Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/948/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/948/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання - Бебик А.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Тютюник Р.В., за довіреністю; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 07 вересня 2020 року (повний текст складено 17.09.2020р.) по справі № 916/948/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Південь" про стягнення 1 126 326,15 грн.,- суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В. час та місце винесення рішення: 07.09.2020р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 02.12.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У квітні 2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1" (далі - позивач, постачальник, ТОВ Хлібзавод) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Південь" (далі - відповідач, покупець, ТОВ «Маяк-Південь») про стягнення 708 975,10 грн. У серпні 2020р., позивачем були збільшені позовні вимоги до 1 126 326,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про переведення боргу від 18.01.2019р. №1, що був укладений на виконання договору поставки від 07.09.2016р. №15/892, внаслідок чого у ТОВ «Маяк-Південь» виникла заборгованість перед ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1», а також, зобов`язань за договором поставки від 18.01.2019р. №19/02, а саме: несплатою у повному обсязі грошових коштів за отриману продукцію позивача. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/948/20 (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1" задоволені у повному обсязі; стягнуто з ТОВ «Маяк-Південь» на користь ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" суму основної заборгованості у розмірі 1 075 845,48 грн., суму пені у розмірі 44 468,17 грн. та 6 012,50 грн. - 3% річних. Крім того, з відповідача було стягнуто 16 894,89 грн. витрат зі сплати судового збору. Задовольняючи позовні вимоги Господарський суд Одеської області дійшов до висновку про доведення позивачем обставин, на які він посилається, належними, достатніми та допустимими доказами. Так, місцевим господарським судом було встановлено наявність укладеного між сторонами у справі та ПрАП «Артек-Союз» трьохстороннього договору про переведення боргу, підписавши який, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» прийняло на себе зобов`язання з оплати боргу за договором в сумі 1 024 503,70 грн. Встановивши часткову оплату відповідача за вказаним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про існування у ТОВ «Маяк-Південь» заборгованості в розмірі 524 503,70 грн. за договором переведення боргу від 18.01.2019р. №1. Крім того, Господарським судом Одеської області було встановлено наявність укладання відповідного договору поставки; здійснення поставці за цим договором; наявність первинних документів, підтверджуючими факт здійснення поставки товару відповідачу на загальну суму 551 341,78 грн. та відсутність доказів щодо оплати цієї продукції з боку ТОВ «Маяк-Південь». Прострочення сплати грошових зобов`язань є підставою для нарахування штрафних санкцій, а тому, перевіривши нараховані суми пені у розмірі 44 468,17 грн. та 3% річних у розмірі 6 012,50 грн., місцевий господарський суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими та розрахованими без помилок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/948/20 повністю і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1". Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ «Маяк-Південь» вказує, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що договір поставки, на який посилається позивач у свої позовній заяві, укладений із порушенням істотних умов договору встановлених Господарським кодексом України, а саме: вказаним договором не передбачені строки поставки товару; не визначено ціну, кількість та асортимент товару; не передбачений порядок оплати товару - в готівковому чи безготівковому порядку. Крім того, посилаючись на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», апелянт зазначає, що видаткові накладні не є розрахунковими документами, а тому позивач не надав до суду жодного документу, який уможливлював би розрахунок відповідача за своїми зобов`язаннями. Також, апелянт вважає, що момент виконання зобов`язання за договором переведення боргу у ТОВ «Маяк-Південь» не настав, з огляду на наступне. Відповідно до умов Договору переведення боргу, первісний боржник (ПрАП «Артек-Союз») зобов`язується передати ТОВ «Маяк-Південь» документи, що підтверджують дійсність вимог ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1» по виконанню зобов`язання, а саме: договір № 15/892 від 07.09.2016р. та первинні документи про постачання товару. Однак, незважаючи на відповідні звернення відповідача до первісного боржника, останнім наведені вище документи Товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» надані не були. Таким чином, посилаючись на п 5.1. договору, відповідно до якого, зокрема, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та зазначаючи, що вимоги п. 2.1. договору не виконані первісним боржником, відповідач вказує про ненастання моменту виконання свого зобов`язання за цим договором. Більш того, апелянт вважає, що враховуючи вищенаведене, є усі підстави вважати договір переведення боргу недійсним. Детальніше доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Маяк-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/948/20, розгляд справи призначено на 02.12.2020р. 23.11.