Постанова 4857 № 140/90/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/90/20 пров. № А/857/9114/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Макарика В.Я. суддів - Матковської З.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Димарчук Т.М., м. Луцьк) у справі № 140/90/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за участю третьої особи на стороні відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за участю третьої особи на стороні відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просив визнати протиправним та скасувати накази Міністерства юстиції України від 20.12.2019 №3973/к «Про звільнення» та Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 24.12.2019 №1508/3 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити на рівнозначній посаді у новоствореному Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції тій, що ним займалась у Головному територіальному управління юстиції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" від 20.11.2019 №3973/к в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 " відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області". Зобов`язано відповідача Міністерство юстиції України внести зміни до наказу Міністерства юстиції України "Про звільнення" від 20.11.2019 №3973/к в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Куляши Олександра Олександровича, виклавши його в наступній редакції: "звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області". Визнано протиправним наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 24.12.2019 №1508/з в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 " відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області". Зобов`язано відповідача Головне територіальне управління юстиції у Волинській області внести зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 24.12.2019 №1508/з в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 , виклавши його в наступній редакції: "оголошується наказ Міністерства юстиції України від 20.11.2019 №3973/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 26 грудня 2019 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з припиненням державної служби", а також внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Також, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалити нове судове рішення, яким поновити позивача на рівнозначній посаді у новоствореному Західному міжрегіональному управлінні юстиції Міністерства юстиції, а саме на посаді Заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а також стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з мотивів викладених у апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, а також представника відповідачів та третьої особи на стороні відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Попередженням від 25.10.2019 в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції позивача попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області та звільнення з займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження. З попередженням про майбутнє звільнення позивач ознайомився особисто під підпис 25.10.2019 (а.с. 39). Наказом Міністерства юстиції України від 20.12.2019 №3973/к «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 26.12.2019 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з припиненням державної служби (а.с. 6). Наказом голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 24.12.2019 № 1508/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до ст. 83 КЗпП України, п. 4 ч.1 ст. 83, п.1-1 ч.1 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу», ст. 24 Закону України «Про відпустки» позивачу оголошений наказ Міністерства юстиції України від 20.12.2019 №3973/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 26.12.2019 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з припиненням державної служби (а.с.7). У трудовій книжці ОСОБА_1 26.12.2019 зроблено запис за № 21 про звільнення відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з припиненням державної служби (а.с. 8, 9). Позивач не погоджуючись з наказами від 20.12.2019 №3973/к та від 24.12.2019 №1508/3 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду. Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив, з тих підстав, що наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" в частині формулювання причин звільнення з заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області" є протиправним, оскільки не відповідає фактичним обставинам звільнення позивача, так як обставин, які б свідчили про ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на день звільнення позивача не існувало, натомість існували обставини щодо реорганізації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регламентовані приписами Закону України "Про державну службу" (далі Закон № 889-VIII) № 889-VIII. Відповідно до приписів частини 2 статті 5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону № 889-VIII). За правилами частини 1 статті 34 Закону № 889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України. Відповідно до частини 2 статті 34 цього Закону строкове призначення на посаду здійснюється у разі: 1) призначення на посаду державної служби категорії «А» - на п`ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення без обов`язкового проведення конкурсу на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу; 2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби; 3) необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В»). Згідно із частиною 1 статті 87 Закону № 889-VIII у редакції на час виникнення спірних правовідносин підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. При цьому приписами частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі ЦК) встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Частиною 2 статті 81 ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (частина 3 статті 81 ЦК). Відповідно до положень частини 1 статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" (далі Закон № 3166-VI) регламентовано організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. Згідно із приписами частини 1 статті 5 Закону № 3166-VI міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Відповідно до положень частини 1 статті 13 вказаного Закону територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства можуть утворюватися, ліквідовуватися, реорганізовуватися міністром як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи, за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - Постанова № 870) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком

1. Пунктом 2 Постанови № 870 вирішено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком

