Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4837/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4837/20 пров. № А/857/11740/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідач Судова-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича. В., Сеника Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року про відмову у винесенні виправлень в судове рішення у справі № 140/4837/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - суддя в 1-й інстанції Ковальчук В.Д., час ухвалення рішення 13.07.2022, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, В С Т А Н О В И В: 30 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ГТУЮ у Волинській області, відповідач-1 ), Міністерства юстиції України (далі МЮ України, відповідач-2), в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 13 лютого 2020 року №658/к «Про звільнення» та Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області - Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Львів); стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13 лютого 2020 року №658/к «Про звільнення» і наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року №2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 14 лютого 2020 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 136696,36 грн.. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28872,80 грн. допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 140/4837/20 скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року залишено в силі. 12.07.2022 Міністерство юстиції України звернулося до суду першої інстанції із заявою про внесення виправлень у судове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020. Заяву про виправлення описки Міністерство юстиції України обґрунтовано тим, що при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 виникли труднощі щодо визначення дати поновлення ОСОБА_1 . Заявник зокрема зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 13 лютого 2020 року № 658/к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області 14 лютого 2020року . Пунктом 2 цього наказу було передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 датою його звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність. Зазначений наказ Мін`юсту від 13 лютого 2020 року № 658/к оголошено наказом Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 ». При цьому, Міністерство юстиції України звертає увагу на те, що наказом Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 28 лютого 2020 року № 5/3 внесено зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » та визначено датою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області - 28 лютого 2020 року. Враховуючи дані обставини, заявник просить внести виправлення в судове рішення, а саме поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 28 лютого 2020 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 122 259,96 грн.. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 заяву Міністерства юстиції України про внесення виправлень в судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 28 лютого 2020 року № 5/3, яким внесено зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » та визначено датою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області - 28 лютого 2020 року суду не надавали, не вказали цього у відзиві на позов та зазначене не досліджувалося судом при винесенні рішення, а тому суд не вбачав правових підстав для внесення виправлень в судове рішення. Не погодившись із ухвалою суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про виправлення описки. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 виникли труднощі щодо визначення дати поновлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Міністерством юстиції було подано до суду заяву про виправлення описки, в частині зазначення дати поновлення ОСОБА_1 .. Однак суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки не надав належної оцінки тій обставині, що зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що останній обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що з наказами про звільнення № 658/к від 13.02.2020 та № 2/3 від 14.02.2020 його ознайомлено 28.02.2020. Також було ознайомлено з наказом Головного територіального управління юстиції № 4/3 від 28.02.2020. Звертає увагу на те, що позивач в позовній заяві зазначив про період його роботи на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області до 28.02.2020, однак дата поновлення в прохальній частині позову позивачем не визначалася, а відтак і відзив відповідачами надавався в межах обґрунтувань заявлених позовних вимог. Апелянт також зауважує, що в рішенні від 17.08.2020 щодо наказів Головного територіального управління юстиції у Волинській області, якими вносилися зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14.02.2020 року № 2/3, обґрунтування відсутні взагалі, в той час, коли позивач про це зазначав у свій позовній заяві, що призвело до помилкового визначення судом дати звільнення позивача з 14.02.2020. Одночасно, Міністерство юстиції України звертає увагу суду на те, що датою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області є 28 лютого 2020 року, яка є першим робочим днем після дня закінчення тимчасової непрацездатності відповідно до наданого ОСОБА_1 листка непрацездатності від 27 лютого 2020 року серії АДФ № 070640, що не заперечувалося позивачем при розгляді даної справи, а також дана обставина зазначена і в наказах про звільнення Міністерства юстиції № 658/к від 13.02.2020 та Головного територіального управління юстиції у Волинській області № 2/3 від 14.02.2020. Відтак стверджує, що вказана у резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі № 140/4837/20, дата поновлення ОСОБА_1 на посаді, а саме 14 лютого 2020 року не відповідає фактичній даті його звільнення з посади, а саме 28 лютого 2020 року. Сума нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна нараховуватися за період з 29.02.2020 по 14.08.2020, а тому наявні обставини для виправлення описки в резолютивній частині рішення суду. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч.1ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Отже, вищенаведені положення чинного процесуального законодавства наділяють суд повноваженнями на виправлення допущених в судовому рішенні цього суду описок, очевидних арифметичних помилок незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичними помилками, а отже, і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вищевказаною статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Під опискою необхідно розуміти зроблену помилку в написанні слів (спотворення слів); спотворення (неточність): прізвища, імені й по-батькові, у зазначенні ініціалів, назві юридичних осіб, їхніх адрес, тощо. Таким чином, підставами для внесення виправлень у судові рішення є описка або очевидна арифметична помилка. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань, зазначення дат та строків тощо. Як зазначив Верховний Суд в ухвалах від 10 липня 2018 року у справі №456/3878/17 та від 15 травня 2018 року у справі № 405/1481/15-а (2-а/405/67/15), а також в постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 766/9580/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 210/3599/16-а, під опискою слід розуміти помилку, яка порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що має вплив на зміст судового рішення та його виконання. Колегія суддів звертає увагу, що, виправляючи описку, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Виправлення дати, з якої рішенням суду першої інстанції вирішено поновити позивача на посаді та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, та відповідно, встановлення іншого розміру стягнутої суми фактично змінює редакцію судового рішення на іншу, спотворює суть судового рішення безвідносно до правильності висновку щодо дати, з якої має бути поновлений позивач та стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто призведе до втручання в законність, обґрунтованість, обов`язковість і незмінність судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені заявником обставини, як підстава для внесення виправлення описки, не є ані очевидною арифметичною помилкою, ані опискою в розумінні приписів ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, положеннями частин 1, 4 ст. 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом, а отже вказані заявниками доводи були підставною для звернення до суду апеляційної чи касаційної інстанції з апеляційною чи касаційною скаргою. При цьому суд зауважує, що Верховним Судом під час касаційного перегляду даної справи, була надана оцінка законності судового рішення першої інстанції в цій частині та зазначено, що суд першої інстанції, поновляючи позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 14 лютого 2020 року не допустив порушень норм законодавства. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 28 лютого 2020 року № 5/3, яким внесено зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 2/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » та визначено датою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області - 28 лютого 2020 року суду не надавали, не вказали цього у відзиві на позов та зазначене не досліджувалося судом при винесенні рішення, а тому у суду були відсутні правові підстав для внесення виправлень в судове рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 243,311, 312, 315, 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року про відмову у винесенні виправлень в судове рішення у справі № 140/4837/20 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 13 жовтня 2022 року