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський хлібзавод №1» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Маяк-Південь", яким позивач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання 02.12.2020р. представник відповідача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. У судовому засіданні 02.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2016р. між ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" (постачальник) та ПрАП "Артек-Союз" (покупець) було укладено договір поставки №15/892, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби (надалі - товар), а покупець приймати та оплачувати товар, у відповідності з умовами договору. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору постачальником було поставлено товар, однак покупець свої зобов`язання по оплаті товару не виконав, у зв`язку з чим у покупця утворилась заборгованість за даним договором поставки, яка відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків складає 1 024 503,70 грн. за період з 01.12.2018р. по 18.01.2019р. Вказаний Акт звірки взаєморозрахунків підписано представниками та скріплено печатками підприємств. 18.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод № 1" (кредитор), приватним підприємством "Артек-Союз" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Південь" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №1, за яким первісний боржник переводить за договором від 07.09.2016р. №15/892 (основний договір), а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити заборгованість кредитору за основним договором у сумі 1 024 503,70 грн. За умовами цього договору первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 18.01.2019р. документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора по виконанню зобов`язань: Договір від 07.09.2016р. №15/892 та первинні документи про постачання товару. В свою чергу, новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед Кредитором на умовах основного договору. При цьому, новий боржник вправі відмовитись від виконання своїх обов`язків, якщо основної договір між первісним боржником і Кредитором буде визнаним недійсним у встановленому порядку (розділ 3 договору переведення боргу). Відповідно до п. 4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його не виконання або не належне виконання, тобто виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. За п.. 5.1. цього договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, з обов`язковим складанням письмового документу. Матеріали справи свідчать, що вказаний договір переведення боргу підписаний сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками юридичних осіб. Доказів щодо підтвердження зміни умов у даному договорі у матеріалах справи не міститься. Також, місцевим господарським судом встановлено, що на виконання зобов`язань по договору про переведення боргу від 18.01.2019р. №1 ТОВ «Маяк-Південь» частково сплатив Кредитору заборгованість, що підтверджується платіжним дорученнями: - №582 від 31.01.2019р. на суму 100 000,00 грн., - № 670 від 13.02.2019р. на суму 200 000,00 грн., - № 1248 від 16.04.2019р. на суму 200 000,00грн. Зарахування наведених сум на розрахунковий рахунок Кредитора підтверджується листом РВ AT "ОТП Банк" в м. Миколаєві № 400-3/663 від 30.07.2020р. Крім того, зазначені вище дані відображені у бухгалтерському обліку позивача у звіті "Картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ "Маяк-Південь" за період з 18.01.2019р. по 30.06.2020р. по договору про переведення боргу №1 від 18.01.2019р. Враховуючи, що сплата за договором переведення боргу була часткової та з огляду на те, строк виконання зобов`язань новим боржником за даним договором не встановлений, Кредитор, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу нового боржника вимогу №01.4.01-17/468 від 03.07.2020р. щодо сплатити залишку заборгованості у розмірі 624 503,70 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Пізніше, 06.07.2020р. листом вих. №01.4.01-17/471 Кредитор повідомив ТОВ «Маяк-Південь» про коригування залишку заборгованості за договором про переведення боргу, та повідомив відповідача, що розмір такої заборгованості становить 524 503,70 грн. Як свідчать матеріали справи, вимогу №01.4.01-17/468 від 03.07.2020р. про виконання обов`язку щодо сплати заборгованості за договором переведення боргу №1 від 18.01.2019р. новий боржник отримав 07.07.2020р., що підтверджується даними з сайту Укрпошти за номером відправлення 5402806483213. Крім того, матеріали справи свідчать, що 18.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Південь" (покупець) було укладено договір поставки №19/02, за яким позивач зобов`язувався поставляти відповідачу хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби, а відповідач приймати та оплачувати товар, у відповідності з умовами договору (п.1.1. договору). Відповідно до п.1.2. договору від 18.01.2019р. асортимент, кількість та вартість товару, який постачається постачальником та який приймає покупець, визначається у накладних, що оформлюються постачальником та є невід`ємною частиною даного договору. Датою поставки вважається дата, вказана постачальником на товарно-транспортній накладній. Підтвердження прийому товару покупцем є зазначення на товаросупровідних документах постачальника прізвища, ім`я, по-батькові, посади, особистого підпису, та, за наявності, відбиток печатки або штампу матеріально-відповідальної особи, якій доручається отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі кільцевої довіреності, форма якої є Додатком № 1 до даного договору (п. 4.3. договору від 18.01.2019р.) Пунктами 5.1., 5.2. передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар за цінами, вказаними в накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Ціни на товар можуть змінюватись без складання додаткової угоди до даного договору в односторонньому порядку постачальником. Постачальник попереджає покупця про зміну ціни за 3 календарні дні (усно або письмово). У випадку незгоди покупця із зміною ціни на товар, даний договір вважається розірваним з моменту введення в дію нових цін. В такому випадку постачальник звільняється від будь-якої відповідальності за дострокове розірвання даного договору. У відповідності до п. 5.5. договору поставки датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару, на поточний рахунок постачальника. Пунктом 5.6. договору сторони передбачили, зокрема, що з метою уточнення всіх розрахунків між сторонами, кожного місяця підписується Акт звірки взаєморозрахунків до 15 числа наступного місяця за попередній, що є обов`язковим для сторін. Відповідно до п. 6.1. даного договору за порушення умов договору в частині оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. В разі прострочення оплати товару понад 10 днів, покупець крім вищезазначених штрафних санкцій, додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 3% від суми боргу. Нарахування штрафних санкцій проводиться до повного погашення заборгованості. Сплата пені та штрафу не звільняє покупця від виконання обов`язків за даним договором. Сплата пені та штрафу проводиться на р/р постачальника на протязі 3-х днів з моменту пред`явлення такої вимоги або на розсуд постачальника в судовому порядку. За умовами п.7 договору поставки від 18.01.2019р., він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019р., але у будь-якому випадку - до виконання фінансових зобов`язань за договором. Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень на скріплений печатками сторін. Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Маяк-Південь» 18.01.2019р. видало довіреності на отримання товару за договором поставки матеріально - відповідальним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Галахової Л.В., ОСОБА_7 , Густилиної К.І. (т.1 а.с. 35-43). У відповідності до укладеної додаткової угоди від 18.02.2019р. до договору поставки від 18.01.2019р. №19/02 позивач та відповідач визначили адреси доставки товару, за умови наявності відповідної заявки відповідача (т.1 а.с. 44). Також, 18.01.2019р. між сторонами було укладено додаткову угоду (т.1 а.с. 45) до договору поставки №19/02 у пункті 1 якої зазначили, що на виконання п. 5.4. договору сторони домовились, що покупець зобов`язується сплачувати за поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. Усі додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" належним чином виконував свої договірні зобов`язання, супроводжуючи кожну окрему партію товару спеціалізованою товарно-транспортною накладною за формою №1-ТТН (хліб), яка встановлена наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001р. "Про затвердження спеціалізованої форми первинного обліку товарно-транспортної накладної та Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів", що підтверджується товарно-транспортними накладними з 19.01.2019р. по 30.06.2020р. за договором постачання №19/02 від 18.01.2019р., наявними у матеріалах справи. Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту постачання товару на адресу відповідача Хлібокомбінатом до суду також надано зареєстровані у встановленому порядку зведені податкові накладні за зазначений вище період. На виконання договору поставки №19/02 від 18.01.2019р. за товарно-транспортними накладними відповідачу було поставлено в період з 19.01.2019р. по 30.06.2020р. товар на загальну суму 5 296 198,88 грн. Однак, відповідач не дотримувався погоджених у договорі умов порядку оплати за отриманий товар, здійснив часткову сплату за отриманий товар, що призвело до утворення заборгованості відповідача за договором поставки №19/02 від 18.01.2019р. За період з 19.01.2019р. по 30.06.2020р. відповідачем було сплачено за товар 4 390 000,00грн. З метою звірки взаємних розрахунків відповідачем та позивачем було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 27.06.2019р., який також скріплений печатками підприємств без заперечень та зауважень (т.1. а.с. 49-71). Відповідно до цього Акту загальна заборгованість ТОВ «Маяк-Південь» перед Хлібокомбінатом станом на 26.06.2019р. становила 923 591,85 грн. Разом з тим, на підтвердження факту зарахування коштів від відповідача на поточний рахунок позивача за період з 18.01.2019р. по 30.06.2020р., останній додав копію листа РВ AT "ОТП Банк" в м. Миколаєві №400-3/663 від 30.07.2020р. З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору та погашення простроченої дебіторської заборгованості позивач неодноразово надавав представникам відповідача вимоги про сплату заборгованості. На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні копії листів № 01.4.01-17/384 від 25.06.2019р., № 01.4.01-17/598 від 09.10.19р., № 01.4.01-17/168 від 12.03.2020р., які були отримані безпосередньо представниками відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2020р. позивач направив на адресу відповідача лист №01.4.01-17/482, до якого був наданий Акт звірки взаємних розрахунків за договором постачання №19/02 від 18.01.2019р., відповідно до якого станом на 01.07.2020р. сума невиконаних зобов`язань відповідача перед позивачем становить 551 341,78 грн. (т.23 а.с.23-113). ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" просив відповідача підписати один примирник наданого Акту та повернути останній на юридичну адресу позивача. Вказаний Акт звірки взаємних розрахунків був отриманий ТОВ «Маяк-Південь» 16.07.2020р., що підтверджується даними з сайту Укрпошти за номером відправлення 54028064843098 (т.23 а.с. 116-117). Пороте, наведений примирник Акту відповідачем позивачу повернуто не було. Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Маяк-Південь" не виконало вимоги позивача та не сплатило заборгованість за договором переводу боргу №1 від 18.01.2019р. та договором поставки №19/02 від 18.01.2019р. у передбачений діючим законодавством строк, у зв`язку з чим, ТОВ «"Миколаївський хлібзавод №1"» подало до суду відповідний позов. Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Щодо недодержання в Договорі поставки №19/02 від 18.01.2019р. істотних умов. Статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови договорів. Так, за вказаною статтею, зокрема, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Згідно п. 4 зазначеної статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Як свідчать матеріали справи, пунктом 1.1. договору поставки сторони погодили предмет договору - постачання відповідачу хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби. Поставка продукції здійснюється партіями за письмовими або телефонними заявками покупця (п.п. 3.1, 3.2. договору поставки). Відповідно до п.1.2. договору від 18.01.2019р. асортимент, кількість та вартість товару, який постачається постачальником та який приймає покупець, визначається у накладних, що оформлюються постачальником та є невід`ємною частиною даного договору. Постачальник поставляє покупцю товар за цінами, визначеними у накладних, які є невід`ємною частиною договору (п. 5.1. договору поставки). Згідно з п. 5.5. договору поставки датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок постачальника. За умовами п.7 договору поставки, останній набуває сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019р., але у будь-якому випадку - до виконання фінансових зобов`язань. Враховуючи, що договір поставки від №19/02 від 18.01.2019р. був підписаний керівниками підприємств без заперечень, зауважень та скріплений відповідними печатками, судова колегія зазначає, що сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, а саме предмету, ціни та строків його дії. Інші умови Договору поставки не суперечать законодавству України та визначені сторонами за вчасною домовленістю, з урахуванням принципу свободи договору (ч. 4 ст. 179 ГК України; ст. 3 ЦК України). Більш того, кожна товарно-транспортна накладна, що оформлена в межах договору поставки, містить інформацію стосовно найменування товару, одиниці виміру у кілограмах, кількості продукції та її загальної вартості. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що постачальником здійснювалась поставка товару, а покупцем проводилась оплата отриманої продукції. Оплата здійснювалась за банківськими реквізитами, які визначені як у самому договорі поставки. Отже, вказане свідчить про те, що відповідач визнав поставку товару за договором та спочатку відповідача влаштовували умови договору поставки, що підтверджується фактами оплати продукції. Враховуючи вищевказане, колегія суддів не може погодитись з доводами відповідача, що договір поставки №19/02 від 18.01.2019р. укладений із порушенням істотних умов. Щодо твердження апелянта про те, що до суду надані видаткові накладні, які не є розрахунковими документами, що в свою чергу унеможливлює розрахунок відповідача за своїми зобов`язаннями. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційної колегією, у матеріалах справи на підтвердження здійснення поставки товару містяться не видаткові, а товарно-транспортні накладні. Судова колегія звертає увагу, що ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" здійснює перевезення та доставку хлібобулочних виробів, супроводжуючи кожну окрему партію товару не видатковою накладною, а спеціалізованою товарно-транспортною накладною за формою №1-ТТН (хліб), яка встановлена наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001р. «Про затвердження спеціалізованої форми первинного обліку товарно-транспортної накладної та Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів» (Інструкція). У відповідності до п. 1.1. Інструкції, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо. Будь-які інші документи для підтвердження факту поставки й перевезення хлібобулочних виробів діючим законодавством, не передбачені. Як вбачається з договору поставки та додаткової угоди до нього від 18.01.2019р., умовою оплати за товар є відстрочка платежу протягом 45 днів з моменту отримання Товару. Згідно п. 4.3. договору поставки підтвердженням прийому товару є зазначення на товарно-транспортних накладних ПІБ, посади, особистого підпису та, за наявності, відбиток печатки матеріально-відповідальної особи, якій доручається отримання товарно-матеріальних цінностей. Отже, єдиною підставою для виникнення у відповідача обов`язку по оплаті за товар є саме факт отримання товару за товарно-транспортними накладними, з урахуванням передбаченого договором поставки відстрочення платежу. Окремо, судова колегія зауважує, що сплата відповідачем позивачу на виконання договору поставки з 19.01.2019р. по 30.06.2020р. 4 390 000,00 грн. спростовує наведені ним самим твердження, що лише наявність розрахункового документу від позивача є підставою для оплати отриманого товару. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зауваження ТОВ «Маяк-Південь» стосовно співпраці з ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1". Навпаки, як свідчать матеріали справи, жодних претензій щодо кількості, якості, вартості поставленого продавцем товару від покупця не надходило. Покупець сплачував грошові кошти на реквізити, що містяться в договорі поставки й ніколи не висував жодних претензій щодо такої процедури. Таким чином, посилання апелянта на ненадання позивачем розрахункових документів як на підставу часткової несплати за отриманий товар за договором поставки є незрозумілими та такими, що спростовуються діями самого відповідача. Посилання ТОВ «Маяк-Південь» на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфер: торгівлі, громадського харчування та послуг», наказ Міністерства фінансів України від 21.01.2016р. №13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок», судовою колегією не враховуються з огляду на те, що наведені законодавчі акти взагалі не стосуються сфери діяльності позивача, а відтак - не можуть ним застосовуватися. Щодо твердження ТОВ «Маяк-Південь», що момент виконання зобов`язання за договором переведення боргу 18.01.2019р. у відповідача не настав з огляду на невиконання первісним боржником своїх зобов`язань за вказаним договором 18.01.2019р. Як вже було зазначено вище, 18.01.2019р. між Хлібкомбінатом, ПрАП «Артек-Союз» (первісний боржник) та ТОВ «Маяк-Південь» (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №1, за яким первісний боржник переводить за договором №15/892 від 07.09.2016р. (Основний договір), укладеним між первісним боржником та позивачем, а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити заборгованість позивачу за Основним договором у сумі 1 024 503,70 грн. Матеріали справи свідчать, що на виконання зобов`язань по договору про переведення боргу №1 від 18.01.2019р. відповідач частково сплатив Кредитору 500 000,00 грн., отже, твердження апелянта, що саме ненадання первісним боржником передбачених умовами договору про переведення боргу документів є хибними. Крім того, жодного доказу щодо невиконання ПрАП «Артек-Союз» своїх зобов`язань за договором переведення боргу, відповідачем до суду не надано. Також, ТОВ «Маяк-Південь» не надало суду будь-якого документу на підтвердження своїх вимог стосовно передачі первісним боржником новому боржнику документів, що підтверджують дійсність вимог Кредитора по виконанню зобов`язань за договором від 07.09.2016р. №15/892. Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що строк виконання зобов`язань відповідачем у договорі про переведення боргу №1 від 18.01.2019р. не встановлений, Хлібокомбінат, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимогу щодо сплатити залишку заборгованості у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Отже, твердження ТОВ «Маяк-Південь», що момент виконання зобов`язання за договором переведення боргу 18.01.2019р. судова колегія відхиляє як безпідставні. Твердження відповідача про недійсність договору про переведення боргу від 18.01.2019р. з причини не надання йому первісним боржником Основного договору та первинних документів є не обґрунтованим, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Враховуючи, що сторонами договору про переведення боргу №1 від 18.01.2019р. під час його укладання були додержані вимоги, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, та зазначений договір не визнаний судом недійсним і у суду апеляційної інстанції немає інформації щодо існування судової справи стосовно визнання наведеного договору недійсним, колегія суддів зазначає, що вважати договір про переведення боргу №1 від 18.01.2019р. недійсним немає законних підстав. Тобто, жодних обставин, які звільняють відповідача від виконання своїх обов`язків за даним договором не існує. Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. у справі №916/948/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Повний текст постанови складено 07.12.2020р. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П.