квітні 2017 року звертався до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до відповідача про визнання Договору недійсним та стягнення грошових коштів. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року позов було задоволено, постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 18 грудня 2019 року постановою Верховний суд України касаційну скаргу відповідача задоволено та скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання договору про надання юридичних послуг недійсним та стягнення коштів відмовлено, проте, Верховний Суд зазначає, що «Зважаючи на те, що у зазначеній справі містяться ознаки не виконання ФОП ОСОБА_1 умов договору, однак такі вимоги позивачем у зазначеній справі не заявлялися і не були предметом перевірки суду, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з позовом про розірвання договору про надання юридичних послуг від 09 листопада 2016 року з підстав, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору» Такі доводи позивача підтверджуються матеріалами справи. Відповідачем не спростовано доводи апеляційної скарги щодо неналежного виконання ним договору про надання юридичних послуг. Суду також не надано належних та допустимих доказів, що ФОП ОСОБА_1 виконав умови зазначеного договору щодо надання юридичних послуг позивачу ( акт виконаних робіт, адвокатські запити, звернення до позивача про надання необхідних документів тощо). Згідно ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За змістом ч. 2, 3, 5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені. Судом першої інстанції встановлено, та колегія суддів погоджується з його висновками, що стороною відповідача не було надано суду належних і допустимих доказів на виконання ним своїх зобов`язань за договором, а тому суд правильно дійшов висновку, що укладений договір слід розірвати, та стягнути з відповідача на користь позивач сплачені грошові кошти у розмірі 8000 грн. відповідно до п. 5.1.1 Договору на виконання договору. Доводи апелянта щодо належного виконання договору спростовуються матеріалами справи та відповідними доказами, яким надана відповідна правова оцінка. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують, та не впливають на правильність висновків суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді