Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/5274/19

30.11.20 22-ц/812/1980/20 Єдиний унікальний номер судової справи 484/5274/19 Номер провадження 22-ц/812/1980/20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 30 листопада 2020 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 30 вересня 2020 року, під головуванням судді Шикері І.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про зміну розміру аліментів, УСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про зміну розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2002 року позивач перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбу, який розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у 2007 році. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 березня 2004 року. З 08 серпня 2015 року ОСОБА_1 перебуває із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на зміну свого сімейного стану та необхідність утримувати доньку і дружину у новому шлюбі, ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зменшено розмір аліментів стягнутих із ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року. В обґрунтування заяви посилався на те, що судом при ухвалені рішення не було вирішено питання про відкликання виконавчого листа, а це позбавляє можливості державного виконавця відкрити виконавче провадження за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2020 року. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа розглянута судом в межах заявлених позовних вимог та міськрайонним судом ухвалено рішення щодо позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та відкликати виконавчий лист, виданий за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що в резолютивній частині судового рішення про зміну розміру аліментів не вирішено питання щодо відкликання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення про стягнення аліментів, що позбавляє можливості державного виконавця відкрити виконавче провадження. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України до апеляційного суду не надходило. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 березня 2004 року. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зменшено розмір аліментів стягнутих із ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2004 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додатковим рішенням цього ж міськрайонного суду від 30 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. Разом з тим, судом було відмовлено в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вимог про відкликання виконавчого листа. Порядок і підстави ухвалення додаткового рішення регламентовані ст.270 ЦПК України. Так, у відповідності до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормами ЦПК України та воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення, міськрайонним судом правильно взято до уваги, що під час ухвалення оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надали сторони, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі і на підставі цього ухвалено рішення про задоволення позовних вимог про зміну розміру аліментів, а тому доводи позивача, зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення, є безпідставними, у зв`язку з чим судом постановлено законну ухвалу про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення відповідно без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2020 року