Постанова 4872 № 916/1821/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1821/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Богатиря К.В., Таран С.В. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" - адвокат Носова П.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 по справі №916/1821/20 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Бердянський хлібокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк-Південь" про стягнення 658 219,20 грн ВСТАНОВИВ У червні 2020 Товариство з додатковою відповідальністю „Бердянський хлібокомбінат" (далі - ТДВ „Бердянський хлібокомбінат") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк-Південь" (далі - ТОВ „Маяк-Південь") заборгованості у загальному розмірі 658 219,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 658 219,20 грн та судовий збір у розмірі 9873,30 грн. В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що відповідач за договором про переведення боргу було прийнято на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості ПП „Артек-Союз" за договором поставки товару. Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості. Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулася ТОВ "Маяк-Південь" з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 по справі №916/1821/20 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, деякі докази зовсім не прийняті до уваги або проігноровані. Так, за твердженням апелянта істотною умовою договору поставки, як випливає з його законодавчого визначення ГК України, є його предмет, кількість і асортимент, ціна та строки поставки. Однак, договором поставки продукції, який був укладений між позивачем та ПП „Артек-Союз" не передбачені строки поставки товару. Скаржник зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження заявлених вимог за договором поставки, зокрема видаткової накладної, акту приймання-передачі товару, товарно-транспортної накладної, тощо. ТОВ „Маяк-Південь" відзначає, що відповідно до умов договору переведення боргу, відповідач приймає на себе зобов`язання сплатити заборгованість позивачеві. Однак, згідно з умовами договору, ПП „Артек-Союз" було зобов`язано передати ТОВ „Маяк-Південь" документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" по виконанню зобов`язання. Однак, такі документи ТОВ „Маяк-Південь" надані не були. За твердженням апелянта, умовами договору про переведення боргу передбачено, що позивач вправі відмовитися від виконання своїх обов`язків, якщо договір поставки буде визнаний недійсним. Проте, у зв`язку із тим, що на численні вимоги відповідачу не було надано вказаний договір, він був позбавлений права, передбаченого вищезазначеним пунктом договору та статтею 522 ЦК України на відмову від виконання своїх обов`язків. Також, посилаючись на п. 5.1. договору про переведення боргу, яким визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, скаржник відзначає, оскільки ПП „Артек-Союз" вимоги договору щодо передачі документів не виконані, то момент виконання свого зобов`язання відповідачем ще не настав. З огляду на вищевикладене, як вважає скаржник, можна зробити висновки про недійсність правочину, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Апелянт також вважає, що вказаний у позовній заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтовано завищеним, оскільки позивачем не було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також, на думку апелянта, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (падання послуг). Також у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначені такі суми, як вартість відрядження (добових) 750 грн., та орієнтовна вартість квитків Запоріжжя-Одеса (в обидві сторони) - 1000 грн., однак відповідно до ухвали господарського суду Одеської області представником позивача подано клопотання про участь у засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1821/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Маяк-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 та призначено справу до розгляду на 13.01.2021. Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що предметом у даній справі не є правовідносини за договором поставки, а виключно виконання зобов`язань відповідачем за договором переведення боргу. При цьому, за твердженням позивача, він виконував свої зобов`язання за договором поставки належним чином. Будь-яких претензій щодо постави товару від покупця не надходило. Позивач зазначає, що на час укладання договору переведення боргу ані сума, ані підстави виникнення боргу жодною стороною не оспорювалась. До того ж, відповідач надав позивачеві гарантійний лист, яким підтвердив наявність заборгованості та зобов`язався здійснити її погашення. За твердженням позивача, несвоєчасне виконання своїх зобов`язань порушує його матеріальні інтереси та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності ТДВ „Бердянський хлібокомбінат". Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що ним було надано належні докази на підтвердження понесення таких витрат, їх розміру, тощо. Під час судового засідання від 13.01.2021 представник ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник ТОВ „Маяк-Південь" у судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення від 03.12.2020, яке вручено відповідачеві 09.12.2020. Враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 29.04.2016 між ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" (Постачальник) та ПП. „Артек-Союз" (Покупець) було укладено договір поставки №111-ГП, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити хлібобулочні та/або кондитерські вироби, та/або муку фасовану, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити її вартість. Первинний асортимент та ціна продукції за цим договором визначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Ціна та асортимент продукції згідно цього договору можуть визначатися в порядку, визначеному цим договором. Відповідно до п. 9.1 договору поставки договір діє з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний строк, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за десять календарних днів до закінчення строку дії цього договору. 01.02.2019 між ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" (Кредитор), ПП. „Артек-Союз" (Первісний боржник) та ТОВ „Маяк-Південь" (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п. 1.1 якого Первісний боржник переводить борг за договором №111-ГП від 29.04.2016, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити заборгованість Кредитору за названим у цьому пункті договором у сумі 1 092 813,76 грн. Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу Первісний боржник зобов`язується передати Новому боржнику документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора по виконанню зобов`язання: договір №111-ГП від 29.04.2016, первинні документи про постачання товару. Положеннями п. 3.2 договору про переведення боргу визначено, що Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором на умовах основного договору. Новий боржник вправі відмовитися від виконання своїх обов`язків, якщо основний договір між Первісним боржником і Кредитором буде визнаний недійсним у встановленому порядку. Відповідно до п. 5.1 договору про переведення боргу даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, з обов`язковим складанням письмового документу (п. 6.1. договору про переведення боргу). Матеріали справи свідчать, що вказаний договір переведення боргу підписаний сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками юридичних осіб. Доказів щодо підтвердження зміни умов у даному договорі у матеріалах справи не міститься. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного між ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" та ПП „Артек-Союз", за період з січня 2019 по лютий 2019 заборгованість ПП „Артек-Союз", станом на 28.02.2019 складає 992 813,76 грн. Листом №41 від 09.04.2019 ТОВ „Маяк-Південь" підтвердило, що станом на 09.04.2019 має заборгованість перед ТДВ „Бердянський хлібокомбінат", зокрема, за договором №111 від 29.04.2016 (укладеним ПП „Артек-Союз" та переведеним на ТОВ „Маяк-Південь") в сумі 992 813,76 грн та зазначило, що зобов`язується здійснити погашення заборгованості протягом 100 календарних днів рівними частинами, але не менше ніж 150000 грн, що становить 10 % від загального боргу, щодекадно разом з оплатою поточних зобов`язань за поставлений товар. Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ТДВ „Бердянський хлібокомбінат" зазначило, що відповідачем не було у повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання за договором про переведення боргу та не сплачено на його користь заборгованість у розмірі 658 219,20 грн, що стало підставою звернення із позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне. Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Приписами ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегією суддів встановлено, що договір про переведення боргу підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного матеріали справи не містять. З огляду на що, уклавши трьохсторонній договір про переведення боргу та погодивши з його умовами, відповідач фактично погодився про перехід до нього прав та обов`язків покупця за договором поставки, зокрема в частині обов`язку по сплаті боргу за поставлений позивачем товар. Однак, як свідчать наявні матеріали справи, відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору про переведення боргу, своїх зобов`язань не виконав та не сплатив на користь позивача існуючу заборгованість. З урахуванням наведеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу задоволення заявлених позовних вимог. Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу недодержання в договорі поставки істотних умов, з огляду на таке. Статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови договорів. Так, за вказаною статтею, зокрема, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Згідно п. 4 зазначеної статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Як свідчать матеріали справи, пунктом 1.1. договору поставки сторони погодили предмет договору - постачання хлібобулочних та/або кондитерських виробів, та/або муки фасованої. Первинний асортимент та ціна продукції за цим договором визначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Ціна та асортимент продукції згідно цього договору можуть визначатися в порядку, визначеному цим договором Ціна та кількість продукції, що постачається зазначається в ТТП по кожній партії товару (п. 3.1. договору поставки). Згідно з п. 3.2. договору поставки розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки продукції шляхом безготівкового розрахунку або внесенням грошових коштів до каси постачальника. Відповідно до п. 9.1 договору поставки договір діє з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Враховуючи, що договір поставки був підписаний керівниками підприємств без заперечень, зауважень та скріплений відповідними печатками, судова колегія зазначає, що сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, а саме предмету, ціни та строків його дії. Інші умови договору поставки не суперечать законодавству України та визначені сторонами за вчасною домовленістю, з урахуванням принципу свободи договору (ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 3 ЦК України). До того ж, наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження визнання розірвання договору поставки, визнання його недійсним, тощо. Враховуючи вищевказане, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, що договір поставки укладений із порушенням істотних умов. Щодо твердження ТОВ "Маяк-Південь", що момент виконання зобов`язання за договором переведення боргу у відповідача не настав з огляду на невиконання первісним боржником своїх зобов`язань за вказаним договором, судова колегія зазначає таке. Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу Первісний боржник зобов`язується передати Новому боржнику документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора по виконанню зобов`язання: договір №111-ГП від 29.04.2016, первинні документи про постачання товару. Втім, умовами укладеного між сторонами договору про переведення боргу не передбачено того, що невиконання первісним боржником такого обов`язку звільняє ТОВ "Маяк-Південь" від обов`язку щодо здійснення оплати за договором на користь ТДВ „Бердянський хлібокомбінат". До того ж, як свідчить наявний у матеріалах справи гарантійний лист №41 від 09.04.2019 ТОВ „Маяк-Південь" підтвердило, що станом на 09.04.2019 має заборгованість перед ТДВ „Бердянський хлібокомбінат", зокрема, за договором №111 від 29.04.2016 (укладеним ПП „Артек-Союз" та переведеним на ТОВ „Маяк-Південь") в сумі 992 813,76 грн та зазначило, що зобов`язується здійснити погашення заборгованості протягом 100 календарних днів рівними частинами, але не менше ніж 150000 грн, що становить 10 % від загального боргу, щодекадно разом з оплатою поточних зобов`язань за поставлений товар. Також, посилаючись на те, що ПП "Артек-Союз" не виконало взятого на себе зобов`язання з передачі первісних документів про постачання товару, ТОВ "Маяк-Південь" не надано жодного доказу на підтвердження дійсного невиконання ПП "Артек-Союз" своїх зобов`язань за договором переведення боргу. Також, ТОВ "Маяк-Південь" не надало суду доказів на підтвердження звернення до ПП "Артек-Союз" з приводу невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань. Твердження апелянта про недійсність договору про переведення боргу з причини не надання йому первісним боржником Основного договору та первинних документів є не обґрунтованим, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Враховуючи, що сторонами договору про переведення боргу під час його укладання були додержані вимоги, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, та зазначений договір не визнаний судом недійсним колегія суддів дійшла висновку що такий договір є дійсним та підлягає виконанню сторонами. Відтак, жодні обставин, які звільняють відповідача від виконання своїх обов`язків за даним договором відсутні. Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта з приводу того, що вказаний у позовній заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтовано завищеним. Так, в оскаржуваному рішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних із наданням правової допомоги, не вирішувалось. Натомість, як свідчать наявні матеріали справи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу вирішено Господарським судом Одеської області у додатковому рішенні по цій справі від 15.10.2020. Однак, вказане додаткове рішення не є предметом даного апеляційного перегляду. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у справі №916/1821/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2021 у зв`язку із перебуванням судді Таран С.В. у відпустці з 15.01.2021 по 18.01.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Богатир К.В. Суддя Таран С.В.