Постанова Київський апеляційний суд № 754/13568/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Саламон О.Б. Єдиний унікальний номер справи № 754/13568/18 Апеляційне провадження № 22- ц/824/11685/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца Віктора Степановича, стягувач ОСОБА_2 . Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, - В с т а н о в и л а : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца В.С. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Процом В.С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №754/13568/18, виданого 27 вересня 2019 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 18 000 грн. Вказує на те, що зазначена постанова винесена з грубим порушенням чинного законодавства України, оскільки виконавчий лист не містить адреси реєстрації чи проживання ОСОБА_1 , а містить лише юридичну адресу адвокатського об`єднання, що представляло її інтереси в суді. При цьому, ОСОБА_1 не зареєстрована в Голосіївському районі м. Києва, не має там майна та місця роботи, а тому виконавче провадження відкрито безпідставно. У скарзі просить визнати дії державного виконавця пов`язані з прийняттям до виконання виконавчого листа №754/13568/18, виданого Деснянським районним судом м. Києва неправомірними, зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №60247979 від 09 жовтня 2019 року та винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з подальшим скасуванням всіх наступних постанов. Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, зупинено стягнення на підстави виконавчого документу №754/13568/18, виданого Деснянським районним судом м. Києва(виконавче провадження №60247979) до розгляду по суті скарги ОСОБА_1 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року у задоволено скарги відмовлено. Відновлено виконання виконавчого документу №754/13568/18, виданого Деснянським районним судом м. Києва(виконавче провадження №60247979). Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права,постановити нову ухвалу, задовольнити її скаргу. Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами скарги. На думку апелянта суд не взяв до уваги її доводи, що адреса зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження не є її адресою реєстрації. На адресу апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ «Міжнародна адвокатська група Теміс Лав'єре Груп» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вони підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 26 листопада 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник ОСОБА_1 - адвокат Галь А.М. та стягувач ОСОБА_2 приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».) Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні в Голосіївському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження №60247979 з примусового виконання виконавчого листа №754/13568/18, виданого 27 вересня 2019 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 18 000 грн. Постановою старшого державного виконавця Проца В.С. від 09 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с. 5). Скаржник зазначає, що постанова головного державного виконавця від 09 жовтня 2019 року винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник не зареєстрована та не проживає в Голосіївському районі м. Києва. Зокрема, виконавчий лист не містить адреси проживання боржника. У відповідності до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. З долученої до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державному виконавцю було подано виконавчий лист, який відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, містить адресу боржника, яка була відома суду, який видавав виконавчий лист. Так, у виконавчому листі в графі «адреса (постійне або останнє місце проживання боржника» зазначено адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 32). Суд звертає увагу на те, що таку саму адресу скаржник ОСОБА_1 зазначила і у тексті скарги , і у тексті апеляційної скарги, будь-яких інших адрес матеріали справи не містять. Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що це адреса адвокатського об`єднання, що представляло її інтереси не відповідають дійсності, оскільки адресою ТОВ «МАГ «Теміс Лав'єре Груп» та ТОВ «МАГ «Теміс Лав'єре Груп «Київ» значиться: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, та м. Київ, пр. Голосіївський, 68 (а.с.1, 84). Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Відповідно до ч. 5 ст. 26 зазначеного закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Вбачається, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не було допущено порушень зазначених вище правових норм, оскільки в виконавчому листі зазначена адреса боржника (відома суду), яка знаходиться саме в Голосіївському районі м. Києва. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до ст. 432 ЦПК України з заявами про виправлення помилки у виконавчому листі не зверталася. Вказану обставину підтвердив представник ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження, не позбавлена права звернення до державного виконавця з заявою про передачу матеріалів виконавчого провадження за підсудністю за місцем її проживання. У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження. Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного зазначення її адреси, і у зв`язку із цим винесення приватним виконавцем неправомірних постанов в рамках виконавчого провадження, є безпідставними, висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог скаржниці ОСОБА_1 . При цьому суд створив всі умови для змагальності сторін, роз`яснював сторонам їх права та обов`язку доведення тих обставин на які вони посилались на підтвердження своїх вимог. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,- П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2020 року. Головуючий Судді