Постанова КГС ВС № 910/22855/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Київ Справа № 910/22855/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М., секретар судового засідання - Лелюх Є. П., за участю представників: позивача - Божка В. Г. (в порядку самопредставництва), відповідача - Лозовицького М. С. (адвокат), третьої особи - не з`явилися, розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства ?К. Енерго? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (головуючий - Корсак В. А., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) у справі за позовом Міністерства юстиції України до Акціонерного товариства ?К. Енерго?, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю ?Золотой Мандарин Ойл?, про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 54179613,40 грн. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2017 року Міністерство юстиції України (далі - Мінюст України, Міністерство) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства ?К. Енерго? (далі - АТ ?К. Енерго?, Товариство, Боржник) про відшкодування 54179613,40 грн збитків, завданих Державному бюджету України, з посиланням на статті 625, 1166, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статтю 9 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон України № 3477-ІV).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" (далі - ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", заявник, Стягувач), зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" (далі - АЕК "Київенерго"), правонаступником якої є АТ ?К. Енерго?, повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тон заставною вартістю 54179613,40 грн; 2) у подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 змінено спосіб та порядок виконання зазначеного судового рішення шляхом стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" вартість мазуту в розмірі 54179613,40 грн; 3) у зв`язку з тривалим невиконанням АЕК "Київенерго" вказаних рішення та ухвали у справі № 41/207, 25.09.2013 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яким 20.10.2015 у справі ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України" прийнято рішення на користь заявника і у лютому 2016 року на виконання цього рішення з Державного бюджету України Стягувачу перераховано грошові кошти у сумі 54179613,40 грн, які позивач вважає збитками та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 (головуючий - Удалова О. Г., судді Спичак О. М., Ващенко Т. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 (головуючий - Дикунська С. Я. судді Жук Г. А., Мальченко А. О.), позов задоволено повністю у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.

4. Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 (головуючий - Кушнір І. В., судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/22855/17, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Зазначена постанова аргументована тим, що, здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили: 1) з яких саме правових підстав Держава Україна має відповідати за дії або бездіяльність того чи іншого підприємства, установи, організації саме приватної форми власності та їх посадових осіб; 2) повно, всебічно та об`єктивно твердження відповідача стосовно того, що у тривалому невиконанні судового рішення у справі № 41/207 не вбачається наявності вини Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") і Держави Україна, оскільки саме ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" не вживало заходів щодо виконання рішення, прийнятого на його користь; 3) судове рішення у цій справі, що переглядається, може вплинути на права або обов`язки "Золотой Мандарин Ойл" стосовно однієї із сторін у справі.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 (суддя Гулевець О. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на Товариство відповідальності у виді відшкодування збитків, зокрема вини відповідача у тривалому невиконанні рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 та ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207, оскільки за умов відсутності упродовж тривалого періоду (з 13.05.2009 по 19.05.2015) звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, Держава Україна не була обізнана про наявність невиконаного рішення суду та не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207, виконавче провадження (ВП № 47633239) за яким було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України Медведєвим О. В. лише 22.05.2015, тоді як ПАТ "Київенерго" не було та не є державним підприємством, а наявність частки держави у статутному капіталі ПАТ "Київенерго" не зумовлює відповідальності держави за дії чи бездіяльність зазначеного товариства. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (суддя Гулевець О. В.), ухваленим на підставі статей 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стягнуто з Мінюсту України на користь АТ "К. Енерго" 360000 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 480000 грн судового збору за подання касаційної скарги.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

7. Постанова мотивована посиланням на положення статей 124, 129 Конституції України, статей 2, 16, 96, 97, 170, 261, 601, 614, 1166, 1191, 1192 ЦК України, статей 55, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 12, 24 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2, 3, 8, 9 Закону України № 3477-ІV, статей 11, 74, 108, 109, 269, 277, 310 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) АЕК "Київенерго" у добровільному порядку не виконала ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 41/207 та не погасила борг у сумі 54179613,40 грн вартості мазуту, в тому числі у період розстрочення виконання судового рішення (з 29.01.2012 по 31.01.2015) згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012, тоді як після відмови 14.05.2013 судом апеляційної інстанції у видачі дублікату наказу про стягнення грошових коштів у зв`язку з неподанням доказів (довідки поштового відділення про втрату поштового відправлення) органом виконання судових рішень, за заявою якого порушувалося це питання, ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" опинилося у ситуації відсутності у нього виконавчого документа, що спростовує доводи відповідача про тривале невиконання судового рішення з вини Стягувача; 2) як на момент прийняття рішення у справі № 41/207, так і на момент подання заяви ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до ЄСПЛ, ПАТ "Київенерго" було юридичною особою, в статутному капіталі якої була частка державної власності, однак відповідач не був державним підприємством, а сама по собі наявність державної частки у статутному капіталі господарського товариства не може свідчити, що Держава Україна має відповідати за дії або бездіяльність такого товариства чи навпаки; 3) відповідач надав копії заяв від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 № 42/92ПЗ/8908 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15991751,64 грн, а також копії описів вкладення та фіскальних чеків про направлення заяв на адресу ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", але матеріали справи не містять і Товариство не надало суду доказів отримання Стягувачем вказаних заяв; 4) рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України" за заявою № 63403/13 повністю виконано 25.02.2016, про що свідчать платіжні доручення від 22.02.2016 № 810 на суму 9182823,64 грн та від 24.02.2016 № 918 на суму 44996789,76 грн, отже, перебіг строку позовної давності розпочався 26.02.2016 та закінчився 26.02.2019, а позивач звернувся до суду з цим позовом 14.12.2017, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, АТ "К. Енерго" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення і додаткове рішення залишити в силі. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статті 203 ГК України, статей 11, 12, 204, 601, 1166, 1191 ЦК України, статей 1, 2, 4, 18, 32 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017) та статей 14, 75, 86, 236, 237, 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 1166, 1191 ЦК України у подібних правовідносинах відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України; 2) апеляційний суд не врахував тих обставин, що Стягувач, отримавши наказ Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207, з 2009 року до 20.05.2015 не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, але до ЄСПЛ звернувся у вересні 2013 року у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем у добровільному порядку судового рішення, внаслідок чого саме ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", яке не вживало заходів для виконання рішення у визначеному законом порядку, є винним у завданих державі збитках, позаяк Держава Україна не була обізнана про наявність невиконаного рішення суду у справі № 41/207 та не могла знати про необхідність забезпечення його примусового виконання; 3) оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 № 42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15991751,64 грн не оспорювався ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", чим презюмується правомірність цього правочину, а тому піддавши сумніву його дійсність, апеляційний суд у порушення норм процесуального закону вийшов за межі позовних вимог; 4) держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у ЄСПЛ за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові. Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2020 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "К. Енерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.06.2020. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 розгляд касаційної скарги АТ "К. Енерго" відкладено на 07.07.2020. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ ?К.ЕНЕРГО? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 до 11.08.2020. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. у справі №910/22855/17 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Зуєв В. А., Пільков К. М. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020, від 25.08.2020 та від 08.09.2020 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ ?К.ЕНЕРГО? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 до 25.08.2020, до 08.09.2020 та до 06.10.2020 відповідно. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про її вступ у справу № 910/22855/17 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020, від 13.10.2020 та від 10.11.2020 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ ?К.ЕНЕРГО? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 до 13.10.2020, до 10.11.2020 та до 24.11.2020 відповідно. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про його вступ у справу № 910/22855/17 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" задоволено частково, зобов`язано АЕК "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тон заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго". 06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ, який передано на виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017).

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (далі - ТОВ "ТД "Ресурси") та Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" (далі - ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут") про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання цього рішення, зокрема, стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54179613,40 грн вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов`язання АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тон заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго". Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов`язання АЕК "Київенерго" повернути в натурі на користь ТОВ "ТД "Ресурси" мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тон заставною вартістю 55839674 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго". Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 № 41/207 року про зобов`язання АЕК "Київенерго" повернути в натурі на користь ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут" мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тон заставною вартістю 54626671,40 грн, що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тон на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8466,643 тон на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго". 13.05.2009 на виконання вказаної ухвали видано зокрема наказ про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54179613,40 грн вартості мазуту. Строк пред`явлення до виконання зазначеного наказу встановлено до 13.05.2012.

14. В ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 у справі № 41/207 зазначено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 05.08.2009 виконавче провадження № 13930081 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 № 41/207 (про стягнення 55839674 грн), виданого ТОВ "ТД "Ресурси" (іншому стягувачу), зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017), згідно з яким виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі № 41/207, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012, у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" в частині відстрочення виконання ухвали суду відмовлено, а в частині розстрочення задоволено частково, строком на 36 місяців згідно графіку, наведеного у резолютивній частині ухвали (з 29.01.2012 по 31.01.2015). Відтак, у період з 13.02.2012 строк пред`явлення наказу до виконання переривався до 31.01.2015 в силу частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017), оскільки в судовому порядку було розстрочено виконання судового рішення строком на 36 місяців.

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 41/207 заяви Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та Стягувача про видачу дублікату наказу задоволено частково. Видано дублікат наказу від 13.05.2009 у справі № 41/207 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 та ухвали цього ж суду від 12.05.2009. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі №41/207 апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 скасовано. У задоволені заяв про видачу дублікату наказу від 13.05.2009 відмовлено. В цій постанові зазначено, що Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у своїй заяві про видачу дублікату наказу послався на те, що наказ втрачено при пересилці. Разом з тим ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", подаючи аналогічну заяву вказав, що документи, пов`язані з виконавчим провадження ВП 12663941, знищено. Відтак суд апеляційної інстанції, керуючись нормою частини 3 статті 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), вказав, що Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, обґрунтовуючи заяву про видачу дублікату наказу його втратою при пересилці, мав подати довідку органу зв`язку (поштового відділення) про втрату поштового відправлення, в якому пересилався наказ, однак зазначеного матеріали справи не містять. Крім того, суд встановив, що так само не містять матеріали справи доказів знищення матеріалів за виконавчим провадженням ВП 12663941, про що стверджувало ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" у своїй заяві про видачу дублікату наказу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що підстави для задоволення заяв про видачу дублікату наказу відсутні. 17. 25.09.2013 у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" звернулося до ЄСПЛ із заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також статтею 1 Першого протоколу. Рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті

37. У відповідності до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено. У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначається про те, що 22.07.2015 суд отримав лист Уряду (як одностороння декларація), в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом. Зі змісту цієї Декларації про дружнє врегулювання вбачається, що Уряд України зобов`язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у ЄСПЛ. Уряд зобов`язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи. Враховуючи викладені обставини, ЄСПЛ вирішив вилучити заяву з реєстру справ. Таким чином, у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання, з Державного бюджету України на рахунок отримувача - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" сплачено присуджені ЄСПЛ кошти в сумі 54179613,40 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 22.02.2016 № 810 на суму 9182823,64 грн та від 24.02.2016 № 918 на суму 44996789,76 грн.

18. Виконавче провадження № 47633239 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 №41/207, виданого ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 54179613,40 грн вартості мазуту, було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України Медведєвим О. В. лише 22.05.2015. Стягувач упродовж тривалого часу, а саме з травня 2009 року по травень 2015 рік, не подавав до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення у справі № 41/207 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення. 19. 01.03.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49670204 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015. Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

21. Відповідно до частини 1 статті 2 та статті 3 Закону України № 3477-ІV рішення ЄСПЛ не лише є джерелом права, але є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

22. Статтею 34 Конвенції встановлено, що Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однієї з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов`язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права. Сторонами у справах, які розглядаються ЄСПЛ, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться ЄСПЛ проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб. Таким чином, Держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.

23. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

24. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

25. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов`язку відшкодування збитків.

26. Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

27. Регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17).

28. Згідно з частиною 2 статті 2 та статті 170 ЦК України держава є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

29. За змістом частини 5 статті 9 Закону України № 3477-ІV Орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є Міністерство, зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині 4 статті 8 цього Закону, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.

30. Отже, після виплати особі на виконання рішення ЄСПЛ присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до Держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 913/982/17).

31. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

32. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 1166 та частини 1 статті 1191 ЦК України у подібних правовідносинах відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України.

33. Адже, ухвалюючи постанову від 23.04.2019 у справі № 913/982/17, предметом позову Міністерства у якій також було стягнення з акціонерного товариства у порядку регресу збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням ЄСПЛ, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність вчинення саме відповідачем дій, які призвели до порушень Конвенції та понесення державою відповідних збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків, оскільки ЄСПЛ під час ухвалення рішень від 06.10.2011 і від 25.07.2013 у справі "Агрокомплекс проти України" не встановив фактів порушення будь-яких угод, зобов`язань або фактів впливу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на запроваджену процедуру банкрутства, будь-яких зобов`язань цього товариства відносно Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс".

34. Натомість під час розгляду справи № 910/22855/17 суди виходили зі встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 обставин невиконання АЕК "Київенерго" зобов`язання з повернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" мазуту вартістю 54179613,40 грн за договорами зберігання від 17.10.2008 № 175 і № 171008-К, а також з обставин невиконання Боржником у добровільному порядку грошового зобов`язання зі стягнення 54179613,40 грн вартості мазуту, яке виникло на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання зазначеного судового рішення.

35. Наведене переконливо свідчить про різні фактичні обставини у справах № 913/982/17 і № 910/22855/17, які формують зміст спірних правовідносин, що виключає їх подібність у зазначених справах, та, як наслідок, підтверджує обґрунтованість доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 1166 та частини 1 статті 1191 ЦК України у подібних правовідносинах регресного відшкодування збитків на користь Держави Україна.

36. У свою чергу, в постанові від 14.08.2019 у справі № 911/3840/17 Верховним Судом за наслідками комплексного застосування положень статей 1174, 1176 і частин 3, 4 статті 1191 ЦК України сформульовано правовий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі (державні податкові органи) не є особами, які мають відповідати за вказаним позовом, а вини конкретних посадових та/або службових осіб не встановлено, що зважаючи на різний суб`єктний склад сторін у справах № 910/22855/17 і № 911/3840/17 та неоднакове правове регулювання спірних правовідносин свідчить про їх неподібність.

37. Водночас, Верховний Суд не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність позивачем наявності підстав для відшкодування збитків у порядку регресу у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення у справі № 41/207 з огляду на таке.

38. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

39. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

40. Згідно з частиною 5 статті 310 та частиною 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

41. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, що АЕК "Київенерго", правонаступником якої є АТ ?К. Енерго?, у добровільному порядку не виконала ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 41/207 та не погасила борг у сумі 54179613,40 грн вартості мазуту, в тому числі у період розстрочення виконання судового рішення (з 29.01.2012 по 31.01.2015) згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012, тоді як після відмови 14.05.2013 судом апеляційної інстанції у видачі дублікату наказу про стягнення грошових коштів у зв`язку з неподанням доказів (довідки поштового відділення про втрату поштового відправлення) органом виконання судових рішень, за заявою якого порушувалося це питання, ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" опинилося у ситуації відсутності у нього виконавчого документа, що спростовує доводи відповідача про тривале невиконання судового рішення з вини Стягувача. При цьому, виконуючи вказівки касаційної інстанції щодо необхідності дослідження обставин належності контрольного пакету акцій відповідача Державі Україна, апеляційний суд спочатку правильно зазначив, що згідно з листом Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019 у період з 01.01.2008 по 10.07.2011 держава була акціонером АЕК "Київенерго" з кількістю акцій 54182141 шт., що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості (орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості); у період з 11.07.2011 по 28.08.2017 держава була акціонером АЕК "Київенерго" (з 22.04.2013 - ПАТ "Київенерго") із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 акцій від загальної їх кількості, проте, у подальшому, дійшов суперечливого висновку про те, що як на час ухвалення рішення у справі № 41/207 (у травні 2009 року) так і на час подання ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" заяви № 63403/13 до ЄСПЛ (у вересні 2013 року) і прийняття ЄСПЛ 20.10.2015 рішення за цією заявою, АЕК "Київенерго" (з 22.04.2013 - ПАТ "Київенерго") було юридичною особою, в статутному капіталі якої була частка державної власності, однак, відповідач не був державним підприємством, за зобов`язаннями якого держава має нести відповідальність.

42. Адже, з огляду на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій обставини звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до ЄСПЛ у вересні 2013 року, подання Стягувачем наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 №41/207 на примусового виконання судового рішення лише 20.05.2015, подальшого відкриття 22.05.2015 виконавчого провадження № 47633239 з виконання цього наказу головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України Медведєвим О. В., прийняття ЄСПЛ 20.10.2015 рішення за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, зазначений висновок апеляційного суду не відповідає вимогам частини 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.01.2017), за змістом яких державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

43. Відтак, наведене не виключає наявність підстав вважати, що станом на час звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до ЄСПЛ, так і станом на дату ухвалення ним рішення у справі "Золотий Мандарин Ойл" проти України", встановлений законом 6-місячний строк виконання судового рішення у справі № 41/207 не закінчився, що може свідчити про відсутність вини держави в особі органу державної виконавчої служби у невжитті заходів з примусового виконання судового рішення.

44. Ураховуючи наведене, у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не спростував доводів відповідача про те, що Стягувач, отримавши наказ Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207, з 13.05.2009 до 20.05.2015 не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, але до ЄСПЛ звернувся у вересні 2013 року у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем у добровільному порядку судового рішення, внаслідок чого саме ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", яке не вживало заходів для виконання рішення у визначеному законом порядку, є винним у завданих державі збитках, позаяк Держава Україна не була обізнана про наявність невиконаного рішення суду у справі № 41/207 та не могла знати про необхідність забезпечення його примусового виконання. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення регресного позову є передчасним, оскільки не узгоджується зі вміщеним в оскаржуваній постанові висновком суду щодо необґрунтованості доводів позивача про те, що звернення стягувача - ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення у справі не було обов`язковим.

45. Натомість апеляційний суд помилково обмежився посиланням на те, що в межах судового провадження у справі № 41/207 відбувалося примусове виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в чинній на той час редакції) щодо повернення майна, що не має істотного значення для справи зважаючи на визнання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 № 41/207 про зобов`язання АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазуту вартістю 54179613,40 грн таким, що втратив чинність згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009.

46. Касаційна інстанція зауважує, що загалом держава не може вважатися відповідальною за відсутність коштів у приватного підприємства та її відповідальність поширюється тільки на дії державних органів у рамках виконавчого провадження (ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності у справі "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Russia), заява № 48757/99, від 18.06.2002).

47. Разом з тим колегія суддів зазначає, що у порушення вимог статей 86, 269, 282, 316 ГПК України апеляційний суд не надав належної оцінки і не відхилив тверджень Міністерства про те, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ Держава Україна має відповідати за дії або бездіяльність не лише державного підприємства, а й підприємства приватної форми власності, яке хоча і було самостійною юридичною особою, але перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства.

48. Зокрема, у справі "Стефаненко проти України" (заява № 19782/07 проти України), у якій заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2005, боржником за яким було Товариство з обмеженою відповідальністю "Феодосійський", розмір частки держави у статутному фонді якого становив 26%, а у 2009 році стало підприємством приватної форми власності. ЄСПЛ, приймаючи рішення від 22.05.2012 у вказаній справі, взяв до уваги твердження Уряду про те, що держава не відповідає за борги підприємства приватної форми власності, а несе відповідальність лише у тій частині, яка стосується частки держави в статутному фонді. У зазначеному рішенні ЄСПЛ визнав надмірну тривалість виконання рішення, ухваленого на користь заявниці за період з 01.07.2005 (з моменту набрання судовим рішенням законної сили) по 15.05.2009 (до моменту набуття боржником статусу приватного підприємства), тобто за період, коли підприємство-боржник перебувало під контролем держави.

49. Зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1166 та частини 1 статті 1191 ЦК України у подібних правовідносинах відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України, колегія суддів у контексті застосування зазначених правових норм до спірних регресних правовідносин дійшла такого висновку: "За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 та частиною 1 статті 1191 ЦК України, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до Держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням. Натомість Держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді як за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, так і за дії (бездіяльність) підприємства приватної форми власності, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства. Водночас, Держава Україна не відповідає за відсутність коштів у господарського товариства та зумовлене цим невиконання таким товариством у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили".

50. Водночас, під час вирішення спору суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення статті 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц).

51. Згідно з частиною 1 статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

52. Статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

53. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

54. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

55. З урахуванням положень статей 204, 601 ЦК України та статті 203 ГК України колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 № 42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15991751,64 грн не оспорювався ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", чим презюмується правомірність цього правочину, а тому піддавши сумніву його дійсність, апеляційний суд у порушення частини 2 статті 237 ГПК України вийшов за межі позовних вимог (схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

56. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, а тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок невиконання відповідачем судового рішення у справі № 41/207 у добровільному порядку, а саме у зв`язку виплатою грошових коштів третій особі на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України, є передчасним і таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

57. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

58. Оскільки неправильне застосування норм матеріального права (статті 204, 601, 1166, 1191 ЦК України) і порушення норм процесуального права (статей 86, 236, 237, 269, 282, 316 ГПК України) допущено судом апеляційної інстанції, а заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, то Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

59. З наведених раніше мотивів касаційна інстанція бере до уваги обґрунтовані доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідають положенням статей 74, 86, 236, 269, 282, 316 ГПК України.

62. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

63. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

64. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваної постанови і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

65. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. Висновки про застосування норм права

66. Ураховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1166 та частини 1 статті 1191 ЦК України у подібних правовідносинах відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України, колегія суддів вважає за необхідне в контексті застосування зазначених правових норм до спірних регресних правовідносин сформулювати такий правовий висновок: "За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 та частиною 1 статті 1191 ЦК України, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до Держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням. Натомість Держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді як за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, так і за дії (бездіяльність) підприємства приватної форми власності, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства. Водночас, Держава Україна не відповідає за відсутність коштів у господарського товариства та зумовлене цим невиконання таким товариством у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили". Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства ?К. Енерго? задовольнити частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 скасувати. Справу № 910/22855/17 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді В. А. Зуєв К. М. Пільков