Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/85/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/85/20 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Дата і місце ухвалення: 05.10.2020р., м. Херсон Дата виготовлення повного тексту: 15.10.2020р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. при секретарі Рябоконь Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білозерський» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А : В січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Білозерський» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2019 року №0005203307 та №0005213307. Позов обґрунтовувало тим, що при проведенні планової перевірки товариства контролюючий орган, з посиланням на встановлену неможливість виконання з боку ТОВ «Аутстаффер» послуг за договором аутстаффінга, дійшов необґрунтованого висновку про використання ТОВ «Білозерський» праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, внаслідок чого позивачем занижено базу нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Позивач зазначив, що за умовами укладеного з ТОВ «Аутстаффер» договору аутстаффінга від 01.01.2015р. ТОВ «Білозерський» не виступав ані роботодавцем, ані податковим агентом по відношенню до осіб, які були залучені його контрагентом в процесі надання відповідних послуг, та не мало зобов`язань щодо виплати будь-якої суми винагороди на користь залучених осіб. Послугою з надання персоналу, у відповідності до п.п.14.1.183 п.14.1 ст.14 ПК України, є господарська або цивільно-правова угода, однак не трудова угода, що виключає можливість застосування до сум, сплачених за таку послугу, законодавства з приводу оподаткування доходів фізичних осіб. При цьому, ТОВ «Білозерський» не може нести відповідальності за неподання його контрагентом Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 25.09.2019р. №0005203307 та №0005213307. Стягнуто на користь ТОВ «Білозерський» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судові витрати у сумі 2102,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 05.10.2020р. з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Білозерський». В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посилання відповідача на те, що правовідносини, які склалися за наслідками укладення ТОВ «Білозерський» договору аутстаффінга з контрагентом ТОВ «Аутстаффер» щодо надання персоналу в оренду, мають ознаки трудових відносин, що склались між наданим персоналом та безпосередньо з позивачем. Складені акти приймання послуг є лише формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг визначити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт і, як наслідок, вірно нарахувати заробітну плату. Також, апелянт посилається на те, що перевіркою інформаційних баз органів ДПС встановлено, що за період 2017 рік ТОВ «Аутстаффер» не надало до контролюючого органу Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма №1ДФ) та Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), що свідчить про відсутність у контрагента позивача найманих працівників. Суд першої інстанції не встановив реальну можливість ТОВ «Аутстаффер» виконати умови договору аутстаффінга, укладеного з ТОВ «Білозерський». Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Предметом спору у даній справі є оскарження ТОВ «Білозерський» правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 25.09.2019р.: - №0005203307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 106 501,21 грн. (в т.ч. за податковим зобов`язанням 69 018,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37 483,07 грн.); - №0005213307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 8875,08 грн. (в т.ч. за податковим зобов`язанням 5751,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3123,58 грн.). Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Білозерський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., валютного законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., результати якої оформлено актом перевірки №98/21-22-14-01/38188680 від 10.07.2019р. У висновках вказаного акту перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення ТОВ «Білозерський»: - пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 п.164.2 ст 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, в сумі 69018,14 грн. (у тому числі по періодах: за січень 2017 року у сумі 19893,15 грн., за лютий 2017 року у сумі 17335,86 грн., за квітень 2017 року у сумі 20515,73 грн., за червень 2017 року в сумі 11273,4 грн.); - пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2, 1.4, 1.6, 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся, у сумі 5751,50 грн. (у тому числі по періодах: за січень 2017 року в сумі 1657,76 грн., за лютий 2017 року в сумі 1444,65 грн., за квітень 2017 року в сумі 1709,64 грн., за червень 2017 року в сумі 939,45 грн.). Зокрема, в акті перевірки №98/21-22-14-01/38188680 від 10.07.2019р. зазначено, що у період, що підлягав плановій перевірці, ТОВ «Білозерський» використовувало працю працівників по договору аутстаффінга від 01.01.2015р., укладеного з ТОВ «Аутстаффер», за умовами якого ТОВ «Аутстаффер» (Виконавець) надає за заявою ТОВ «Білозерський» (Клієнт) працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах Договору. Перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС, зокрема, ІС «Податковий блок»: Обробка ПЗ та платежів, Облік платежів, встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Аутстаффер» є інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (КВЕД 78.30). За період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. ТОВ «Аутстаффер» не надано до контролюючого органу Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), що свідчить про відсутність найманих працівників на ТОВ «Аутстаффер». У зв`язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Аутстаффер» в реальності не мав ніякої можливості виконати умови Договору аутстаффінга, укладеного з ТОВ «Білозерський», тому послуги з надання персоналу не мають реального характеру, оскільки працівники, перелік яких наведено в додатку до акту виконаних робіт, всупереч умовам укладеного Договору та трудового законодавства на роботу офіційно не приймались, відрахування внесків, податків та зборів відповідно до вимог чинного законодавства не проводились. В порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, пп. 1.2, пп.1.4, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ТОВ «Білозерський», використовуючи працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, не визначено базу оподаткування під час нарахування доходів працівникам, праця яких використовувалась без належного оформлення, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 69018,14 грн. та суми військового збору, що підлягає сплаті, на 5751,5 грн. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Білозерський» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 вересня 2019 року №0005203307 та №0005213307, дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих у висновках акту перевірки №98/21-22-14-01/38188680 від 10.07.2019р., щодо заниження позивачем бази нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. За висновками суду першої інстанції, у спірних правовідносинах ТОВ «Білозерський» не сплачувало безпосередньо будь-якого доходу на користь фізичних осіб, які були залучені від ТОВ «Аутстаффер» на виконання послуг з надання персоналу відповідно до укладеного договору. Виплачена ТОВ «Аутстаффер» винагорода є доходом останнього та жодним чином не може вважатись розміром виплаченої фізичним особам (працівникам) заробітної плати. ТОВ «Білозерський» не виступало роботодавцем щодо таких осіб, не укладало із ними трудових договорів та не мало обов`язків податкового агента. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вже зазначалося колегією суддів, перевіркою позивача встановлено, що для здійснення своєї діяльності ТОВ «Білозерський» використовувало працю працівників по договору аутстаффінга, укладеного з ТОВ «Аутстаффер» (код 38044531) від 01.01.2015 б/н. Відповідно до умов п.1.1 договору аутстаффінга від 01.01.2015р., укладеного між ТОВ «Аутстаффер» (Виконавець) та ТОВ «Білозерський» (Клієнт), Виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати за заявкою Клієнта послуги з надання Клієнтові працівників Виконавця (далі по тексту договору - працівники) для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах цього договору. Згідно п.2.1.4 договору аутстаффінга від 01.01.2015р. розрахунок, нарахування й сплата податків і інших обов`язкових платежів у бюджети всіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданим працівникам винагороди, здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, виплачуваним безпосередньо Виконавцем. Положеннями п.3.1 договору аутстаффінга від 01.01.2015р. передбачено, що надані працівники не роблять які-небудь послуги й не здійснюють які-небудь дії від імені Виконавця, а роблять послуги й дії від імені Клієнта на підставі доручення. Жоден із працівників, наданих Виконавцем, не є працівником Клієнта і не знаходиться з останнім у цивільно-правових або трудових відносинах у зв`язку з укладанням цього договору. Згідно актів приймання-передачі наданих послуг ТОВ «Аутстаффер» надані позивачу працівники: у листопаді 2016 року в кількості 21 чол., у грудні 2016 року в кількості 21 чол., у січні 2017 року в кількості 20 чол., у лютому 2017 року в кількості 20 чол., у березні 2017 року в кількості 21 чол., у квітні 2017 року у кількості 24 чол., у травні 2017 року у кількості 25 чол. Загалом, за період з січня по червень 2017 року ТОВ «Білозерський» було сплачено на користь ТОВ «Аутстаффер» грошові кошти в сумі 383 434,15 грн. в якості плати за послуги аутстаффінга. З посиланням на відомості інформаційних баз даних органів ДФС щодо не надання контрагентом позивача Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум у триманого з них податку (форма №1ДФ), Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі дійшло висновку про відсутність у ТОВ «Аутстаффер» працівників (штатних та позаштатних) та, як наслідок, відсутність факту реального надання послуг позивачу за договором аутстаффінга від 01.01.2015р. Відповідно до п.п.14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін. Чинне законодавство України не містить правової конструкції договору аутстаффінга, тоді як зазначене поняття, яке фактично використовується у господарських правовідносинах, передбачає використання підприємством за винагороду праці осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з контрагентом (провайдером), який зазвичай виплачує заробітну плату таким працівникам (як їх фактичний працедавець). Тобто, за договором аутстаффінга компанія аутстаффер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов`язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюються аутстаффером. Між тим, колегія суддів вважає, що реалізація відповідних договорів аутстаффінга має супроводжуватися обов`язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг. При цьому, встановлюючи реальність виконання цих операцій дослідженню підлягають складені трудові договори зі штатними спеціалістами фактичного працедавця, посадові інструкції наданих працівників, а також документи, що підтверджують кількість часу, фактично використаного кожним стороннім працівником (на підставі чого відбуваються розрахунки за надані послуги аутстаффінга). Надаючи правову оцінку зібраним доказам у справі, зокрема, актам прийому-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає, що останніми не встановлено обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу. В даному випадку, складені акти приймання-передачі послуг, на думку колегії суддів, є формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг встановити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт і, як наслідок, вірно нарахувати заробітну плату. Крім того, матеріалами справи жодним чином не підтверджено, що надані в оренду позивачу працівники мають трудові відносини з контрагентом ТОВ «Аутстаффер». В свою чергу, із змісту укладеного договору аутстаффінга, а також розуміння правової природи відповідного договору, колегія суддів робить висновок, що метою його укладення є надання власного персоналу провайдера в оренду, а не надання посередницьких послуг з працевлаштування персоналу третьої особи. Між тим, заявлене у договорі та реалізоване третьою особою право залучати до виконання умов укладеного договору третіх осіб, на думку колегії суддів спотворює правову природу договору аутстаффінга, а як наслідок свідчить про виникнення між сторонами іншого виду правовідносин. На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу, що ТОВ «Аутстаффер» не мало можливості виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем за договором аутстаффінга від 01 січня 2015 року, у зв`язку з чим відповідачем цілком обґрунтовано поставлено під сумнів реальність вчинених господарських операцій. Однак, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що за результатами проведеної у ТОВ «Білозерський» планової перевірки Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не досліджувалося питання щодо завищення ТОВ «Білозерський» витрат внаслідок не підтвердження факту придбання послуг від ТОВ «Аутстаффер». Податковий орган дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах у позивача статусу податкового агента щодо осіб, працю яких він використовував у виробничому процесі, у зв`язку з чим спірними податковими повідомленнями-рішеннями донарахував товариству до сплати грошові зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та військовий збір. За позицією відповідача, оскільки по взаємовідносинах з ТОВ «Аутстаффер», останній не мав можливості виконати умови Договору аутстаффінга, послуги з надання персоналу не мають реального характеру, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Білозерський» використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, в наслідок чого не визначено базу оподаткування під час нарахування доходів працівникам, праця яких використовувалась без належного оформлення. Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб врегульовано Розділом IV ПК України. Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Згідно пп.164.2.1 п.164.2 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно із пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Пунктом 171.1 статті 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Згідно п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Згідно із п. 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. З вказаних норм слідує, що до бюджету податковим агентом підлягає сплаті податок з доходу, нарахованого на користь платника податку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок визначених позивачу до сплати суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та військового збору здійснено контролюючим органом виходячи із сум виплачених грошових коштів на користь ТОВ «Аутстаффер». Проте, виплачена ТОВ «Аутстаффер» винагорода є доходом останнього та жодним чином не може вважатись розміром виплаченої фізичним особам (працівникам) заробітної плати. Тобто, база нарахування визначена відповідачем не виходячи із сум нарахованої винагороди фізичним особам, що, на думку колегії суддів, не може свідчити про відповідність грошових зобов`язань в оскаржуваних рішеннях податкового органу, критерію обґрунтованості. При цьому, документів, підтверджуючих нарахування винагороди, виплаченої фізичним особам із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів тощо, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції надано не було. Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ «Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey»). У зв`язку з не доведенням податковим органом правильності нарахованих позивачу до сплати сум грошових зобов`язань колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2019 року №0005203307 та №0005213307. А відтак, зазначені рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі правомірно скасовано судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 05.10.2020р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 01 грудня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук