Постанова Київський апеляційний суд № 364/1325/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 364/1325/19 Головуючий у 1-й інст. - Макаренко Л.А. Апеляційне провадження №22-ц/824/13459/2020 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. при секретарі Букалов В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Макаренко Л.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 4,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадщина, до складу якої увійшла вказана земельна ділянка. Спадкоємцями першої черги є позивач і відповідач ОСОБА_3 як діти померлої та ОСОБА_4 - як чоловік померлої. Позивач з метою оформлення спадщини звернулась до приватного нотаріуса, проте їй відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року провадження у справі в частині вимог щодо ОСОБА_4 закрито на підставі пункту 7 ч.1 ст.255 ЦПК України. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що відповідачем ОСОБА_3 було визнано позов та обставини на які посилався позивач. Вказує, що документ щодо зміни прізвища позивача надавався безпосередньо працівникам суду, свідоцтво має знаходитись в матеріалах справи. Що стосується розбіжностей у документах померлої, то розгляд питання про встановлення факту родинних відносин має вирішуватись судом в межах спору про спадщину. Наявність спору про спадщину виключає можливість встановлення судом юридичних фактів у межах процедури окремого провадження. Суд формально розглянув справу, увагу учасників справи на невідповідності у поданих документах належним чином не звернув, факт визнання позову іншими спадкоємцями залишив без належної юридичної оцінки. 23 листопада 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розгляд справи без участі сторони скаржника. Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу до суду не подали, в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних доказів на підтвердження родинного зв`язку сторін, зокрема, позивача ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_5 , оскільки згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.11.1967 року Городище-Пустоварівським сільським ЗАГС Володарського району Київської області, актовий запис № 33, на ім`я « ОСОБА_1 », матір`ю останньої вказано « ОСОБА_5 ». Крім того, суду не повідомлено та не надано доказів щодо ймовірної зміни прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Суду не надано доказів на підтвердження належності ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, оскільки якщо оригінал вказаного державного акта на цю земельну ділянку наявний, він мав бути поданий до нотаріуса для оформлення відповідного свідоцтва про спадщину (за наявності передбачених законом підстав), в іншому разі - суду мали бути надані докази видачі такого державного акта спадкодавцю, яких матеріали справи не містять. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 03.11.2017 року Володарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області, актовий запис № 18 (а.с. 4). Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 1, 5-6). Ступінь родинного зв`язку ОСОБА_1 з ОСОБА_5 судом не встановлено, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження цього. В доданій до позовної заяви копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.11.1967 року Городище-Пустоварівським сільським ЗАГС Володарського району Київської області, актовий запис № 33, на ім`я « ОСОБА_1 », матір`ю останньої вказано « ОСОБА_5 » (а.с. 8). Тобто, відомості щодо по батькові відрізняються від вказаних у свідоцтві про смерть на ім`я « ОСОБА_5 ». До того ж суду не повідомлено та не надано доказів щодо ймовірної зміни прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Крім того, не доведено родинного зв`язку відповідача ОСОБА_3 , оскільки його матір`ю згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10.05.1972 рокуГородище-Пустоварівською сільською радою Володарського району Київської області, актовий запис № 11, є « ОСОБА_5 » (а.с. 9), а не « ОСОБА_5 ». Додана до позовної заяви копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 050619, виданого Володарською районною державною адміністрацією Київської області 24.05.2004 року на підставі розпорядження цієї ж державної адміністрації від 29.03.2004 року № 118 щодо земельної ділянки площею 4,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва містить відомості щодо власника цієї земельної ділянки, а саме« ОСОБА_5 » (а.с. 11). Копія цього акта завірена позивачем з позначкою «з оригіналом вірно». На запит суду першої інстанції державний нотаріус Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області листом від 19.11.2019 року № 401/01-16 повідомила про те, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не заводилась та на підтвердження додано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с. 31, 32). На аналогічний запит суду першої інстанції приватний нотаріус Бабак В.С. листом від 25.11.2019 року № 307/01-16 повідомила про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася, проте ОСОБА_1 як спадкоємець майна померлої зверталась до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, але через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно у вчиненні відповідної нотаріальної дії було відмовлено (а.с. 33). Таким чином, суду не надано належних доказів на підтвердження родинного зв`язку сторін, зокрема,позивача ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_5 , а також доказів на підтвердження належності останній спірної земельної ділянки, оскільки якщо оригінал вказаного державного акта на цю земельну ділянку наявний, він мав бути поданий до нотаріуса для оформлення відповідного свідоцтва про спадщину (за наявності передбачених законом підстав), в іншому разі - суду мали бути надані докази видачі такого державного акта спадкодавцю, яких матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати, зокрема, нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Враховуючи вищевказані відмінності у відомостях щодо по батькові спадкодавця («ОСОБА_5 » чи « ОСОБА_5 ») та прізвища позивача («ОСОБА_1 » чи « ОСОБА_1 ») суд вірно не взяв до уваги роз`яснення пунктів 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що у разі якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини тощо. Оскільки позивачем не доведено належними доказами її право на вказане спадкове майно (названу земельну ділянку) та наявності передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання права власності на це майно, суд дійшов правильного висновку, що визнання відповідачем позову суперечить закону, тому у прийнятті такого визнання належить відмовити. Твердження скаржника про те, що документ про зміну прізвища позивача надавався безпосередньо працівникам суду та відповідне свідоцтво має бути у справі, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, на які посилається скаржник. Крім того, доказів подання до канцелярії суду свідоцтва про зміну прізвища позивача скаржником апеляційному суду не надано. Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд не звернув увагу учасників справи на невідповідності у поданих документах. До заяви про розгляд справи без участі сторони скаржника від 18 листопада 2020 року представник позивача надав, зокрема, довідку Городище - Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області №401 від 05.10.2020 року про те, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) це одна і та сама особа, а також копію свідоцтва про укладення шлюбу та зміну прізвища позивача від 20.05.1989 року. Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи представником позивача не були надані до суду першої інстанції. Крім того, довідка Городище - Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області №401 від 05.10.2020 року не є доказом відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України, оскільки до повноважень сільської ради не входить право на встановлення факту родинних відносин. За умовами ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З клопотанням про долучення нових доказів представник позивача до апеляційного суду не звертався та доказів неможливості подання вищевказаних документів до суду першої інстанції позивачем не було подано, тому апеляційний суд не приймає до уваги подану довідку та копію свідоцтва. Апеляційний суд зауважує, що ксерокопія свідоцтва про укладення шлюбу та зміну прізвища позивача від 20.05.1989 року належним чином не посвідчена, а оригінал свідоцтва суду не надано. Також, апеляційний суд звертає увагу, що встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцями не являється предметом розгляду даного позову. Твердження скаржника про те, що суд залишив без належної юридичної оцінки факт визнання позову іншими спадкоємцями, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно. Доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надала ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог. Інших доводів в чому полягає незаконність та необґрунтованість ухваленого у справі рішення апеляційна скарга не містить. За встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав позивача. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 грудня 2020 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.