2. У пункті 3 вказаної Постанови передбачено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема: Пунктом 2 цієї постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів). Суд зазначає, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» не було здійснено відмову від здійснення завдань і функцій територіальних органів юстиції та не наведено жодного обґрунтування для цього. Натомість пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019№870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» установлено, що: територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; Міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Згідно з приписами пункту 3 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.06.2011 № 1707/5, основними завданнями Головного територіального управління юстиції є: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін`юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об`єднань, суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин)); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва. Пунктом 3 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.06.2011 №1707/5, визначено, що основними завданнями міжрегіонального управління є: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін`юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об`єднань, суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин)); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва. Наказом Міністерства юстиції України №4366/5 від 28.12.2019 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій" вирішено погодитись із пропозицією Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо можливості забезпечення здійснення ним повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за №759/1949, та іншими нормативно-правовими актами, з 28 грудня 2019 року. У зв`язку з цим Головному територіальному управлінню юстиції у Волинській області, Головному територіальному управлінню юстиції у Рівненській області, Головному територіальному управлінню юстиції у Львівській області припинити з 28 грудня 2019 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах (а.с. 17). Таким чином, завдання та функції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Головного територіального управління юстиції у Волинській області є аналогічними. Наведені вище обставини вказують на те, що в даному випадку мала місце не ліквідація територіального органу Міністерства юстиції України - Головного територіального управління юстиції у Волинській області, а його реорганізація. Таким чином, завдання та функції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Головного територіального управління юстиції у Волинській області є аналогічними. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок реалізації приписів Постанови № 870 фактично відбулася реорганізація державного органу Мін`юсту шляхом ліквідації та утворення його територіальних органів, як юридичних осіб публічного права, а не ліквідація державного органу, яким у спірних правовідносинах виступає Мін`юст. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом № 117-ІХ (який набрав чинності 25 вересня 2019 року) у Закон № 889-VIII було внесено ряд змін, зокрема, і щодо порядку припинення державної служби. Зокрема, частину 3 статті 87 Закону № 889-VIII викладено у новій редакції, відповідно до якої було додатковим пунктом 11 частини 1 передбачено припинення державної служби у зв`язку із ліквідацією держаного органу, а також виключено із частини 3 цієї статті норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Водночас, було виключено приписи про те, що звільнення у випадку скорочення посади державної служби, реорганізації чи ліквідації допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Окрім того, частину 5 статті 22 Закону викладено у такій редакції : "5. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу". Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що статтю 87 Закону було доповнено частиною 5, відповідно до якої наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Таким чином, із набранням чинності з 25 вересня 2019 року Законом № 117-ІХ процедура припинення державної служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців; скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізації державного органу; ліквідації державного органу зазнала значних змін та стала ідентичною. При цьому вказана процедура вже не передбачала обов`язку суб`єкта призначення на підставі приписів КЗпП попереднього вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації державного органу. Окрім того, законодавство не передбачало у разі ліквідації або реорганізації державного органу обов`язку переведення працівника у державний орган, якому передаються відповідні повноваження та функції такого органу. Наказом Міністерства юстиції України від 20.12.2019 №3973/к «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 26.12.2019 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з припиненням державної служби (а.с. 6). На підставі встановлених у ході розгляду справи фактичних обставин справи та аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про некоректне зазначення у оспорюваних наказах наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» від 20.12.2019 № 3973/к та наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.12.2019 №1508/з в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 « відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області» з огляду на фактичне проведення реорганізації державного органу Мін`юсту шляхом утворення та ліквідації його територіальних органів, як юридичних осіб публічного права. Відповідно до приписів статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 зазначено, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України "Про звільнення" від 20.11.2019 №3973/к та наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 24.12.2019 №1508/з в частині формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 «відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області» та зобов`язання відповідачів Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Волинській області внести зміни до відповідних наказів щодо формулювання причин звільнення з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській Куляши О.О., виклавши їх в наступній редакції: «звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області», з припиненням державної служби", а також зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Волинській області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 140/90/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді З. М. Матковська В. З. Улицький У зв`язку з відсутністю судді Улицького В.З. згідно наказу від 25.11.2020р. № 654-к/тм "Про компенсацію за роботу у вихідні дні Улицькому В.З. " на робочому місці в період з 30 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року, постанова в повному обсязі складена та підписана 07.12.2020 року о 17:20 год.