Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12344/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 р. Справа № 520/12344/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи,6 м. Харків 61022, у справі № 520/12344/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення суми, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області, апелянт), в якому просив: - стягнути з ГУ НП в Харківській області на його користь 320 762,12 грн, що складається з: 277 082,93 грн - інфляційні витрати; 43 679,19 грн - 3 % річних за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги; - стягнути з ГУ НП в Харківській області на його користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування ст.625 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки їх регулює спеціальне законодавство, між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов`язання та відсутнє цивільно-правове порушення з боку відповідача. Апелянт звернув увагу, що ст.625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Отже, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. ОСОБА_1 зауважив, що аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги. Апелянт посилався на правову позицію з цього приводу, викладену в постановах Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №640/14757/21, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 21.11.2018 у справі № 750/5104/17, від 27.10.2022 у справі № 280/6352/21, а також на висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 з 29.10.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ у відділі охорони Харківського метрополітену, з 07.11.2015 по 17.11.2020 проходив службу у відділі поліції в метрополітені ГУ НП в Харківській області. Відповідно до витягу з наказу №360 о/с від 17.11.2020 позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УСЗН Харківської РДА 23.02.2021 , позивач є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 520/9486/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним рішення ГУ НП в Харківській області, викладене у формі листа №2148/119/05/29-2021 від 13.05.2021, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції. Зобов`язано ГУ НП в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу ГУ НП в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №520/9486/21 - без змін. Судове рішення набрало законної сили. Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 19.12.2022 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 520/9486/21, начальником ГУ НП в Харківській області затверджено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 744 300,00 грн. 19.12.2022 видано наказ ГУ НП в Харківській області про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на виконання вищезазначених судових рішень у справі № 520/9486/21. 02.01.2023 ГУ НП в Харківській області було надіслано до Національної поліції України листа за № 1/119/05/29-2023 про виділення коштів для виконання судових рішень щодо ОСОБА_1 у справі № 520/9486/21 в сумі 744300,00 грн. Згідно з платіжною інструкцією №55 від 26.04.2023 ОСОБА_1 було перераховано одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю в сумі 744 300,00 грн на виконання рішення суду від 29.11.2022 у справі № 520/9486/21. 25.05.2023, у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ГУ НП в Харківській області на його користь 320 762,12 грн, що складаються з інфляційних витрат в сумі 277 082,93 грн та 3 % річних за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги в сумі 43 679,19 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що приписи ст.625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Спірні правовідносини в даній справі врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" , що є спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Оскільки ГУ НП в Харківській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які в даному випадку виникли у зв`язку з виконанням судового рішення. Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 , але вважає за необхідне змінити мотивувальну частину судового рішення з підстав та мотивів його прийняття, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, спори про відшкодування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. З огляду на те, що справа 520/9486/21 розглядались за правилами адміністративного судочинства, справа № 520/12344/23 також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII ( далі- Закон № 580-VIII). Стаття 97 Закону № 580-VIII визначає, що в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави. Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 97 Закону №580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: - визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; - визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Частиною другою вказаної статті визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №4 ), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі- ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність дата видачі довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії. З висновку про призначенні одноразової грошової допомоги ГУ НП в Харківській області від 19.12.2022 вбачається, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 520/9486/21 ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога у зв`язку з інвалідністю у розмірі 744 300,00 грн, днем набуття права на отримання грошової допомоги є 26.01.2021. Тобто, враховуючи дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 26.01.2021 позивач отримав право на виплату одноразової грошової допомоги. Вказане також підтверджується судовими рішеннями у справі №520/9486/21. Розділом ІІІ Порядку № 4 передбачено відповідний перелік документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги (далі- ОГД), в тому числі у разі встановлення інвалідності. Згідно з пунктами 1-3 розділу ІV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у розділі ІІІ, бухгалтерські служби готують висновок про призначення ОГД, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до органів поліції, інших підприємств, установ, організацій заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД затверджує у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. У п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД. Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського за формою, яку наведено в додатку 3 до цього Порядку, подається органами поліції до бухгалтерської служби центрального органу управління поліції. Відповідно до пункті 5,7 розділу ІV Порядку № 4 виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється бухгалтерською службою центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для національної поліції України на зазначені цілі. ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або закладів освіти. Таким чином, законодавець встановив, що виплата ОГД проводиться в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження, Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а та від 27.12.2022 у справі № 640/14757/21, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 25.11.2023 у справі № 160/1004/22. Як встановлено з матеріалів справи після надходження коштів 26.04.2023, відповідач 27.04.2023 перерахував 744 300,00 грн. Враховуючи обставини справи та положення вище зазначених правових норм колегія суддів вважає, що відповідачем не було допущено порушень, щодо строків виплати ОГД, тобто відсутній факт прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для стягнення з ГУ НП в Харківській області на користь позивача 320 762,12 грн, що складається з 227 082,93 грн - інфляційні витрати; 43 679,19 грн - 3% річних за несвоєчасну виплату ОГД. Посилання апелянта на те, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань колегія суддів вважає слушними та зазначає. Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. За змістом статей 524, 533, 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а та від 27.12.2022 у справі № 640/14757/21, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 25.11.2023 у справі № 160/1004/22. Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, але з мотивів, які ґрунтуються на помилковому (неправильному) застосуванні норм матеріального права, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в частині мотивів застосування положень статті 625 ЦК України, виключивши висновки, зокрема, про те, що вказана норма не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Посилання суду першої інстанції на практику Великої Палати Верховного Суду по справі №711/4010/13-ц викладену у постанові від 18.03.2020 колегія суддів вважає помилковим, оскільки згідно Єдиного судового реєстру судових рішень такої постанови по зазначеній справі не існує. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо необхідності врахування практики Верховного Суду викладену у постанові від 27.10.2022 у справі № 280/6352/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19, оскільки у вказаних справах фактичні обставини є іншими ніж у даній справі, а саме : у справі № 280/6352/21 одноразова грошова допомога виплачена позивачу відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а у справі № 420/2411/19 шкода завдана незаконними рішеннями державних органів в особі Державної податкової служби. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів застосування положень статті 625 ЦК України, зокрема, шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на те, що вказана норма не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.242,308,311,315,317,321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Змінити мотивувальну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року в частині мотивів застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на те, що вказана норма не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 520/12344/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін