Постанова 4855 № 640/24279/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24279/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії ,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, в якому просив визнати протиправними дії Національної поліції України стосовно відмови йому у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності із втратою 50% працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах поліції у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити зазначену одноразову грошову допомогу. В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, вийшов за межі своїх повноважень. Інвалідність йому встановлена внаслідок захворювання, яке отримане у зв`язку з проходженням служби в поліції. Законних підстав для відмови у виплаті допомоги не має. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року замінено відповідача Національну поліцію України на Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України ( далі по тексту - відповідач). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року у позові відмовлено. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що позивач звільнився зі служби за власним бажанням, інвалідність йому встановлена у термін понад шість місяців після звільнення , що позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалі справи, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 15.01.2016 № 7 о/с, на підставі Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Центральною медичною (військово-лікарською) комісією видано ОСОБА_1 свідоцтво про хворобу № НОМЕР_2 від 08.08.2019, яким визначено діагноз «Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст. з неускладненим гіпертонічним кризом в анамнезі (30.01.2014). Ангіопатія сітківки. ХОЗЛ: аневмосклероз, емфізема легень, поліцитемія. Постхолецистектомічний синдром (лапароскопічна холецистектомія - 2014), хронічний панкреатит». Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. 30.09.2019 медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено III групу інвалідності з зазначенням, що захворювання пов`язано з проходженням служби в поліції. За результатами обстеження ОСОБА_1 видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 038045 серії 12 ААА від 17.10.2019, в якій зазначено, що ступінь втрати професійної придатності у відсотках становить 50 %, захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції. Позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з заявою від 30.10.2019 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 07.11.2019 № К-3/50/п/42-03/01-19 позивача повідомлено, що правові підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги за пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» відсутні. Не погоджуючись з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580- VIII). З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): - інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; - інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; - причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, №822/1493/18 від 15.07.2020р. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнився за власним бажанням та інвалідність встановлено понад шість місяців після звільнення особи з поліції, що позбавляє особу права на отримання одноразової грошової допомоги. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків